Сергій Оксаніч: якщо ви не слухаєте аналітиків, ви не інформовані, а коли слухаєте - дезінформовані

Сергій Оксаніч: якщо ви не слухаєте аналітиків, ви не інформовані, а коли слухаєте - дезінформовані

Понеділок, 5 липня 2010, 17:10 -
Ринок - це довіра. Нині довіра до корпоративного ринку облігацій підірвана. Всі емітенти, навіть які могли платити, цього не робили. Вони вирішили: якщо інші не платять, то чому ми будемо платити? Хоча для багатьох це був єдиний спосіб вижити. Коли ти весь у багні, тебе менш за все турбує, чи правильно зав'язана краватка.

Упродовж останніх двох років, після обвального падіння вітчизняного фондового ринку, більшість учасників поставили під сумнів саму ідею інститутів спільного інвестування.

Такі приклади, як Tiger Asset Management та "ПІОГлобал Україна" надовго зіпсували репутацію компаніям з управління активами.

Сьогодні більшість КУА дотаційні або живуть з доходів від інших видів діяльності інвестиційної групи.

З-поміж інших тут вирізняється КУА "Кінто", один з піонерів вітчизняного фондового ринку. За словами президента компанії Сергія Оксаніча, цей бізнес має великий потенціал, адже інвестори завжди будуть шукати альтернативу депозитам та шляхи для диверсифікації вкладень.

Ледь не панацеєю від всіх проблем фондового ринку власник "Кінто" вважає проведення пенсійної реформи. Він позитивно оцінює її перспективи та прогнозує, що це стане переломним моментом для розвитку ринків капіталу в Україні.

Про пенсійну реформу

- Сергію Михайловичу, що таке фондовий ринок України?

- Спантеличили. Це, швидше, інтелектуальне казино, тому що ринок не виконує головну функцію - перерозподіл капіталу між галузями. Тобто, доки в нас немає IPO, це тільки спекулятивний процес, причому досить обмежений у своїх функціях.

ІPО у нас немає, тому що у нас немає внутрішніх довгострокових грошей. Як правило, це пов'язується з накопичувальною пенсійною системою, яка наразі не працює.

Скажімо, приклад ринку Польщі показує: коли запрацювала накопичувальна пенсійна система, він став принципово іншим. Зараз на Варшавській фондовій біржі дефіцит не грошей, а емітентів, якими можна було б торгувати. Для поляків одна з важливих задач - перетягнути українських емітентів туди.

- Тобто головне вирішення всіх проблем - це другий рівень пенсійної системи?

- Я б сказав, що це ключова проблема - відсутність другого рівня пенсійної системи.

- Декілька місяців тому в міністерстві праці і соціальної політики була така позиція, щоб не дозволити приватним компаніям управляти коштами пенсіонерів. Лунала фрази, накшталт, "ми не дамо всяким "КІНТам" заробляти на пенсіонерах".

- Зараз вони так не скажуть. Їхній бос - президент України - вже заявив, що з 2012 року запрацює другий рівень. Тобто він уже зараз каже так: "Запрацює система і з "КІНТО", і з іншими компаніями". Він запрошує "Кінто" до широкої співпраці. Це позитив.

- А ви вірите, що цього разу пенсійна реформа відбудеться?

- Як не дивно, якраз при Азарові і Януковичі було зроблено найбільше кроків у бік просування накопичувальної пенсійної системи. І повністю це питання ігнорувалося під час приходу до влади Юлії Володимирівни.

- Екс-заступник голови НБУ Сергій Яременко висловлював думку, що в разі проведення пенсійної реформи в країні з'являться "довгі" гроші, але не буде інструментів, у які ці кошти вкладати. Тому наступним етапом буде відкритий доступ до іноземних ринків капіталу, і гроші підуть туди.

- Було багато таких дискусій, навіть брутальних і різких. Ми з Яременком маємо діаметрально різні позиції з більшості питань організації фінансової системи України, і це нормально. Однак попит створює пропозицію, а пропозиція створює попит - все зв'язане. Справді, якщо нічого не робити, а залити все грішми, то куди їм діватися?

По-перше, треба робити це поетапно, щоб на фінансових ринках країни одразу не з'явилися десятки мільярдів доларів. І такі схеми є.

