27% енергії з відновлювальних джерел. Чи досяжний показник для України до 2030 року?

27% енергії з відновлювальних джерел. Чи досяжний показник для України до 2030 року?

Чи здатна Україна відбудувати енергосистему відповідно до європейських кліматичних вимог?
П'ятниця, 24 травня 2024, 08:19
менеджер з адвокації євроінтеграційних реформ, радник голови Держенергоефективності, аспірант з кліматичної економіки

За інформацією міністра енергетики Германа Галущенка, лише після останніх атак на енергосистему сума збитків становить понад мільярд доларів. Для проведення відновлювальних і ремонтних робіт, а також нарощування потужностей маневрової генерації залучається допомога міжнародних партнерів.

Важливо, за якими технологіями Україна буде відновлювати енергосистему. Відбудова традиційної вугільної генерації загострить проблему міжнародних зобов’язань з Енергетичним співтовариством у двох вимірах.

Перший – виконання національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ), другий – 27% ВДЕ у 2030 році відповідно до проєкту національного плану дій з розвитку відновлюваної енергетики.

Що таке НПСВ

Уряд схвалив НПСВ у 2017 році з метою виконання зобов'язань України за договором про заснування Енергетичного співтовариства.

Реклама:

Цей план визначає наміри України значно зменшити викиди діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу підприємств – виробників електроенергії і тепла. До 2029 року викиди SO2 повинні зменшитися у 20 разів, зольного пилу – у 40 разів, а викиди NOx – у 3,5 разу до кінця 2033 року порівняно з рівнем викидів 2018 року.

Цей документ є перехідним планом України на шляху впровадження європейських стандартів щодо забруднення довкілля.

До складу НПСВ входять великі спалювальні установки сукупною номінальною тепловою потужністю 105 ГВт (за даними 2012 року). З них 33 ГВт опинилися на тимчасово окупованій після 2014 року території. На підконтрольній території є 72 ГВт потужностей установок, що обслуговують сектор електроенергії і тепла. Значна їх частина законсервована, тобто доступна потужність значно менша.

Ці потужності умовно можна розділити на дві категорії: ті, що мають обмеження за викидами забруднювачів у повітря, таких 47 ГВт на підконтрольній території, і ті, яким встановлене часове обмеження для роботи через їхню значну зношеність, недоцільність екомодернізації та подальше закриття, їх 25 ГВт.

До великої війни екологічні вимоги НПСВ істотно перевиконувалися через недосконалу модель ринку електроенергії та зменшення її виробництва на ТЕС і ТЕЦ. У 2021 році викиди забруднювачів були менші за дозволений ліміт приблизно на 40%, у 2022 році – на 50%, у 2023 році – теж на 40%.

 
Натисніть для збільшення

За попередніми оцінками, від російського вторгнення постраждали щонайменше 30 ГВт потужностей (з них 5 ГВт – за останні два місяці), які підпадають під дію НПСВ. З них державна генерація становить 30%, решта – приватна.

За різними оцінками, окуповані, суттєво пошкоджені або знищені близько 80% теплової генерації. Зокрема, 100% потужностей "Центренерго" виведені з ладу, це 10,8 ГВт, Харківська ТЕЦ-5 на 2,3 ГВт зруйнована вщент, пʼять з шести об’єктів ДТЕК, за словами виконавчого директора компанії Дмитра Сахарука, "пошкоджені дуже сильно, деякі блоки зруйновані майже повністю, деякі – частково".

Можна припустити, що внаслідок обстрілів і припинення роботи теплової генерації очікується скорочення виробітку електроенергії і тепла, а також шкідливих викидів на 25% у річному вимірі відносно 2023 року. Однак лише у випадку, якщо Україна в повоєнний період розвиватиме генерацію на базі ВДЕ.

Завдання реформи промислового забруднення

Для досягнення амбітних цілей скорочення викидів ЄС ухвалив директиву щодо зменшення промислового забруднення. Умова про її імплементацію була включена до угоди про асоціацію між Україною та ЄС із строком виконання з 1 вересня 2019 року (два роки з моменту набуття угодою чинності).

