Криза: газова війна vs українська промисловість

Криза: газова війна vs українська промисловість

Середа, 14 січня 2009, 17:51 -
Газова криза стала дзеркалом того, наскільки українська промисловість постраждала від кризи фінансової. Як не кричали до нового року про зупинку виробництва і звільнення працівників, але зараз виявилося, що газ потрібен майже всім.

Газова криза стала дзеркалом того, наскільки українська промисловість постраждала від кризи фінансової. Як не кричали до нового року про зупинку виробництва і звільнення працівників, але зараз виявилося, що газ потрібен майже всім. 

Нагадаємо, починаючи з 7 січня, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в умовах переведення на автономний режим роботи української газотранспортної системи (ГТС) змушена була обмежити постачання природного газу хімічним і металургійним підприємствам, які є найбільшими промисловими споживачами газу.

Не кожному пощастило так, як компанії "Карпатнафтохім" (Івано-франківська область, виробляє хлор, каустичну соду і хлористий вініл). Її прес-секретар Анатолій Гетьманчук зазначив, що компанію перебої з газом не зачепили взагалі.

"Ми зупинили виробництво кілька місяців тому, так що відключення газу на нас ніяк не позначилися", - пояснив він.

Більш-менш спокійна ситуація - і на підприємствах, які традиційно "підстраховуються" мазутом і вугіллям. Тут найважливіша - енергетична геренація. Про неї уряд подбав, і станом на 1 січня цього року змусив запастися 124,228 тисячами тонн мазуту.

Останній, на відміну від газу, закуповується тільки на українських нафтопереробних заводах, які, через застарілі технології, не можуть витискати з нафти максимум моторного палива. Як зазначає директор НТЦ "Психея" Сергій Сапегін, за підсумками 2008 року щомісяця вироблялося по 200 тисяч тонн мазуту, і мав місце його суттєвий профіцит.

Тому цей, як вважається, найбільш екологічно шкідливий енергоносій ішов переважно на експорт. А ціни на нього донедавна падали разом з нафтою, і в світі, і в Україні. Лише за грудень європейська ціна на мазут із вмістом сірки 1% знизилась на третину і складала порядка 200 доларів за тонну.Тому він здавався цілком адекватною заміною газу.

Проте зараз українські НПЗ продовжують скорочувати обсяги переробки. І, в умовах зростання попиту на мазут, за даними "Нафтових котирувань України", за перші півтора тижні 2009 р. він подорожчав на 9%. Вже зараз його ціна складає від 1200 до 2550 гривень за тонну. У світі тенденції - такі самі.

Відтак, Сергій Сапегін припускає можливий дефіцит цього палива на українському ринку. Якщо ціни ростимуть, то уряд, на думку експерта, може, рятуючи власні ТЕС, запровадити ліцензування експорту мазуту, або навіть адміністративне обмеження цін.

Альтернативне паливо поки що мають і менш "стратегічні" українські підприємства. Так, технічний директор компанії "Основа-Папір" Петро Король повідомив, що на Жидачівському паперовому комбінаті традиційно на зиму накопичують вугілля, а на Ізмаїльському - мазут. Тому виробництва зараз забезпечені резервним паливом на кілька місяців.

Вугілля варто також використовувати для забезпечення роботи шахт, вважає провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Частково на кокс можна перевести металургію, адже зараз, у зв'язку зі спадом виробництва, спостерігається його профіцит.

Взагалі, металургія відчула проблеми з газом не дуже гостро. Адже саме на Донбас було спрямовано газові потоки з підземних сховищ у Західній Україні. Так, в корпорації "Індустріальний союз Донбасу" повідомили, що їхнім підприємствам труби не перекривали.

"Ми помітили лише незначне зниження тиску в мережі. Це певним чином вплинуло на виробничі показники, але знизило їх несуттєво", - зазначив начальник управління корпоративних комунікацій ІСД Василь Арбузов.

Зовсім інші, ледь не істеричні настрої - в хімічній галузі, особливо на підприємствах, які виробляють азотні добрива. Зокрема на тих, які належать Дмитру Фірташу. Для них метан - не лише паливо, але й сировина.

Хоча 8 січня "Нафтогаз України" пообіцяв, що обмежить поставки лише на день-два, та й то - за погодженням з підприємствами, - виявилося, що газу в них досі нема.

Наразі Одеський припортовий завод, концерн "Стирол", Сіверодонецьке об'єднання "Азот" та "Дніпроазот" повністю простоюють, на стадії зупинки - аміакопровід, повідомляє мінпромполітики.

За даними Союзу хіміків України, на "Рівнеазоті" працює тільки один з агрегатів, також стоять Кримський содовий завод та "Кримський титан".

Основна мотивація української влади - це те, що склади підприємств усе одно переповнені через кризу. Однак самі заводи цього не визнають.

"Одеський припортовий завод має укладені контракти на постачання продукції з закордонними покупцями, на шляху до підприємства знаходяться судна для відвантаження карбаміду. Підприємство не зможе своєчасно виконати зобов'язання за цими контрактами, та буде нанесена шкода іміджу заводу та України в цілому", - скаржаться "Економічній правді" в ОПЗ.

Прес-служби державних структур усі як одна кивають на Європу, в якій підприємства, мовляв, мовчки терплять, чекаючи закінчення конфлікту.

"Нічого з хіміками не станеться. В державі є певний форс-мажор, і вони мусять це розуміти", - обурюється прес-секретар "Нафтогазу" Валентин Землянський. А депутат Верховної Ради від блоку Юлії Тимошенко Сергій Соболєв цікавиться: "А які були би збитки, якби ціна на газ була 250 доларів?"

Схоже, що це питання і є ключовим у нинішній ситуації. Проте, експерти не беруться дати однозначної відповіді. За словами Володимира Омельченка, галузі, які можуть використовувати альтернативне паливо, все ж легше перенесуть відключення.

"Найважливіші фактори прибутковості - світова цінова кон'юнктура, технологічний рівень та рівень менеджменту. Якщо всі вони для нас негативні, то тоді й вартість газу стає помітним фактором", - стверджує експерт. Хоча й додає, що різке обмеження газопостачання в будь-якому разі неможливо компенсувати швидко.

І все ж, фактично всі опитані підприємства налаштовані патріотично. Навіть хіміки не планують подавати до суду позови щодо відшкодування збитків державною компанією "Газ України".

"Які можуть бути позови в таких умовах? Коли не знаємо, чого чекати завтра", - побивається президент Союзу хіміків Олексій Голубєв.

Відтак, українська промисловість показала, що може витерпіти багато. Якщо перефразувати відому політичну рекламу, вийде: переживаємо кризу - переживемо й війну.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!