По-друге, ефект з'явиться тоді, коли підприємства побачать гроші. Зараз будь-яка компанія, яка хоче отримати кошти, навіть не дивиться на український фондовий ринок. У будь-якому разі, попиту на IPO в Україні немає.

Тут питання, скоріше, у синхронізації процесів. Якби компанії наперед знали, що в країні з'являться гроші для інвестування у фондовий ринок, вони планували б, що їм дешевше - йти в Лондон, Франкфурт чи Варшаву або бути у Києві, знаючи перспективи.

Другий аспект - занедбана інфраструктура нашої країни, приклад - комунальне господарство. Воно морально та фізично у минулому, і змін немає. Кошти, які потрібно інвестувати у галузь, і очікувані обсяги грошей у пенсійній системі другого рівня - це паритетні величини.

Звісно, комунальне господарство у нинішньому стані - це відро без дна. Тому треба готувати і відповідні трансформації у комунальному господарстві.

- А яка там можлива віддача?

- Знаєте чому я навів приклад комунального господарства? Тому що пенсійні кошти не шукають найвищої доходності, для них першочергове завдання - зберегти свою вартість.

Інфраструктурні об'єкти цікаві тим, що вони заробляють небагато, але щодня копійка капає. Всім потрібно щодня використовувати воду та вмикати світло.

На мій погляд, треба робити холдинг, у який увійдуть всі комунальні об'єкти міста. Тоді це буде цікавий об'єкт для біржового інвестування.

- Практика показує, що чиновники паразитують на комунальних господарствах. Уявімо, що через півроку ми вийдемо на другий рівень пенсійної системи, підуть гроші, але в комунальному холдингу нічого не зміниться. Через рік ідея себе дискредитує.

- Так, відносини у державному і корпоративному секторах ще далекі від європейських стандартів. Якщо чиновники крадуть, потрібна воля керівництва для боротьби з цим явищем.

Два приклади: СКМ і "Нафтогаз". Вони паритетні за розмірами, але СКМ - це чітка структура, у якій якщо й крадуть, то люди п'ять разів перехрестяться, перш ніж це робити. "Нафтогаз" же створений для злодійства при будь-якій владі.

Акції "Нафтогазу" можуть відповідати вимогам інвестування для пенсійних фондів, але для цього корпорація повинна отримати позитивні висновки міжнародних аудиторів. Після серйозного аудиту менеджери три рази перехрестилися б. Якщо пенсійні фонди втрачатимуть через виведення активів підприємства, - це зовсім інший рівень відповідальності.

Я на все це дивлюся дуже оптимістично. Легше сказати, що дорогою не можна пройти, навіть на спробувавши, але, як відомо, дорогу подужає той, хто йде.

- Ви кажете про другий рівень пенсійної реформи, коли за рахунок відрахувань з Пенсійного фонду буде утворений накопичувальний фонд. У Росії ця ідея не спрацювала. Коштами другого рівня керує державний Внєшекономбанк. Тобто вони як були, так і залишилися у розпорядженні держави. Чи не чекає нас той же досвід?

- Це справді приклад, як не треба робити. Там лише 5% населення обрали недержавних керуючих. Росія зараз думає, як це все розконсервувати, бо це шлях в нікуди.

В Україні розглядаються два варіанти.

Перший існував ще під час розгляду закону про пенсійну реформу. Він передбачає, що буде державний накопичувальний пенсійний фонд, яким керуватимуть кілька приватних управляючих компаній. Кількість не оговорювалася, умовно - від трьох до десяти.

Другий варіант виник десь роки два назад. Він передбачає, що весь другий рівень йде через третій рівень - недержавні пенсійні фонди. Тобто визначаються п'ять-десять НПФ, на які ці кошти розподіляються централізовано.

Яка система запрацює? Кожна має свої плюси і мінуси. Для мене принципово, щоб запрацювала вже хоч якась, але якомога швидше.

- Як ви ставитеся до підвищення пенсійного віку?

- Дуже позитивно. Я вважаю, що це єдиний реальний спосіб якось збалансувати пенсійні виплати. Зараз навіть при тій мізерній пенсії пенсіонери з'їдають країну. В Україні зараз найбільша питома вага пенсійних виплат до ВВП, більше ніде такого немає. Тому починати підвищувати пенсійний вік треба миттєво. Там можуть бути етапи, але треба заявити про це.

