Янукович і Азаров не поділили депозитарій

Янукович і Азаров не поділили депозитарій

Четвер, 14 жовтня 2010, 17:26 -
Розпорядження про проведення зборів ДКЦПФР отримала за підписом президента. Однак перед самим зібранням Івченко показав учасникам не менш вагомий документ - доручення прем'єра не проводити збори. У кого більше політичної волі, з'ясується 17 листопада.

Боротьба між учасниками ринку за право створення єдиного Центрального депозитарію набуває нових масштабів.

Якщо раніше це питання турбувало лише ДКЦПФР, тепер ним уже цікавляться перші особи держави.

За домовленістю між Адміністрацією президента і Кабміном, тепер питання вивчатиме таємна  комісія. Вона має визначити, на базі яких інститутів буде створюватися ефективна депозитарна система.

Проте в учасників ринку виникають сумніви щодо втілення в життя задуманого, враховуючи, що суперечка між Національним депозитарієм  України - НДУ - і Всеукраїнським депозитарієм цінних паперів - ВДЦП - триває уже десять років.

Історія однієї війни

У більшості розвинених країн давно існують організації, які виконують функції центрального депозитарію.

Основне завдання такого інституту - унеможливити існування подвійних реєстрів. При цьому депозитарій не впливає на будь-які акції, його функції обмежуються стосунками із зберігачами, і реєстр, таким чином, захищений від втручання.

На думку частини експертів, Україна програла ще тоді, коли на зорі процесу приватизації, 1994 року, замість створення такого органа віддала систему обліку цінних паперів реєстраторам. У підсумку, ринок отримав "депозитарне" двовладдя.

"Тоді це було правильно. В умовах нерозвиненого фондового ринку, коли не було великих диверсифікованих портфелів цінних паперів, і операції за ними проводилися лише епізодично у невеликих обсягах, депозитарні послуги були майже не потрібні", - вважає президент інвестиційної групи "Універ" Тарас Козак.

Перші спроби створити таку систему робили найбільші зберігачі - комерційні банки. Завдяки їх зусиллям і підтримці агентства США з міжнародного розвитку USAID 1997 року на ринку з'явився Міжрегіональний фондовий союз - МФС.

Пізніше, 1999 року, держава вирішила створити депозитарну організацію з функціями кодифікації та стандартизації обліку цінних паперів - Національний депозитарій України. Більше 85% цього інституту отримала ДКЦПФР, трохи більше 4% - НБУ.

До цього в Україні вже діяв депозитарій державних цінних паперів Нацбанку, створений 1996 року як спеціалізований електронний депозитарій для розміщення і обігу державних паперів.

Протистояння між двома першими гравцями зародилося ще в момент створення НДУ, а загостилося після скасування меморандуму від 1999 року. Цей документ, укладений між урядом і учасниками ринку, передбачав створення підконтрольного останнім клірингового депозитарію і до 2010 року обмежував функції НДУ.

На підставі указу Віктора Ющенка від 2006 року Кабмін вирішив розірвати меморандум. Крім цього, президентський акт регламентував створення на базі НДУ Центрального депозитарію, "контрольованого державою та незалежного від впливу фінансово-промислових груп і професійних учасників ринку".

Прихильність до державного депозитарію екс-президента преса пов'язувала з лобістськими здібностями його соратниці Віри Улянченко. Річ у тім, що фундатором і основним ідеологом НДУ вважається її чоловік Віктор Івченко, який сьогодні головує у наглядових радах депозитарію і Укргазбанку.

Завдяки Ющенку НДУ зміг здійснювати функції клірингу і розрахунків на українських біржах, а ринок отримав вороже налаштованих один до одного конкурентів. Війна між МФС і державною установою йшла з перемінним успіхом. У 2007 році почалися розмови про мир через об'єднання депозитаріїв.

Втім, цей задум, як і створення Центрального депозитарію на базі НДУ, не був реалізований. Тимчасом свої позиції посилили опоненти Івченка.

На основі МФС учасники ринку 2008 року створили потужного гравця - Всеукраїнський депозитарій цінних паперів, ВДЦП, із статутним капіталом 80 мільйонів гривень. До прикладу, статутний капітал НДУ - 30 мільйонів гривень.

Найбільшу частку акцій у новоствореній установі віддали Нацбанку - 22,8%. Інші акціонери отримали не більше 5% кожен.

Суперечка регіонального масштабу

З приходом нової влади кардинальних змін у протистоянні депозитаріїв не сталося. Утім, байдужість центральних органів держави до локальної сутички тривала недовго. Адже, поряд з тим, що депозитарна система виконує допоміжну роль для фондового ринку, вона ще є джерелом важливої інформації.

Так, за словами одного з представників компанії-зберігача, депозитарій може контролювати права власності на найбільші промислові і сировинні активи. "Він володіє дорогоцінною інформацію, яку можна продавати, міняти, використовувати у конфліктах", - зазначає співрозмовник "Економічної правди".

До того ж, крім доступу до таємниць акціонерних товариств, така організація може заробляти пристойні гроші на обслуговуванні цінних паперів. Виходячи з цього, логічно виглядає приєднання до суперечки Адміністрації президента і Кабміну.

