Кременчуцька битва

Кременчуцька битва

Вівторок, 16 вересня 2008, 11:26 -
В короткостроковій перспективі Тимошенко отримає здешевлення пального, поліпшення інфляційних показників, електоральний ресурс у Кременчуці та можливість передавати Вікторові Ющенку "привіти" на паливному ринку в разі відсторонення від посади.

Уряд Юлії Тимошенко здається остаточно визначився з тим, кого підтримати в боротьбі за найбільший у державі Кременчуцький нафтопереробний завод. Виступаючи перед журналістами минулої п'ятниці, Тимошенко заявила, що найближчими днями ситуація на "Укртатнафті" стане предметом окремого розгляду уряду.

"Ми проведемо всі консультації з приводу сьогоднішньої роботи Кременчуцького НПЗ. Я думаю, ви знаєте, що це найбільший в Україні завод і його рейдерськи захоплено, він не забезпечений нафтою і практично не забезпечує внутрішній ринок нафтопродуктами", - сказала Прем'єр-міністр.

За словами Тимошенко, розширена нарада уряду мала відбутися у вихідні, 13-14 серпня, і на ній очікувалося прийняття "всіх необхідних рішень, щоб завод був завантажений нафтою й забезпечував внутрішній ринок нафтопродуктів". Імовірно, про результат наради ми довідаємося під час або після традиційного засідання Кабміну в середу.

Втім і так цілком очевидно, що вирішити питання завантаження "Укртатнафти" сировиною найближчим часом може лише мирова угода з татарськими співзасновниками "Укртатнафти", а саме з НК "Татнефть", що володіє та управляє понад 37% акцій компанії.

Але компроміс з татарами означатиме довгостроковий стратегічний програш України, яка після багаторічних судових процесів нарешті майже звільнилася від нав'язливих і не надто надійних партнерів з Татарстану.

Складне становище татар

Як вже повідомляла "Економічна правда", 6 та 8 серпня 2008 року Київський апеляційний суд відхилив скаргу офшорних компаній Sea Group (США) та AmRuz Trading (Швейцарія) на рішення Господарського суду Києва, яке визнало незаконним придбання цими офшорами 18,296% акцій "Укртатнафти" в обмін на власні векселі.

Рішення Київського апеляційного суду остаточно завершило відновлення контролю України над "Укртатнафтою", оскільки з вилученням у двох сумнівних акціонерів 18% акцій, розподіл сил на підприємстві змінився на користь української сторони. Державному "Нафтогазу України" належить понад 43% акцій "Укртатнафти", в той час, як пакет татарської сторони зменшився з 55% до 37% акцій.

Здавалося б, такий розвиток подій уряд може тільки вітати. Втім, як виявилося, у проміжок між двома засіданнями суду 7 серпня відбулися таємні консультації представників "Татнефті" з емісаром уряду Тимошенко Сергієм Пашинським, який неофіційно консультує голову уряду з нафтових питань. Цікаво, що вже наступного дня після цієї зустрічі заступник міністра юстиції Євген Корнійчук спробував втрутитись у судове засідання, запропонувавши суду розглянути клопотання уряду щодо укладання мирової угоди з Sea Group та AmRuz Trading, тобто відвернути ухвалення вигідного для України рішення.

Варто нагадати, що основна претензія української сторони до Sea Group та AmRuz Trading полягала в тому, щоб, отримавши 1999 року відповідно 9,96% та 8,336% статутного фонду "Укртатнафти", компанії передали товариству власні векселі на суму 65 млн. дол., які зобов'язалися оплатити грошима або нафтою протягом одного року. За 9 років, що минули з того часу, дві офшорні компанії спромоглися заплатили нафтою і грошима лише 6,5 млн. дол., тобто мізерні 10% від вартості акцій, які отримали. З огляду на ці обставини, позиція Євгена Корнійчука щодо укладення з офшорами мирової угоди виглядає як надзвичайно невигідна для України.

Світло на дивну позицію Євгена Корнійчука проливає той факт, що юридична компанія "Магістр та партнери", яку Корнійчук очолював до обрання в парламент за списком БЮТ, власником якої він досі є, брала участь у судовому засідання на боці офшорних Sea Group та AmRuz Trading, тобто - проти держави Україна.