В Європі схожа демографічна ситуація, але там вже поріг 65-68 років, і йдеться про його подовження до 70 років. Пенсійний вік зазвичай однаковий для жінок і чоловіків. І коли говорять, що у нас не встигають пожити на пенсії, це зовсім не так.

В Україні справді жахливі втрати серед чоловіків віком 30-50 років, але ті, хто "дотягують" до 60 років, живуть стільки ж, скільки в інших країнах Європи. А наші жінки взагалі живуть чи не найдовше в Європі, і в середньому вони на пенсії довше, ніж на роботі. Це нонсенс.

Ця система не може існувати. Просто Юлія Володимирівна довела її до абсурду своїм маніпулюванням, а діючий президент поки що боїться чіпати цю тему.

- А ви як відчуваєте - відбудеться це підвищення чи ні?

- Немає куди діватися.

- Тимошенко ж обіцяла торік, що такого не буде.

- Якби вона стала президентом, то відразу заявила б про це. Вона би вже кричала, що інакше не можна. Це треба зробити миттєво, щоб усі про це забули до наступних виборів.

 

Про аналітиків та ринок акцій

- У травні на фондовому ринку відбулася корекція, яку передбачали багато людей, в тому числі і ваші аналітики. Тим не менше, до останнього ніхто не поспішав виходити з акцій. Як це пояснити? Чи ви свідомо йшли на ризик, щоб перечекати корекцію?

- Ми упродовж квітня продавали. Співвідношення між продажем і купівлею у нас було один до п'яти. Взагалі, наш підхід - продавати, коли ринок росте, і купувати, коли він падає. З нашими обсягами ми не можемо себе поводити інакше.

Наші аналітики чекали цю корекцію. Якраз у травні ринок повинен був пересікти лінію, де він потрапляв у зону надмірного нагрівання, і де б з'явилася об'єктивна підстава для корекції. Для виявлення цього робиться спеціальний аналіз.

- За окремими компаніями?

- Ні, за ринком. Зростання у березні-квітні відрізнялося від всіх ринків світу. Наші аналітики у червні-липні чекали на корекцію, однак така різка корекція стала несподіванкою. Ми вважали, що вона буде на 15-20%, а потім трапиться маленьке зростання до кінця 2010 року.

- А зараз ви як бачите?

- Без цього обвалу ідей для зростання у 2010 році вже не було б, а тепер вони з'явилися.

Зараз можна говорити про зрозумілі параметри зростання до кінця 2010 року. Думаю, у грудні ми вийдемо трохи вище за квітень 2010 року. Однак ми говоримо про потенціал. Потенціал зростання є, але його ще треба реалізувати.

Потенціал - це ніби точка спокою для маятника. Як би ти його не гойдав, він таки прийде до свого потенціалу. Втім, у кожен момент ціна відрізняється від потенціалу в той чи інший бік.

- Хто був основним продавцем під час корекції? Кажуть, нерезиденти вийшли раніше.

- Ні, вони тільки почали заходити з березня.

- Яким був механізм зниження цін? Це були реальні продажі чи контрольні?

- "Зливання" не було - обсягів обмаль. За останній рік ринок змінився. З'явилися непрофесійні учасники, інтернет-трейдери. Оці коливання на 80% - їх робота, бо вони найбільш емоційні.

- Ринок у 2010 році підніматимуть їхні гроші, чи кошти надійдуть з іншого боку?

- Притоку грошей не буде. Український ринок не надто дешевий, тому серйозних надходжень іноземних коштів не буде. Ринок розвиватиметься на інтернет-трейдерах.

У нас недавно була розмова з клієнтами. Вони казали: дайте нам план дій на 2010 рік, скажіть, які галузі ви будете купувати, а які продавати. Я відповідаю: панове, не можна на нашому фондовому ринку так діяти. Ситуація змінюється щодня.

Ми можемо лише намагатися розділити ринок акцій на три частини. Перша - відокремлювати акції, які ми вважаємо недооціненими. Їх треба купувати. Друга - переоцінені акції, їх треба продавати. Третя - ядро, яке буде виштовхуватися першою або другою групами залежно від поведінки цін. Це нагадує поїзд, у якому ми весь час переставляємо вагони.

Гадати, коли буде падіння чи пік - це більше справа інтернет-трейдерів. Коли вгадають, коли ні. Ми не можемо собі цього дозволити.

- За вашим відчуттям, наскільки "довгі" гроші нерезидентів, які прийшли у березні?

- Як правило, гроші вкладають на цикл - зараз це на три-п'ять років. Тобто вони побачили цикл зростання ринку. Якби тенденція, яка була у березні-квітні, тривала ще три-чотири місяці, то восени вони б усі тікали.

Хоча, знаєте, пік 2007 року - це дуже цікавий приклад. В принципі, десь вже у лютому 2007 року український фондовий ринок вийшов у зону переоцінки, але до кінця 2007 року він дав ще 100% зростання. Там був відсотків на 80-85 капітал нерезидентів.

У чому складність фондового ринку? Математично можна підрахувати, що він переоцінений, але це не означає, що він буде йти в той чи інший бік. Історія знає приклади, коли ринок був переоцінений вісім років. І той, хто вирішив продати через переоцінку, просто програвав.

Завжди треба виходити з того, що можливий будь-який сценарій. Виникає питання ймовірності цього сценарію. Є багато шансів, що ринок піде в іншу сторону, тому ця корекція дала ринку розуміння, що він може нормально розвиватися.

- Яка доля очікує акції другого-третього ешелонів?

- У наших фондах одна з найбільших галузевих позицій - обласна енергетика. Це найбільш недооцінений сектор, у ньому найбільший потенціал зростання. Втім, другий-третій ешелони зацікавлять інвесторів за певних умов, і одна з них - щоб ринок повільно, але довго зростав.

У мене недавно виникла певна паралель образів. Коли людина сідає за стіл і їсть швидко, вона переїдає, бо не відчуває точки насиченості. Коли ж вона їсть поволі, то з'їдає в міру.

Так і з фондовим ринком: коли він росте швидко, втрачаються орієнтири і з'являється ейфорія. Тоді дуже важко зробити узагальнене уявлення , що ринок уже переоцінений.

Коли ж він зростає потрошку, всі встигають читати аналітику і робити перерахунки. Тоді учасники починають розуміти, що ті чи інші акції мають невеликий потенціал зростання, і намагаються шукати альтернативні папери, а це акції другого і третього ешелонів.

Загалом, уся ця корекція дала більшу ймовірність, що у другій половині 2010 року реалізуються саме другий та третій ешелони.

- Тобто, у другому півріччі можна робити на них ставку?

- Якщо справдиться сценарій планомірного зростання без перегрівів, якщо не буде стрибків, то восени з'явиться інтерес до другого і третього ешелонів.

Про ІСІ

- Статистика показує, що гарні результати роботи фондів у квітні-травні не переконали людей понесли гроші до ІСІ. Чому так сталося?

- Це як сказати... Є певна закономірність не тільки для України, але і для світу. Масові інвестори завжди роблять два невдалих кроки, і в США теж. Вони заходять, коли вже треба виходити, і виходять, коли треба заходити. Тому доходність, яку отримують інвестори, як правило, удвічі менша, ніж доходність фондового ринку за той самий період.

Якщо ми говоримо про травень, то у нас був день, коли нам у фонди принесли більше 3 мільйонів гривень. Це було 25-26 травня, коли пішов різкий відскок ринку вгору.

- Інвестори принесли гроші у відкриті фонди?

- Із 3,2 мільйона 2,8 пішли в "Еквіті" (відкритий фонд акцій під керуванням "Кінто". - "ЕП").

- Ви рахуєте за вчорашніми цінами, а сьогодні можна купити дешевше...

- За нашими правилами, відкриті фонди продають паї за цінами вчорашнього дня. Ось вони побачили, що ринок закривається на межі +15% і всі рвонули, щоб зафіксувати цей прибуток. Такі можливості є ознакою слабкого інституціонального розвитку нашого фондового ринку.

- А як складається доля "Еквіті"? Наприклад, фонд "Достояние" компанії "Арт-капітал", який є прямим конкурентом "Еквіті", чомусь сильно обвалився.

- За останній місяць розміщення склало 5,1 мільйона гривень, викуп - 2,2 мільйона гривень. Позитивний баланс вийшов, у нас виходи були не такі великі.

- Виходи були під час зниження?

- Так. 17-го забрали 400 тисяч, и 19-го ще 50.

Просто "Достояние" - це жертва агресивного інформаційного просування. Туди більше пішло людей із спекулятивним мисленням. Вони цей фонд своїми діями просто знищили.

- З огляду на це, ви не відмовилися від стратегії розміщення в акції?

- Через це падіння та різкий приплив грошей у нас зменшилася питома вага акцій до 60%. Зараз у нас вже 70%. Є думки, що десь до кінця літа нас очікує понижувальний тренд. Знову ж таки, як воно буде, ніхто не знає.

Зараз "Еквіті" тримає збалансовану позицію. Ми вирішили, що на період невизначеності будемо тримати акції на рівні 75%, але життя покаже. За нашою декларацією, ми можемо тримати активи в акціях між 50% та 90%.

- А на які акції у портфелі "Еквіті" ви робите акцент? Це "блакитні фішки" чи другий-третій ешелони?

- Тільки "Енергомашспецсталь" є відверто другим ешелоном з п'ятірки найбільших позицій у портфелі фонду. Звісно, щоб отримати вищу дохідність, треба входити у менш ліквідні активи - це правило. У нас там десь 20%. Віримо, що він "вистрелить" в кінці 2010 року.

Проблемою відкритого фонду є важливість фактора ліквідності. Тому "Достояние" і постраждало. Їх "порізали" інвестори, і їм довелося продавати акції на падінні.

- Компанії з управління активами уже вийшли на якусь точку прибутковості? Упродовж останніх двох років це був дотаційний вид діяльності.

- Жодна керуюча компанія не може покрити витрати лише за рахунок управління активами.

- А які перспективи?

- Ми часто говоримо, що ринок перецінений чи недооцінений, але його параметри мізерні порівняно з його потенційним місцем у фінансовій системі. Він такий мікроскопічний, що його легко перегріти. Тут є об'єктивні причини, і одна з них - відсутність другого рівня пенсійної системи. Я вважаю, що це зробить революцію на фондовому ринку.

Це зміна ментальності і населення, і економіки. Населення буде отримувати виписки з пенсійного фонду, почне дивитися, що ж там таке. Людей втягнуть у фондовий ринок, з'явиться інтерес, чому їх активи зростають чи зменшуються.

- Кількість фондів постійно збільшується. Нові фонди запускає і ваша компанія. Чи виправдана така стратегія?

- Це як з ковбасою: продавати один сорт чи багато сортів? Якщо кожен фонд має свою особливість, це виправдано. Якщо робити десяток однакових фондів - це безглуздя.

А те, що сьогодні десять-двадцять КУА пробують на цьому ринку працювати - це добре. Якісь виживуть, якісь відсіються, але завжди мають бути свіжі ідеї.

- З точки зору виживання, як ви ставитеся до компаній Tiger Asset Management та "ПІОГлобал Україна"?

- Вони створювалися якось дивно. "ПІОГлобал" у Росії вирішив, що непогано буде зробити компанію в Україні. Однак чим відрізняється бізнес з управління активами від інших фінансових бізнесів? Тут часто виживають локальні фірми. А ще тут дуже важливий не стільки масштаб глобальної компанії, скільки мобільність і відчуття "напівтонів".

Наприклад, інвестувати з України у Нью-йоркську біржу - це, пробачте, нюхати троянди через протигаз. Ви завжди будете аутсайдером.

Коли працюєш там, де приймаються усі рішення, завжди маєш перевагу перед компанією, яка зобов'язана спочатку зателефонувати у штаб-квартиру і переконати, що це рішення дуже цікаве. Поки вона переконає, характер ринку може суттєво змінитися.

Тут є два варіанти: або людина приїздить з іншої країни і кілька років адаптується, або фірма наймає місцевого менеджера. Все це різко понижує ефективність таких компаній.

- Це ситуація з "ПІОГлобал". А що ви скажете про Tiger?

- Це історія на кшталт "почув про перспективний напрямок - давай кину туди грошей, "розкручу" компанію і продам". Так колись було з інтернет-бумом. Завжди є фази, коли така філософія популярна, але це одна із ознак, що треба чекати катаклізмів на фондовому ринку.

- Зараз на ринку є Tiger'и?

- Здається, зараз усі працюють без гучних інформаційних заяв.

- Якщо управління активами - нерентабельний бізнес, то як ці компанії виживають?

- Вони існують на дотації засновників - банків чи інвестиційних компаній.

- Як ви ставитеся до заборони ДКЦПФР вказувати дохідність у рекламі?

- Ну, це такий маневр - у нас не "більше", а "краще". "Ми заробимо удвічі краще".

- Як ви будете просувати каскад фондів?

- Та ось, хотіли вас спитати (сміється. - "ЕП"). "Весна" (перший з чотирьох дивідендних фондів, наступні "Літо", "Осінь" та "Зима". - "ЕП") зібрав 1 мільйон гривень. Цифра, звісно, не вражає. З іншого боку, я спокійно до цього ставлюся - це довгостроковий проект.

Дивідендні фонди стануть більш популярними на третій-четвертий рік існування, коли люди побачать реальні дивіденди, тому я не збираюся витрачати багато грошей на їх рекламу.

- Чи почали вже люди приносити гроші з банківських депозитів?

- Швидше, ні. Хоча завдяки просуванню "КІНТО-Весни" збільшився приплив клієнтів і в "Еквіті". Людей ще лякає перспектива інвестування на сім-вісім років. Перевага "Еквіті" у тому, що це відкритий фонд, де кожен сам визначає горизонт інвестування. Зате у дивідендних фондах можна заробляти більше. Думаю, пік інтересу до них ще попереду.

- У 2010-2011 роках очікується масове закриття фондів першої хвилі, створених до кризи. Як ви вважаєте, як діятимуть люди, які отримають свої кошти з цих фондів?

- Я вам не скажу "про всю Одесу". Гадаю, більшість клієнтів таких фондів залишиться на фондовому ринку. Дехто спробує себе в інтернет-трейдингу, але працюватиме там небагато людей. Це вимагає багато часу, зусиль та емоцій.

За оптимістичними оцінками, за два-три роки у нас буде 25-100 тисяч інтернет-трейдерів. Це небагато... Зате вони будуть створювати певну інтригу та емоцію для ринку. Читаю оцінки російських фахівців: лише 5% трейдерів заробляють на цьому, а всі інші - граються. Це не інвестування, це таке собі інтелектуальне казино, спосіб здобування адреналіну.

Навіщо ходити на іподром, коли можна вдома на комп'ютері отримати емоції? Тут не просто ткнув пальцем, тут треба щось читати, якісь тенденції ловити... У мене приятель зайнявся інтернет-трейдингом. У нього такі емоції! Каже: так багато дізнався про економіку України!

- Чи помічали ви таку тенденцію: ви оприлюднюєте найбільші позиції ваших фондів, і на підставі цієї інформації інтернет-трейдери приймають рішення?

- Ми щодня даємо своїм клієнтам таке бачення - що купувати і продавати. Всі компанії, які надають послугу інтернет-трейдингу, дають і аналітику.

- Але є різниця між порадами брокера і ситуацією, коли він має у портфелі таку акцію.

- Кожен варить свій борщ, кожен діє методом спроб і помилок. Якось почув фразу: "Якщо ви не слухаєте аналітиків, ви не інформовані, а коли слухаєте - дезінформовані".

- Чи зміниться співвідношення між відкритими, закритими та інтервальними фондами?

- В Україні структура буде такою, як у більшості країн. Домінуватимуть відкриті фонди, тому що інвестори віддають перевагу якості, яку можна помацати, - ліквідності. Інша річ, що закритий фонд може дати більшу дохідність. Але це потенційно, а ліквідність можна відчути у будь-який момент. Саме тому в усьому світі найбільш популярні саме відкриті фонди.

Вони, звичайно, трансформуються, бо за цими правилами відкриті фонди в Україні довго працювати не зможуть.

- Що треба змінювати, на вашу думку?

- Правила входу і виходу. В Росії подаєш заявку, і вона реалізується за ціною наступного дня.

- Щоб не було маніпулювання?

- Там багато фондів, які постраждали так само, як "Достояние" в Україні. Такі перепади трапляються нечасто, але зараз у нас інтернет-трейдери додадуть волатильності. Тільки коли запрацюють пенсійні фонди, вони стануть стабілізатором, який буде все це згладжувати.

- У чому ви бачите головну проблему неліквідності? Це дефолти?

- Так. Ринок - це довіра. Підірвана довіра до корпоративного ринку облігацій. Всі емітенти, навіть які могли платити, намагалися не виплачувати. Вони вирішили: якщо інші не платять, то чому ми будемо платити? Хоча для багатьох це справді був єдиний спосіб вижити. Коли ти весь в багні, тебе менш за все турбує, чи правильно зав'язана краватка.

- Чи будете ви вкладати кошти фондів у ПДВ-облігації?

- Думаю, так. У нас багато фондів, які мають квоти інвестування в облігації. Це і "Класичний", і "Народний", і пенсійний фонд "Соціальний стандарт". Ми готуємося, що і "Сінергії" також куплять, якщо буде хороший дисконт за цими облігаціями.

У 2009 році, коли державні облігації можна було купити на вторинному ринку з дохідністю 25% і 29% річних, ми із задоволенням їх купували.

Про УАІБ, АУФТ ТА ДКЦПФР

- Колись ви були головою ради Української асоціації інвестиційного бізнесу. Потім в УАІБ більшість отримали представники КУА, які керують венчурними фондами. На вашу думку, які трансформації відбулися з УАІБ з початку кризи?

- Справа не в кризі. Просто переважна більшість членів УАІБ - це кептивні компанії. Вони створювалися під певні проекти, які реалізуються через венчурні фонди. По суті, їх діяльність пов'язана із оптимізацією фінансових потоків і податків. Тому УАІБ сьогодні не має ніякого реального стосунку до діяльності, пов'язаної з ІСІ у класичному розумінні.

Існує єдиний спосіб виходу з цієї ситуації - створення широкої і вузької ліцензій для КУА. Широка дозволяла б керувати всіма фондами, а вузька - лише венчурами.

- Хіба це можливо врегулювати на рівні УАІБ?

- Це питання законодавства.

- Як ви ставитеся до АУФТу?

- Я вже рік не можу запам'ятати назву цієї організації (сміється - "ЕП").

- Ви увійшли до неї?

- Якщо ти не член відповідної СРО, то втрачаєш ліцензію.

- Як ви ставитесь до голови асоціації Сергія Антонова? Він правильно, на вашу думку, пролобіював єдине СРО? 

- По-перше, це не він пролобіював СРО. Ще за чотири роки до цього були прийняті зміни до закону про цінні папери, який вимагав єдине СРО. В компанії з деякими співробітниками Комісії вони використали адмінресурс для того, щоб зібрати з тих 700 компаній , які тільки номінально існують, довіреності. Антонов там був технічною особою і не більше.  

Так яка ситуація зараз на ринку торгівців. Є майже 700 компаній, які мають ліцензію. За самою оптимістичною оцінкою, є максимум 200, які хоч якось торгують  на біржах та виконують свою ліцензійну функцію. Всі інші, знову ж, - кептивні торгівці, які створюються під певний ряд операцій, і які потім зникають, з'являються нові. 

Тут є два рішення цього питання. Одне більш складне, і вимагає політичної підтримки, - це просто очистити ринок від "одноразових" компаній. Тоді три чверті їх зникне. Є інший спосіб - скасувати обов'язкову СРО для торгівців. І щоб кожний торгівець був при біржі, яка має не менше 25% обсягів. Тоді асоціація а-ля Антонова зникне сама собою за один тиждень. 

- А ви з новою комісією працюєте в якомусь напрямку? 

- Комісія-то стара, там лише дві особи змінилися. Поки рано робити якісь висновки по першій особі. Ну, в нього є талант схиляти до себе людей. Тобто, він дуже відкритий до людей, виглядає доброзичливо, вступає в контакт. Жоден з попередників себе так не поводив, і тут є величезний плюс.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!