Продовження розслідування "Економічної  правди" про долю 7,1 мільярда гривень рефінансування, виданого "Надра Банку", і механізми виведення з установи 6,4 мільярда гривень. Про справжніх власників банку читайте тут.

"Зовнішні" позики

Сьогодні головне завдання тимчасової адміністрації "Надра Банку" в особі Валентини Жуковської - реструктурувати зовнішню заборгованість у розмірі 870 мільйонів доларів. Цікаво, що і восени, і взимку 2008 року банк теж погашав зовнішні зобов'язання, зокрема, за єврооблігаціями.

Але відбувалося це особливим чином. 1,94 мільярда гривень за цією статтею, про що свідчать наявні в "Економічної правди" документи, були банально виведені. Якщо рахувати за курсом 8 гривень за долар, це 242,5 мільйона доларів. Але за курсом 5,85 - це вже 331,6 мільйона, або майже половина нинішньої заборгованості.

Безумовно, ці суми істотно вищі, ніж 60 мільйонів доларів, про які йде мова у ситуації з компанією "Спідвейр". Розумно припустити наступну версію.

"Вийнявши" з банку настільки великий обсяг рефінансування, тодішні акціонери були готові розлучитися із своїми пакетами акцій навіть за невеликі гроші. "Надра" вже не представляли для них ніякої цінності, особливо після скандалу, створеного Тимошенко.

Повернення коштів, нібито залучених на зовнішніх ринках, виявилося найбільш високотехнологічним. Для нього використовувалися інструменти акредитивів і гарантій, мало зрозумілі навіть для працівників НБУ.

Згідно з документами, підприємства, які контролюються "групою Єремєєва", укладали фіктивні контракти з офшорними компаніями, наприклад, купували якесь обладнання або послуги.

Український замовник виписував акредитив на закордонного партнера, і "Надра Банк" виплачував ці гроші. Потрібна сума купувалася на валютному ринку.

Акредитив вважається найбільш безпечною формою розрахунку, тому що гроші завжди виплачуються за умови поставки товару. Однак у випадку з "Надра Банком" цей механізм давав збій. Гроші йшли, але товари приходили не завжди.

Схожим чином працювали і банківські гарантії. З офшорною компанією укладалися контракти, а "Надра Банк" гарантував оплату - на випадок, якщо в українського підприємства не виявиться грошей.

Грошей таки не було, і потрібна сума йшла з рахунків банку за статтею "виплата коштів, позичених на міжнародних ринках". Потім ці гроші поверталися у вигляді іноземних інвестицій в українські підприємства, після чого йшли на погашення кредитів перед "Надра Банком".

Саме за такими операціями тимчасова адміністрація подала заяви в СБУ. У листах фігурують компанії "Реф'южн", "Байпас" та "Комунальники".

За словами джерела "Економічної правди", вони близькі до колишніх власників банку. Втім, джерело не уточнило, до кого саме.

Перехресне кредитування

У жовтні-листопаді 2008 року "Надра Банк" за рахунок рефінансування повертав раніше отримані кредити від інших банків.

Цілком ймовірно, що частину цих грошей складали цілком чесні виплати. У всі часи повернення боргів колегам було святою справою. Якщо банк не виконував цю умову, він втрачав шанс відновити довіру до себе.

Однак, за словами джерела "Економічної правди", восени 2008 року "Надра Банк" також застосовував технологію перехресного кредитування. Ця схема завжди активно використовувалася банками, щоб обійти обмеження з боку НБУ.

Річ у тім, що банк не має права видавати спорідненим структурам позику, яка перевищує 20% його капіталу. Це дуже небагато.

Випадок з "Укрпромбанком" показує, що можна сміливо порушити це правило, якщо вміти домовлятися з банківським наглядом. Однак більшість установ воліли не платити НБУ, а кредитувати клієнтів одне одного.

Схема виведення грошей виглядала так. "Надра Банк" перераховував банку А міжбанківську позику на потрібний термін. За рахунок цих грошей банк A кредитував підприємство, яке належить власнику "Надра Банку". Ніяких претензій з боку НБУ до таких операцій бути не могло.

За цією схемою з банку пішла левова частка з 280 мільйонів гривень рефінансування, яке нібито спрямовувалося на погашення боргів "Надр" перед іншими установами.