Таким чином, позиція заступника міністра юстиції Корнійчука може не бути пов'язаною з переговорами між представниками "Татнефті" та Сергієм Пашинським 7 серпня.

Інтереси Тимошенко

Інтереси Тимошенко на Кременчуцькому нафтопереробному заводі багатовимірні, втім цілком вкладаються в логіку передвиборчої ситуації. Головним подразником Юлії Володимирівни, тобто фактором, що змушує її звертати увагу на ситуацію в Кременчуці, є близькість його нинішнього керівництва - а саме поновленого за рішенням суду Павла Овчаренка - до дніпропетровської групи "Приват", яка вважається лояльною до Президента Ющенко - вірогідного головного конкурента Тимошенко на наступних президентських виборах.

Поновлення Овчаренка на посаді керівника "Укртатнафти" відбулося за рішенням суду в жовтні 2007 року - в розпал боротьби за підприємство між "Нафтогазом України" та "Татнефтью". Напередодні очікуваної зміни уряду, судова ухвала щодо "Укртатнафти" пройшла майже непоміченою. Реакція кабінету Віктора Януковича на повернення Овчаренка була невимовною, тим більше, що попередній керманич підприємства Сергій Глушко проводив відверто протатарську політику.

Не забарилася хіба що реакція "Татнефті", яка невдовзі припинила постачання на "Укртатнафту" як власної, так і будь-якої іншої російської чи казахської нафти, взявши підприємство в сировинну облогу. Слід зазначити, що таким чином "Татнефть" прямо порушила власні інвестиційні зобов'язання щодо підприємства: під час створення "Укртатнафти" 1995 року "Татнефть" отримала 8,6% акцій підприємства в обмін на зобов'язання щорічно постачати йому 8 мільйонів тонн сировини.

Другим фактором, що утримує "Укртатнафту" в фокусі прем'єрської уваги, є необхідність утримання цін на головні соціально-значущі товари, до переліку яких входять і нафтопродукти. Але головним для Тимошенко є вплив високих цін на пальне на вартість автомобільних перевезень хлібу, цукру тощо. На думку Прем'єра, прямий контроль над "Укртатнафтою", за умови відновлення постачань татарської сировини, дозволить уряду стримувати ціни на пальне, а отже дещо пригальмувати споживчу інфляцію.

З іншого боку, за умови усунення Тимошенко з прем'єрської посади (а такий варіант у БЮТ досі не виключають) "Укртатнафта" може навпаки грати на підвищення нафтових цін, що надасть додатковий важіль перед президентськими виборами.

Що захоче "Татнефть", аби запустити на завод Тимошенко

Переваги, які отримає Прем'єр у випадку, якщо "Укртатнафту" очолить Сергій Пашинський або інший лояльний бютівець, - більш ніж вагомі, навіть не беручи до уваги банальний контроль над фінансовими потоками "Укртатнафти".

Але для того, щоб поставити на "Укртатнафту" свою людину, Тимошенко необхідно домовитись з татарськими акціонерами. Справа в тому, що державному "Нафтогазу України", як вже зазначалося, належить 43% акцій, чого недостатньо для проведення зборів акціонерів. А оскільки ще 18% заблоковані в судах, то єдиним іншим акціонером, спільно з яким "Нафтогаз" може набрати 60%, необхідних для зміни керівництва заводу, є "Татнефть".

Третя поспіль неявка татарських нафтовиків на збори акціонерів "Укртатнафти", незважаючи на численні офіційні та неофіційні консультації з посланцями Тимошенко, свідчить про жорстку позицію "Татнефті". По суті, умови, неодноразово виголошені "Татнефтью" в пресі, полягають в наступному.

По-перше, це відновлення на посаді попереднього (близького до татар) керівника "Укртатнафти" Сергія Глушка, хоча ця вимога не виглядає принциповою. Якщо компромісу з українським урядом буде досягнуто, посада керівника "Укртатнафти" найвірогідніше відійде Тимошенко, а "Татнефть", як і в попередні роки, контролюватиме вхід нафти та вихід нафтопродуктів, залишаючи заводу лише мінімальні кошти на ремонти та заробітну плату у вигляді плати за переробку.