Однак у 2021 році Верховна Рада тричі провалила імплементацію директиви, а в першому читанні проголосувала за неї лише в травні 2023 року. Відповідно до Ukraine Facility Plan, остаточне ухвалення директиви заплановане на третій квартал 2024 року. Її важливо ухвалити якомога швидше, щоб нові енергетичні об’єкти в Україні зводилися відповідно до європейських стандартів.

На жаль, уряд постійно відкладав строки реалізації НПСВ. Це перешкоджає вступу України в Європейський Союз та загрожує здоров'ю українців, які і без того страждають від неспровокованої війни Росії проти нашої країни.

До великої війни вугільні теплові електростанції України були найбільшими забруднювачами атмосферного повітря серед країн Євросоюзу, Туреччини і Західних Балкан разом узятих. У 2019 році в ЄС від викидів з українських теплових електростанцій загинули 1 315 людей, в Україні – удвічі більше.

Оцінкові витрати українців на супутню медичну допомогу, зменшення економічної продуктивності та погіршення добробуту становили 3,2 млрд євро за рік. Це стало відомо з досліджень аналітичних центрів Ember та CREA.

Інший вплив викидів вугільних ТЕС у 2019 році – 6,8 тис дітей з бронхітами, 68 тис днів із симптомами астми та бронхіту в дітей, 3 тис госпіталізацій, 800 тис втрачених робочих днів, 5,3 млн днів хвороби, 400 новонароджених з низькою масою тіла та 2,1 тис нових випадків хронічного бронхіту в дорослих.

Отже, виконання НПСВ прямо корелює з економічними показниками держави і здоров’ям та якістю життя українців. Вони заслуговують на безпечне середовище та європейську тривалість життя, яка наразі в Україні на десять років менша.

НПСВ у період великої війни

Оператори ТЕС, ТЕЦ та великих котелень на підконтрольній території, що мають зобов’язання стосовно щорічного скорочення викидів, у 2023 році здійснили емісію 43 тис тонн пилу, 212 тис тонн діоксиду сірки і 36 тис тонн оксидів азоту. Це відповідно на 32,6%, 30,5% та 52,1% менше дозволених граничних обсягів.

Такі результати зумовлені зменшенням економічної активності внаслідок збройної агресії Росії, що призвело до падіння попиту та пропозиції на електричну енергію. Водночас у 2023 році, порівняно з 2022 роком, ці установки дещо збільшили викиди: пилу – на 6,9%, діоксиду сірки – на 3,9%, оксидів азоту – на 3,1%.

Це сталося внаслідок стабілізації виробництва та споживання енергії після втрати контролю над енергетичними об’єктами на тимчасово окупованій території, обстрілів російськими терористами обʼєктів восени 2022 року – навесні 2023 року та проведення масштабних ремонтів інфраструктурних обʼєктів.

Подальше виконання зобов’язань України за НПСВ залежатиме від реалізації програм комплексної модернізації установок та будівництва генеруючих потужностей, що замінять застарілі виробничі фонди.

Основна проблема виконання НПСВ полягає не в дотриманні графіка зменшення викидів, а в його виконанні в строки, визначені Енергетичним співтовариством, та забезпеченні синергетичного інтересу енергетики, економіки та екології під час впровадження заходів з технічного переоснащення теплової генерації.

Усім гравцям абсолютно очевидно: немає сенсу відновлювати потужності, які працювали на застарілих технологіях, принаймні в тому обсязі та з тими параметрами, як це було до початку великої війни.

У такому випадку ми самі провокуємо додаткове утворення викидів, що загрожують здоров’ю населення, обмежуємо себе у виконанні міжнародних зобов’язань, чим створюємо непривабливу картину для потенційних інвесторів, та ще й встановлюємо нові цілі для російських ракет і дронів.

При цьому згідно з наявною інформацією про виконання НПСВ, розміщеною на державному порталі відкритих даних, енергоблок №4 Бурштинської ТЕС, однієї з найбрудніших у Європі, відповідно до інформації Ember, до 24 лютого 2022 року вже відпрацював своє обмеження за часом експлуатації.