Позики під ріллю

Далеко не все гаразд і з погашенням депозитів населення. За словами джерела, звичайні люди з вулиці отримали не більше 100 мільйонів гривень з 2,8 мільярда, витрачених банком на ці цілі з коштів рефінансування.

Інші виплати можна віднести до статті "виведення коштів". Так, банк почав видавати кредити під заставу земельних паїв. За законом, рілля взагалі не може продаватися. Тим не менш, знаходилися нотаріуси, які оформляли наділи у якості застави.

Далі застава оцінювалася за завищеною вартістю компанією "РЕД", яку пов'язують з Ігорем Гіленком. Врешті під цю землю банк видавав фізичним особам кредити.

Наприклад, нічого не вартий пай оцінювався у 40-50 мільйонів, і під цю заставу видавалася позика на 8-10 мільйонів. Таких угод були сотні, окрім справжнього повернення депозитів власникам банку і особистих кредитів їм же - наприклад, під заставу численних квартир.

По суті, відбувалося масове кредитування "потрібних" фізичних осіб. Назвати таку процедуру "поверненням депозитів" вкрай складно. Але вона так називається. Так само, як виведення капіталу через кредити підприємствам назвали "поверненням коштів юридичним особам".

Хто укладав контракти

Найбільш зрозумілою виявилася технологія виведення коштів через кредити компаніям. У списку одержувачів сум, більших за 500 тисяч гривень, дивом значаться цілком безневинні Державна іпотечна установа, "3 КОМ", НК "Альянс Україна", "Укргідроенерго", "Гедеон Ріхтер" і харківська Швейна фабрика ім. Тинякова.

Ці компанії отримали свої гроші "просто так". В переліку отримувачів кредитів є й окрема категорія бізнес-партнерів власників банку пов'язаних з ними діловими відносинами, але не відносинами власності.

Наприклад, компанії "3 КОМ" та НК "Альянс Україна", як і фірми Єремеєва, є помітними гравцями на ринку нафтопродуктів. Ймовірно, їх кредитування відбувалося з метою подальшої купівлі нафтопродуктів у структур Єремеєва, або просто було банальною прогонкою коштів на його ж адресу.

Однак переважно позики отримували компанії, що прямо контролюються згаданою групою власників. Тут же ці гроші передавалися по ланцюжку - не виходячи з банку. Після цього вони виринали на валютному ринку, ідучи в офшори, або на депозитах власників.

Платежі за угодами були розстрочені, причому на 2009-2010 роки зазвичай приходився пільговий період з виплати відсотків, що не передбачав жодних виплат. Реальне погашення кредитів повинно було відбуватися тільки у 2011-2013 роках.

Але погашати їх ніхто і не збирався. Вже сьогодні більшість одержувачів позик стали банкрутами або проходять процедуру банкрутства. Застави, які надавалися під ці договори, виявилися "липовими".

Більш того, у працівників банку є сумніви щодо автентичності підписів голови правління "Надра Банку" Ігоря Гіленка під деякими з цих угод. Як стало відомо "Економічній правді", вони сильно відрізняються від звичайних підписів банкіра.

Злі язики подейкують, що останніми роками Гіленко виконував у банку здебільшого представницьку роль. Реальну владу мала перший віце-президент "Надр" Олена Логошняк. Якщо вірити чуткам, зараз вона разом з Гіленком живе у Підмосков'ї.

У 2005 році Логошняк прийшла у банк і з тих пір спілкувалася з найбільшими акціонерами. Вона мала факсиміле з підписом Гіленка, яким активно користувалася. А в самий розпал кризи перший віце-президент була помічена у київському бутіку "Санахант", де за один раз витратила на одяг та аксесуари близько 20 тисяч доларів.

Ще один цікавий момент. Джерело у банку розповіло "Економічній правді", що насправді "склад кредитного комітету не змінювався з минулого літа". Тоді ще навіть не було виділено рефінансування. Наявність "своїх людей" у цьому нібито колегіальному органі лише додає складності у справі "Надр".

Абсолютно незрозуміло, хто і чому вирішив видавати кредити у таких обсягах, хто і як спілкувався з акціонерами, хто скільки "відкатів" за це отримав.

Більш того, проведення рішень через кредитний комітет частково знімає можливі звинувачення з Гіленка і Логошняк, а також з голів департаментів та власників банку, тому що кожне рішення приймалося не ними особисто, а обговорювалося за круглим столом.