По-друге, і це найголовніше для "Татнефті", повернення Sea Group та AmRuz Trading 18,3% акцій, які були відібрані в них рішенням Київського апеляційного суду. Це відновить перевагу татарської сторони у розподілі акцій підприємства (частка "Татнефті" та її структур знову сягне 55%) і поверне "Укртатнафту" під контроль татарських акціонерів. Перевагу в кількості акцій "Татнефть" зможе згодом використати для остаточного закріплення в Кременчуці, наприклад, ініціювавши проведення додаткової емісії акцій тощо.

І, по-третє, ще одна важлива для "Татнефті" (або скоріше її менеджерів) вимога - отримання компенсації за тимчасове відсторонення від управління Кременчуцьким підприємством у формі так званого "повернення заборгованості" за поставлену нафту.

Ця частина вимог варта окремої деталізації. Згідно із заявами представників "Татнефті", за каденцію попереднього керівника "Укртатнафти" Сергія Глушка підприємство накопичило понад 450 млн дол. боргів за отриману нафту. Борги виникли перед приватними українськими підприємствами МПП "Авто", ТОВ "Таіз" та ТОВ "Техно-прогрес", які використовувались для "оптимізації оподаткування", або, простіше кажучи, уникнення сплати українських податків: що саме по собі промовисто свідчить про бізнес-підходи татарських акціонерів.

Вони не лише контролювали постачання нафти "на вході" за допомогою підставних постачальників, але й "вихід" нафтопродуктів із заводу через ТОВ "Новойл", також підконтрольне татарській стороні. Функції ж нафтопереробного заводу зводилися до закупівлі нафти в одних татарських структур (МПП "Авто", ТОВ "Таіз" та ТОВ "Техно-прогрес") та продажу вироблених нафтопродуктів іншим татарським структурам (ТОВ "Новойл").

За такої системи роботи: коли кошти фактично проходили через "Укртатнафту" транзитом від одних татарських фірм до інших, можливі лише два шляхи накопичення велетенської заборгованості, що відповідає грошовому обігу підприємства за цілий місяць.

Перший - заборгованість за отримані нафтопродукти з боку ТОВ "Новойл", що позбавило "Укртатнафту" можливості оплатити сировину. Фокус полягає в тому, що формально вимагаючи від Кременчуцького заводу кошти за поставлену нафту, татарські акціонери самі заблокували можливість її оплати, причому нічого не програвши у фінансовому плані. Гроші, які не дійшли до їхньої правої кишені, надійно заховані в лівій - ТОВ "Новойл", що не має жодних реальних активів, які могла б відсудити за борг "Укртатнафта".

Другий варіант накопичення боргу - ще більш цинічний. Це свідоме, впродовж тривалого часу, нагромадження боргів за сировину керівництвом "Укртатнафти" з метою подальшого банкрутства заводу на користь "Татнефті".

На жаль, тема створення штучного півмільярдного боргу, отримала розвиток за межами України - в Татарстані.

Спочатку борги "Укртатнафти" передали від трьох сумнівних посередницьких структур: МПП "Авто", ТОВ "Таіз" та ТОВ "Техно-прогрес" - до казанського ТОВ "Сувар-Казань". Це дало можливість зробити другий крок - подати позов на "Укртатнафту" до рідного татарам Казанського господарського суду. Гідним завершенням розіграної комбінації став арешт за позовом "Сувар-Казань" головного нафтовидобувного активу "Укртатнафти" - 73,9% акцій місцевої компанії "Татнефтепром".

Таким чином, за борг у 450 млн. дол. "Укртатнафта" ризикує втратити контроль над видобувною компанією, запаси нафти якої оцінюються у 30 мільйонів тонн. Для порівняння, запаси нафти на всій території України лише втричі більші - 95 мільйонів тонн.

За нинішньою ціною на нафту в понад 700 доларів за тонну (100 доларів за барель) вартість запасів "Татнефтепрому" складає 21 мільярд доларів. З урахуванням різноманітних понижувальних коефіцієнтів, таких як коефіцієнт вилучення нафти (0,3), витрат на розвиток родовищ та сплату внутрішніх російських податків тощо - мінімальна оцінка вартості "Татнефтепрома" дорівнює 3 мільярдам доларів. Це вшестеро більше за сумнівний борг "Укртатнафти" в грошовому вимірі.