Україна потребує осучаснення енергетики та економіки загалом. Реалізація міжнародних зобов'язань із застосуванням сучасних технологій балансування, збереження енергії, розбудови потужностей ВДЕ посилить енергетичну безпеку України і дозволить поступово подолати залежність від вугілля.

Для цього варто зрозуміти і майбутнє атомної генерації, бо проєктний термін експлуатації більшості АЕС у країні закінчується між 2025-м та 2035-м роками.

Технічні засоби використання генеруючих потужностей на ВДЕ

Одним з ключових завдань для розвитку енергетичного сектору країни є підвищення маневрених можливостей енергетичної системи.

У звіті з оцінки достатності енергосистеми зазначається, що у світі є низка технологій для вирішення проблеми забезпечення гнучкості (зокрема балансування) енергосистеми і водночас покращення технічної можливості залучення ВДЕ до складу енергосистем. До таких технологій належать:

– високоманеврові об’єкти теплової енергетики на кшталт газотурбінних установок з можливістю швидкого пуску/зупину та широкими можливостями регулювання потужності, а також пусків/зупинів упродовж доби, сезону, року;

– високоманеврені ГЕС та ГАЕС;

– установки із зберігання енергії;

– споживачі-регулятори на основі технологій акумулювання теплової енергії;

– технології утилізації профіцитів електроенергії в енергосистемі (Power to Х), зокрема виробництво водню методом електролізу (Power to Gas);

– установки із зберігання енергії для перенесення потужності з періодів, де наявний її профіцит, до періодів, де наявний її дефіцит (Power to Power), своєрідні електричні акумулюючі електростанції;

– обʼєкти біоенергетики.

"Зелені" робочі місця в енергетиці

Голова "Укренерго" Володимир Кудрицький зазначає, що майбутнє української енергосистеми – за малою розподіленою генерацією.

"Потрібно створити такі умови, щоб в Україні почали будуватися електростанції нового типу – розподілена генерація. Це можливо в умовах війни: у нас будуються вітрові парки, сонячні електростанції. Деякі нові технології, які можуть замінити вугільну генерацію, також можуть будуватися, але для цього потрібні регуляторні й економічні умови", – сказав Кудрицький.

Такий підхід вимагає від уряду швидкого розв'язання проблеми державних шахт, адже вони вже зараз не мають споживачів своєї продукції. Видобуте вугілля нема де спалювати і значне зменшення кількості активних блоків ТЕС призводить до рекордно високих запасів вугілля на складах для цього періоду року.

У результаті десятки тисяч шахтарів, які є висококваліфікованою робочою силою, ризикують залишитися без роботи і зарплати. Вони мають належний фах та звикли до важкої фізичної та розумової роботи в стресових умовах.

Їхні навички можна перенести в "зелене" будівництво, промисловість та електрифікацію, що робить перехід до "зелених" робочих місць не лише можливим, а й бажаним. Саме такий підхід дасть їм змогу виконувати свій обов’язок за достойну платню в більш безпечних умовах.

На жаль, в Україні наразі відсутній комплексний план переходу від робочих місць у секторі викопного палива до "зелених" робочих місць. У ЄС сфера "зеленої" зайнятості задокументована в "Новому плані дій циркулярної економіки" та "Європейській програмі навичок" – комплексному п’ятирічному плані перекваліфікації дорослих відповідно до цілей "Європейського "зеленого" курсу".

Це підкреслює нагальну потребу в таких стратегіях в Україні, оскільки ці звіти прогнозують кратне збільшення зайнятості у сферах низьковуглецевої економіки ще за нашого покоління в найближчі роки. Розвиток відновлюваної, децентралізованої енергетики потребує зміни парадигми мислення, удосконалення регуляторної бази та вирішення хронічних економічних проблем.

У нас немає іншого виходу: децентралізована генерація – це безпека енергосистеми, адже зосередження виробництва електроенергії на великих об’єктах робить їх уразливими цілями для країни-терориста.

Співавтор – Валентин Кириченко, експерт з питань сталого розвитку

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама:
Слухайте подкаст "Хроніки економіки" на зручній платформі: