Рейдерство: боротьба держави з самою собою

Завдяки виключенню Державної виконавчої служби зі схем рейдерських захоплень за останній рік їх майже не було, запевнив "Економічну правду" Міністр юстиції Микола Оніщук. Проте як з'ясувала "ЕП", рейдерство в Україні продовжує процвітати.

Нема ніякої ложки

Держава так і не розпочала системної боротьби з рейдерством. Можливо, причиною тому є участь в атаках осіб з вищих щаблів влади.

І навіть спроби влади якось мінімізувати в Україні це явище все одно не змінюють ситуацію кардинально. Адже, скажімо, і до прийняття закону "Про акціонерні товариства" у законодавстві були передумови для протидії рейдерству. Але проблема, як завжди починалася з корупції.

А під час фінансової кризи кількість рейдерських атак тільки збільшиться, впевнений директор громадської організації "Антирейдерський союз підприємців України" Андрій Семидідько. "Будь-яка фінансово-економічна криза проходить з перерозподілом власності. Особливо це відчує малий та середній бізнес, і ми вже отримуємо звернення", - говорить він.

Міністр юстиції Микола Оніщук запевнив Економічну правду, що за останній рік рейдерських захоплень майже не було. За його словами, раніше вони відбувалися практично щотижня, а сьогодні є лише епізоди, на які Мінюст відповідно реагує.

"Рейдерство в Україні процвітало доти, допоки мені не вдалося виключити державну виконавчу службу зі схем рейдерських захоплень. Жодне захоплення не могло відбутися без участі держвиконавців. Через них заводяться люди на збори, охорона, захоплюються підприємства тощо. Тому значною складовою в мінімізації рейдерства була зміна політики діяльності виконавчої служби", - сказав він.

Однак громадські антирейдерські установи тільки сміються над такими словами посадовців.

"Лише в нашу організацію з початку року звернулося близько 150 постраждалих від рейдерства", - каже Андрій Семидідько.

"За півроку діяльності надійшло 16 звернень щодо рейдерських атак із різних куточків України", - говорить юрист проекту "Антикорупційна інформаційна служба" Олена Сапожнікова, - "Це при тому, що ми спеціалізуємося на корупції в судах, вищих навчальних закладах тощо і безкоштовно консультуємо щодо протидії корупції. Тобто, рейдерство - не наша спеціалізація".

Справа в тому, що, згідно закону, виконавча служба має приходити на об'єкт не з бійцями якоїсь приватної охоронної фірми, а виключно з міліцією. Проте, рейдери йдуть на порушення і цієї умови.

"Хочеш стати рейдером? Спитай мене, як"

Існує думка, що підприємство неможливо захопити без корпоративної суперечки і, якщо його корпоративна історія бездоганна та немає причин для судових позовів.

"З таким успіхом у нас на кожний об'єкт можна здійснювати рейдерську атаку", - говорить Андрій Семидідько, - "Документальне оформлення прав власності - це родова травма усієї власності в Україні".

А голова Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко, в ексклюзивному інтерв'ю "ЕП" уточнює: "Де була ваучерна приватизація, первинний ринок цінних паперів, там держава вплинути не може, акціонери розбираються між собою самі. Там, де йшла грошова приватизація та подрібнення пакетів акцій на невеличкі пакети, є тенденція боротьби за те, хто матиме більший вплив, саме тут і є рейдерство".

"Зрозуміло, що підприємству, що планує здійснити недружнє поглинання, значно простіше це зробити проти проблемного підприємства, але атакують не лише вони", - заперечує старший партнер юридичної фірми "Ілляшев та партнери" Роман Марченко.

А непевне минуле підприємствам у першу чергу створює сама держава - через помилки під час їх приватизації чи реприватизації.

"Чим більше помилок допущено у минулому, чим слабкіше нинішній власник, чим більше корумповане чиновництво - тим більше шансів на успіх такої атаки. Наприклад, на місці нових власників "Криворіжсталі", яку приватизували і реприватизували, я б завжди пам'ятав, що мене може спіткати доля попередніх власників", - додає управляючий партнер цієї ж фірми Михайло Ілляшев.

Підприємства захоплюють за допомогою маніпуляцій з пакетами акцій, скуповування кредиторської заборгованості, впливу на органи управління для виведення з підприємства активів та оскарження підсумків приватизації.

"Рейдерська команда консолідує, наприклад, 15% акцій. Подає позов до суду з вимогою визнати недійсним купівлю 75% акцій. У рамках забезпечення позову суд вирішує не тільки накласти арешт на ці акції, але й заборонити враховувати їх у кворумі. 15% акцій стають 75% на зібранні акціонерів", - описує найбільш розповсюджену схему рейдерської атаки Марченко.

Потім, за його словами, відбувається зміна керівництва за рішенням суду, і навіть якщо згодом первинне рішення суду буде відмінено, воно якийсь час лишалося дійсним.

"З'являється двовладдя, суди приймають рішення щодо силових заходів, старого директора зобов'язують видати печатку тощо, тут же готують позови щодо того, що печатка та документи загублені і потрібно реєстратору зареєструвати їх наново вже з новими особами, зобов'язати МВС видати нову печатку і так далі", - розповідає Марченко.

При чому, за його словами, навіть якщо "корінь зла" - первинне рішення суду, буде відмінене, воно все рівно діяло на момент проведення зборів, відповідно, слід воювати по всьому ланцюгу - відміняти протоколи, рішення інших судів, оскаржувати дії виконавчої служби. "А в цей час майно підприємства розпродається", - додав експерт.

За словами Семенюк-Самсоненко, в Україні є 23 великих підприємства, в яких більше  одного реєстратора.

"В нас з 648 об'єктів, де представлена держава, в 210 об'єктах вона має 50%+1 акцію. І лише там, де ще є 25+1%, ти можеш щось вирішувати. Роками не проводяться збори на "Укртатнафті", на "Укрнафті" декілька років дивіденди не виплачуються, в нас є підприємства, де просто блокуються засідання, через відсутність кворуму, відповідно, немає відрахувань до бюджету, держава та акціонери не отримують дивідендів", - каже голова ФДМ.

Директор громадської організації "Антирейдерський союз підприємців України" Андрій Семидідько підтверджує, що процвітання рейдерства спричинене виключно корумпованістю суддів та контролюючих органів і відсутністю персональної відповідальності чиновників.

Саме за рішенням суду найчастіше відбувається зміна власника. Склалося навіть певне коло суддів, які спеціалізуються на рейдерстві. При цьому притягнути до відповідальності суддю, який ухвалив рішення на користь рейдера, досить важко, адже рішення зазвичай начебто відповідають законодавству.

Минулого року міжвідомча комісія з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню провела перевірку ситуацій щодо низки підприємств. Після того було подано звернення про дисциплінарну відповідальність до кваліфікаційних комісій суддів різних округів.

"Нажаль, є практика винесення судами ухвал про забезпечення, які, по суті, ще до рішення суду дозволяють чи зобов'язують завести нового керівника, охорону тощо", - визнає міністр юстиції.

Микола Оніщук запевняє, що держвиконслужба до таких ухвал ставиться дуже критично і, зазвичай, відмовляє в порушенні виконавчого впровадження, "коли ми бачимо очевидні наміри використати ці процесуальні документи з метою заволодіння власністю за межами судового рішення (тобто, справи по суті)".

Рейдер на рейдері їде і рейдером поганяє

"Головним рейдером є сама виконавча влада", - заявляє Валентина Семенюк-Самсоненко. Рейдерством вона вважає, скажімо, передачу Кабміном управління корпоративними правами держави в "Одеському припортовому заводі", "Турбоатомі", "Азовмаші" тощо від ФДМ до Мініпромполітики.

Проте, і сам ФДМ теж вдавався до рейдерських методів. Наприклад, Семенюк-Самсоненко призначила гендиректором ВАТ "Турбоатом" Віктора Суботіна без згоди наглядової ради, тобто з процедурними порушеннями.

Її наказ визнавали незаконним 2 господарські суди. Наглядова рада ″Турбоатому″ призначила виконуючим обов'язки гендиректора заводу Віталія Івахно. Проте, незважаючи на присутність судових виконавців, охорона, яка діяла на підставі указів Віктора Суботіна, на територію заводу його не пустила.

"В нас зараз під прапором рейдерства відбуваються протилежні процеси. Скажімо, на Чернігівському заводі радіоприладів 25% акцій належить ФДМ, більш ніж 50% - іноземному інвестору, консолідований пакет - більш ніж 75%. Але директор з мінімальним пакетом акцій та своїм менеджментом кричить про атаку рейдерів і не пускає ані фонд, ані інвестора на зібрання акціонерів, при цьому розпродує «ласі» шматки майна заводу своїм родичам.  І хто ж тут рейдер?" - розповідає Роман Марченко.

Нові закони, нові порядки

У вересні Верховна Рада прийняла закон "Про акціонерні товариства". За задумом, він мав унеможливити рейдерство. Однак експерти вважають, що його ефективність сильно перебільшена.

"Насправді, будь-які революційні зміни корпоративного законодавства тільки спровокують додаткові конфлікти, адже вони порушать статус-кво між впливовими фінансово-промисловими групами. Яка різниця, який закон? Рейдери не дотримуються законів. По-перше, треба щоб зник попит, тоді зникне й пропозиція рейдерських послуг. За будь-яких умов, усе знаходиться в руках держави та, зокрема, судів", - запевнив Михайло Ілляшев, власник юридичної фірми власного імені.

"Цей закон дещо врегульовує питання власності, але багато буде залежати від введення підзаконних актів (їх треба аж 34)", - додає Семенюк-Самсоненко.

А от на думку Олени Сапожнікової, чинне законодавство містить достатньо засобів протидії рейдерству. "Але на практиці чомусь виходить так, що ті, хто повинен реалізовувати правові норми, стоїть їм на заваді, активно або пасивно підтримуючи рейдерів на різних рівнях", - каже вона.

Голова ФДМ вважає, що доречним було б внести термін "рейдерство" у Кримінальний кодекс України, приблизний зміст якого там частково висвітлено в його Особливій частині. "Але це не вирішить проблеми без злагодженої роботи правоохоронних органів, які повинні стояти цьому на заваді", - додає вона.

"Держава втручається в рейдерські процеси дедалі активніше і потроху наводить лад. Деяких суддів, замішаних у рейдерських атаках, звільняють за порушення присяги.

Зокрема, звільнили чи не найодиознішого суддю - Кухалейшвілі. Я гадаю, що якщо він опиниться на лаві підсудних, це стане "сигналом" для багатьох інших суддів, що краще не брати з нього приклад та не ставати інструментами рейдерства", - впевнений Михайло Ілляшев.

Наразі ж залишається лише очікувати, коли рейдерські захоплення можна буде рахувати на пальцях рук, а на тих, хто за участь у рейдерстві покараний, пальців не вистачатиме.