У вересні 2010 року вперше за три роки відбулися збори акціонерів Національного депозитарію. На них член ДКЦПФР Олексій Петрашко, який голосував від імені 86% акцій НДУ, підтримав звільнення голови наглядової ради Віктора Івченка та голови правління Володимира Ульянова.

Новим головою наглядової ради обрали Василя Рогового, який займає аналогічну позицію у ВДЦП. А посаду голови правління НДУ отримав Олександр Швець, який був позаштатним радником Петрашка, коли той 2009 року очолював ДКЦПФР.

Розпорядження про проведення зборів ДКЦПФР отримала за підписом президента Віктора Януковича. Однак перед самим зібранням Івченко показав учасникам не менш вагомий документ - доручення від прем'єр-міністра не проводити збори.

"Я як голова зборів оголосив, що, згідно з дорученням органа, уповноваженого розпоряджатися 86% акцій депозитарію, збори не відбудуться. Після цього я пішов", -  розповів один із нинішніх менеджерів НДУ. Він наголосив, що проведення комісією "наради та обговорення питань не є зборами акціонерів".

Вересневому шоу передували неодноразові спроби депозитаріїв знайти компроміс. Остання пропозиція акціонерів ВДЦП полягала у збільшенні свого статутного капіталу на 30 мільйонів гривень, аналогічно з розміром статутного фонду НДУ, для подальшого обміну акціями державного депозитарію на акції ВДЦП.

На це Нацдепозитарій відповів рішенням провести додаткову емісію акцій на 73,2 мільйона гривень. У колах фондовиків говорили, що через відсутність у бюджеті грошей на купівлю акцій їх повинні були придбати держбанки, зокрема, Укргазбанк.

За інформацією "Экономических известий", така ініціатива занепокоїла Банкову. В результаті, ДКЦПФР не підтримала ініціативу НДУ і вирішила змінити керівництво депозитарію за рекомендацією Адміністрації президента.

У Януковича наголосили, що проводити додаткову емісію немає підстав, бо частка НДУ на ринку не перевищує 5%. До таких же висновків прийшла і Ревізійна комісія підприємства після перевірки річних звітів і балансу депозитарію за 2008-2009 роки.

Основний аргумент: кошти, отримані від попередньої емісії, використовуються на покриття збитків, більшість їх розміщена на депозитних рахунках і не інвестована у прибуткові проекти, йдеться у висновках комісії.

Крім цього, перевірка засвідчила невиконання депозитарієм плану за доходами упродовж двох років і непокритий збиток, який в кінці 2009 року становив 11 мільйонів гривень.

Однак голова правління НДУ Ульянов каже, що йому нічого невідомо про бажання влади змінити керівництво Національного депозитарію. "Швидше за все, це ініціативи наших конкурентів, а не влади", - запевнив він "Економічну правду".

До того ж, менеджер заперечує існування звіту Ревізійної комісії. "Ніякого звіту, як це передбачено статутом НДУ, правлінню не передавалося. Тому таких висновків не може бути", - наполягає Ульянов.

У пошуках політичної волі

Схоже, у нього є підстави так казати: рішення про зміну менеджерів так і не набуло чинності, бо ДКЦПФР поки що не підписала протокол зборів.

За інформацією джерела у комісії, питання відкладене до закінчення внутрішнього розслідування. Проведення додаткової перевірки стало можливим після обговорення ситуації щодо депозитаріїв між главою уряду і президентом.

Джерело "ЕП" також повідомило, що до складу сформованого для цих цілей комітету увійшов екс-бютівець Андрій Портнов, який, скоріш за все, керуватиме процесом.

"Щодо державних інтересів, мені абсолютно все одно, хто курує той чи інший напрямок. Головне, щоб держава запровадила ринкові і прозорі правила гри на фондовому ринку", - підкреслює керівник компанії "ТАСК-брокер" Сергій Бродович.

Як учасник усіх трьох депозитаріїв "найбільш ринковим" він називає ВДЦП. "Якщо говорити про центральний депозитарій, то він необхідний. Це те саме, як і те, що не може бути двох центробанків. Така структура, передусім, має бути прозорою і ефективною, а не адміністративною", - вважає він.

Тимчасом Ульянов вважає, що така установа вже давно є. "Створювати нічого не треба, потрібно забезпечити функціонування НДУ. Його нормальній роботі заважає лише норма закону, яка дозволяє емітентам обирати депозитарій", - стверджує він.

Натомість голова правління МФС Микола Швецов наполягає, що створення центрального депозитарію має відбуватися у ході переговорів. "Для цього конче необхідна політична воля", - наголошує менеджер.

У кого більше політичної волі, можна буде зрозуміти 17 листопада, коли відбудуться чергові збори акціонерів Нацдепозитарію, оголошені його сьогоднішніми керівниками.

Реакція влади на цей захід стане основним індикатором для визначення переможця у конфлікті, адже ДКЦПФР не підпише протокол зборів без наказу згори.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!