Але найцікавіше - якою була тут роль Фірташа? Чому він надав гарантії під рефінансування, яке було так явно поділено між "своїми"? На жаль, документи, які має "Економічна правда", не відповідають на ці питання.

Ланцюжки

"Група Єремєєва" виводила гроші через схему кредитування підприємств. Сукупний кредитний портфель групи "Континіум" у "Надра Банку" офіційно становить більше 1 мільярда гривень. Тільки за два місяці 2008 року - жовтень і листопад - компанії Єремєєва вивели з "Надра Банку" 805,1 мільйона гривень.

Восени 2008 року, у розпал валютної кризи, п'ять компаній отримали у банку позики. 8 жовтня - фірма "К-Л-О" на суму 173 мільйони гривень, 15 жовтня - "НАЙТ" на 211 мільйонів.

31 жовтня "Українська група "Сітел" позичила 215 мільйонів, 7 листопада "ВЕЛА ТЕЛЕКОМ" - 128,6 мільйона, 11 листопада "ТМЦ-Ексім" - 77,5 мільйона гривень. Усього за два місяці - 805,1 мільйона гривень тільки через схему кредитування.

Подальша доля цих грошей збігається з даними, які озвучила прем'єр Юлія Тимошенко.

"Із 40 мільярдів 275 мільйонів гривень виданого Нацбанком рефінансування майже п'ята частина грошей була спрямована на банк-банкрут. 7 мільярдів 100 мільйонів гривень було направлено у "Надра", де ці гроші акумулювалися і потім за курсом НБУ цей банк скуповував валюту", - сказала вона у грудні 2008 року.

Всю суму отриманих кредитів - 380 мільйонів гривень - "К-Л-О" і "НАЙТ" тут же розкидали на споріднені структури під виглядом закупівлі нерухомості, нафтопродуктів та будматеріалів.

Серед проміжних структур - відомі компанії групи Єремєєва: "КОНТИНІУМ-Галичина", "Західна молочна група", "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" і "Західна нафтова група".

"Сітел" пустив позику на придбання устаткування і кошторисної документації у своїх же підприємств. У списку компаній-партнерів - все ті ж структури групи "Континіум".

Через одну-дві ланки за рахунок "надрівських" грошей купувалися нафтопродукти, погашалися кредити споріднених підприємств і купувалась валюта.

"ВЕЛАН ТЕЛЕКОМ" більшу частину отриманих позик спрямував на купівлю валюти за курсом 5,8 гривні. Інша частина грошей пройшла через кілька компаній групи "Континіум", серед яких "ВЕСТА ТРЕЙД" і "Західна нафтова група". Вони або осідали на депозитах, або теж йшли на придбання валюти.

Цікаво, що гроші за цими схемами навіть не покидали "Надра Банк". Вже через дві-три ланки за рахунок цих коштів погашалися раніше взяті валютні кредити підприємств групи.

Частина коштів потрапляла на валютний ринок, де купувалися долари. Більшу частину валюти структури Єремєєва придбали за курсом 5,8-5,85 гривні за долар.

Банкрутства Єремєєва

За всіма виданими групі "Континіум" кредитами термін погашення настає у 2013 році. За ними не передбачені платежі у 2009-2010 роках, хоча ставка на той момент цілком ринкова - 21% річних у гривні.

Однак уже сьогодні чотири з п'яти підприємств визнані банкрутами або перебувають у процедурі банкрутства. Доля "ТМЦ-Ексім" поки невідома. Хід ліквідації показує, що це не випадковість, а добре організований процес.

12 травня 2009 року Господарський суд Києва визнав банкрутом "ВЕЛАН ТЕЛЕКОМ".

Після цього відбулася процедура ліквідації. У підприємства залишилося три кредитори: "Надра Банк", податкова інспекція Солом'янського району Києва і  "Континіум-Укр-Ресурс" - структура Ігоря Єремєєва.

У той же день була визнана банкрутом "Українська група "Сітел", "прописана" через будинок від "Надра Банку".

Найцікавіше, що обидва підприємства подавали позови самі на себе. Крім того, в обидві структури призначений один і той же ліквідатор. Нарешті, у компаній збігаються дати слухань і кредитори. Навряд чи це випадкові збіги.