У натуральному (нафтовому) вигляді порівняння ще більш вражаюче: 450 мільйонів доларів, що завинила "Укртатнафта", еквівалентні вартості 600 тисяч тонн нафти. Через цей борг заарештовано акції "Татнефтепрому", що володіє 30 мільйонами тонн нафти: в 50 разів більше, ніж складає обсяг боргу в натуральному вимірі.

На додаток варто зазначити, що компанія "Сувар-Казань", яка юридично є позивачем до "Укртатнафти" і, вірогідно, отримає контрольний пакет акцій "Татнефтепрому", не має жодного відношення до "Татнефті" як початкового власника нафти, що постачалася до Кременчука.

Фактично, "Татнефтепром" відчужується на користь невідомих приватних власників "Сувар-Казані" та тих осіб, якій сприяли цій оборудці з числа топ-менеджерів "Татнефті" та "Укртатнафти".

На цьому тлі, дії групи "Приват" щодо утримання оперативного контролю над "Укртатнафтою", названі Юлією Тимошенко "рейдерським захопленням", виглядають дитячою забавкою.

Останні новини з кременчуцького фронту

Вірогідно, бурхливу реакцію Юлії Тимошенко минулої п'ятниці спричинила ланка інформаційних повідомлень щодо судової ухвали про ліквідацію "Укртатнафти". Все почалося 10 вересня, коли "Інтерфакс-Поволжя" розповсюдило заяву керівника юридичної служби управління стратегічного планування "Татнефті" Марії Савєлової про намір її компанії оскаржити рішення Київського господарського суду щодо ліквідації "Укртатнафти".

"Позовна заява була подана генеральною прокуратурою України і розглянута першою інстанцією 3-4 вересня. Рішення поки що не вступило в законну силу" - говориться в повідомленні. За словами Савєлової, генеральна прокуратура спочатку виступала в інтересах Кабінету Міністрів України, втім у ході процесу, й Кабмін, і "Нафтогаз" відкликали свої вимоги. "Тим не менше, генпрокуратура була єдиною з міноритарним акціонером - компанією "Корсан", яка представляє групу "Приват" - та наполягла на розгляді позову. У підсумку було винесене рішення про ліквідацію однієї з найбільших компаній України, всупереч позиції її основних акціонерів", - цитує "Інтерфакс-Поволжя" Марію Савєлову.

Найцікавішим у цій історії є те, що в Київському господарському суді кореспонденту Економічної правди ... заперечили винесення рішення про ліквідацію "Укртатнафти". Насправді, суд розглядав справу №30/494 за позовом компанії "Корсан" щодо "забезпечення належного ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта". "Інформація щодо ліквідації підприємства тут відсутня", - повідомила ЕП секретар суду.

Тож мова йде про відверту інформаційну провокацію "Татнефті", можливо, призначену для внутрішньотатарського вжитку - наприклад спонукати той-таки господарський суд Казані до вчинення подальших дій щодо відчуження "Татнефтепрому".

Обговорення теми в Києві додало ще одну цікаву новину. Джерело "Коммерсант-Україна" в Мінпаливенерго напередодні вихідних повідомило: "зараз уряд веде переговори з "Татнефтью" і готовий відмовитися від претензій на 18,3% акцій "Укртатнафти", якщо "Татнефть" відновить постачання нафти і призначить українського (такого, що представляє інтереси української сторони) голову правління компанії".

Таким чином, не можна виключати, що після проведених на вихідні "консультацій", вже в середу уряд ухвалить рішення про мирову угоду з НК "Татнефть". В короткостроковій перспективі Тимошенко отримає здешевлення пального, поліпшення інфляційних показників, електоральний ресурс у Кременчуці та можливість передавати Вікторові Ющенку "привіти" на паливному ринку у разі відсторонення від посади.

Кременчуцький НПЗ ж знову опиниться під акціонерним домінуванням "Татнефті"; його вкотре буде опутано мереживом офшорних компаній-акціонерів; приватних підприємств, що "оптимізують" податки; й, можливо, позбавлено видобувного підрозділу із запасами нафти у 30 мільйонів тонн.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!