Як уникнути блекаутів, або Стійкість критично важливої інфраструктури під час війни
Імовірність, що восени українці зайдуть на друге коло блекауту, дуже висока. Проте з урахуванням тогорічного досвіду та досвіду європейських країн нам має бути легше приймати ці виклики. Для стабільного й безпечного існування суспільство повинно мати надійний доступ до широкого спектра продуктів, технологій, послуг, фізичних та віртуальних об'єктів, мереж і систем.
Попередня зима показала, що тривале вимкнення електроенергії спричиняє чимало незручностей та суттєво погіршує якість повсякденного життя. Ось чому захист критичної інфраструктури під час війни надзвичайно важливий.
Держава прозвітувала про готовність до зими близько 84% тепломереж, 78% центральних теплопунктів, понад 80% житлових будинків, 86% шкіл, дитсадків та лікарень, понад 15 тис котелень. Щодня Збройні сили України та державні органи докладають великі зусилля для захисту критичної інфраструктури від атак ворога.
Узимку саме об'єкти енергетичної інфраструктури стали головною ціллю країни-терориста. З початку великої війни зафіксовано понад 260 таких атак.
Критична інфраструктура забезпечує важливі функції держави. До неї належать будівлі, мости, дороги, обладнання та послуги, які утворюють цілісні системи, включно із системами військового, економічного та державного управлінь.
Сектори інфраструктури взаємопов'язані. Атака на окремий об'єкт у мережі вплине на інші об'єкти та мережі. Ступінь взаємозалежності між обороною та інфраструктурою високий та складний. Навіть коли є надійні засоби захисту, наша країна не є островом. Необхідно співпрацювати з країнами-партнерами, обмінюватися інформацією та координувати дії для кращої протидії загрозам.
Важливо оцінити та зрозуміти вразливість взаємозалежних мереж у разі стихійних лих та ворожих атак, які призводять до каскадних збоїв або відмов.
Знищення або пошкодження навіть одного об’єкта, який є частиною критичної інфраструктури, може мати трагічні наслідки. Наприклад, теракт на Каховській ГЕС, що призвів до людських жертв і техногенної катастрофи, буде довго нагадувати про себе через глибокі зв'язки станції з іншими системами.
Данія, Фінляндія, Норвегія та Швеція будують свою політику на підтримці важливих суспільних функцій, а не на окремих об'єктах інфраструктури. Такий підхід відрізняється від базової Європейської програми захисту критичної інфраструктури, але підходи країн півночі Європи в цьому питанні більш цілісні.
На перший план виходять питання зв’язку між відмовою інфраструктури, соціальною вразливістю та мінімальною пропозицією послуг, а також питання відповідальності за забезпечення мінімального обсягу функцій.
Ключова ідея цього підходу полягає в тому, що базові потреби суспільства покриваються критичними функціями, які залежать від об'єктів інфраструктури. Їх критичність оцінюється за надійністю, альтернативами та взаємопов'язаністю. Це дає змогу значно обмежити масштаби критичної інфраструктури, оскільки не кожна частина цієї інфраструктури обов’язково вважається критичною.
Оператори інфраструктури мають прагнути зміцнювати свою здатність запобігати, захищати, реагувати, протистояти, пом’якшувати, поглинати, пристосовуватися і відновлюватися після інцидентів, які можуть порушити надання базових послуг.
Досвід російського вторгнення показав ЄС необхідність враховувати в процесі планування захисту інфраструктури від техногенних ризиків, терористичних загроз і військових дій здатність зберігати надання основних послуг.
Для цього можуть застосовуватися заходи фізичної безпеки, пункти спостереження та контролю доступу, резервні канали та постачальники, виділені лінії водопостачання, альтернативні джерела електроживлення та зв'язку.
Крім того, плани реагування на надзвичайні ситуації і тренування можуть пом’якшити наслідки катастроф, а розвинені системи резервування та резервного копіювання даних допоможуть швидко відновитися в разі атаки чи катастрофи.
Обмін даними між організаціями – ключ для розробки комплексних рішень у протидії загрозам. Хто хоч раз бачив, як проходять щорічні навчання аварійно-рятувальних служб аеропорту "Бориспіль", коли взаємодіють усі внутрішні служби разом із зовнішніми службами та органами місцевого самоврядування як єдина злагоджена система, той розуміє про що мова.
Універсального рішення для всіх можливих ризиків під час військових дій не існує, тому захисні засоби та заходи мають бути економічно доцільними та відповідати рівню реальних загроз. Важливе належне планування ще на етапі будівництва критичної інфраструктури, що має включати можливість реагування на різні сценарії на випадок надзвичайних чи безпекових викликів.
Наша критична інфраструктура вимагає не просто захисту, а нового погляду на безпеку, який враховує широкий спектр загроз і забезпечує захист на всіх рівнях функціонування. Важливим компонентом є багаторівневе планування, яке залучає учасників на національному, регіональному та місцевому рівнях.
Здатність запобігати каскадним відмовам та кризам має стати ключовим компонентом побудови нової системи захисту національної критичної інфраструктури, забезпечення її високої стійкості й живучості. Україна має всі передумови, щоб стати світовим лідером у цьому і в майбутньому буде навчати інші країни, як будувати власні системи захисту критичної інфраструктури.