За схожою схемою банкрутують два інші підприємства групи "Континіум", які отримали кредити "Надра Банку".

5 березня у Господарський суд Дніпропетровської області надійшли дві заяви з проханням про банкрутство. Перше подало приватне підприємство "НАЙТ" з Дніпродзержинська. Друге - "К-Л-О" з Дніпропетровська.

Стягнути борги за кредитами, виданими групі Єремєєва, навряд чи вийде. У якості застави банк отримав аграрні землі (41%), які взагалі не підлягають відчуженню. Ще 24% застав визнані сумнівними. Решта - нерухомість, товари, автомобілі і депозити.

Зате найважливіший актив Єремєєва - заправки WOG - майже не заставлені. Закладено лише дев'ять з них на суму близько 50 мільйонів гривень. А загальна кількість автозапровок, що входять до складу групи Єремєєва перевищує 300. Майнові права на постачання обладнання заправкам були також у складі застави, але виведені з-під неї.

А що Фірташ?

"Білим і пухнастим" у цій історії виглядає лише Дмитро Фірташ, хоча тема його незримої присутності у "Надрах" досі є найбільш пікантною. Коментарі НБУ та тимчасового адміністратора Валентини Жуковської на дану тему майже відсутні.

А з тих, що є, можна дізнатися лише про компанію "Спідвейр", яку нібито купив Фірташ і яка нібито знову захотіла отримати контроль над "Надра Банком".

Про те, що Фірташ таки тісно контактував з "Надрами", свідчить наступний факт. Згідно з документами, які є у розпорядженні "Економічної правди", деякі компанії Фірташа обслуговувалися у "Надрах" і були серед тих юридичних осіб, що "тікали" з банку восени 2008 року.

Одним з активних клієнтів банку була відома компанія "Укргазенерго", яка на паритетних умовах належить НАК "Нафтогаз України" та "РосУкрЕнерго". У жовтні 2008 року у "Надрах" перебувало майже 3 мільйони гривень коштів компанії. З жовтня по грудень відтік коштів з її рахунку склав 1 мільйон гривень.

Правда, судячи з оборотів - декілька сотен мільйонів гривень, можна припустити, що компанія не збиралася "тікати" з банку. Але чи були це звичайні рухи коштів, чи отриманий, а пізніше повернутий кредит, - з документів не видно.

Крім того, серед клієнтів банку значиться фірма "Сумигаз", контрольним пакетом якого володіє "Нафтогаз", але менеджмент пов'язують з Group DF. Компанія за цей період вивела з "Надр" 0,8 мільйона гривень.

Звичайно, можна припустити, що спонтанне обслуговування підконтрольних компаній в "Надрах" і стало причиною, через яку Фірташ вирішив придбати саме "Надра Банк". Але з іншого боку - навіщо виводити кошти з банку, який має стати власністю мажоритарного акціонера компанії?

На тлі такого нагромадження факторів і чуток останнім часом домінують дві версії про роль Фірташа в історії банку.

Перша належить Юлії Тимошенко. У грудні 2008 року прем'єр звинуватила Фірташа у виведенні та конвертації коштів рефінансування з "Надра Банку". Причому прізвища інших співвласників тоді не звучали.

Малося на увазі, що за всією "чорнухою" стоїть лише одна і саме ця людина. Більш того, олігарх сам зізнався, що Group DF надала гарантії на 4 мільярди під забезпечення рефінансування, а згодом збиралася купити установу.

Досі ніхто не спроможний сказати з упевненістю, чи відбулася де-факто операція з купівлі "Надр" Фірташем. Можна лише стверджувати, що де-юре вона не завершена. І як в цьому напрямку просувається справа - невідомо.

Є, як мінімум, один сильний аргумент на користь цієї версії: Фірташ навряд чи став би давати НБУ особисті гарантії з рефінансування банку, який він не контролював.

Друга версія, яка явно неприємна Фірташу, зводиться до того, що його у цій угоді переграли. Виведення грошей проводили структури груп акціонерів, в тому числі Ігоря Єремєєва. А після цього вони вирішили продати банк з "вимитими" активами.

"Економічна правда" вкотре звертається до тимчасової адміністрації "Надра Банку" з проханням надати офіційні коментарі щодо акціонерів банку та виведення активів. На жаль, досі "ЕП" відповіді на запит не отримала. Ми готові опублікувати її в будь-який час.