"Економічна правда" запрошує на конференцію "Відбудова України: чому не слід відкладати до перемоги"

Хто такий новий український підприємець?

Хто такий новий український підприємець?

Якою є роль українських підприємців у відбудові країни і чому саме вони мають взяти відповідальність за прогресивне майбутнє
Вівторок, 24 жовтня 2023, 17:52
голова наглядової ради EFI Group, співзасновник Українського інституту майбутнього

Ми не можемо більше дозволити собі жити окремо від держави. Це стосується не лише підприємців, це стосується всіх громадян.

Впродовж останніх 30 років відносини між бізнесом і державою в Україні часто ґрунтувалися на єдиному принципі, основою якого було твердження "Не чіпайте нас". Цей підхід має бути переосмисленим, оскільки ми не можемо більше дозволяти собі відокремлюватися від держави. 

Така історія є не просто хибною, вона є свідченням того негативного наслідку радянської системи, де держава ніколи не підтримувала ані ініціатив, ані творчих прагнень своїх громадян. 

Вже після подій 2014 року стало зрозуміло, що відсторонення від держави більше неможливе. До цього моменту ще багато хто з підприємців був переконаний, що його єдина місія — створювати робочі місця і сплачувати податки, але це була лише традиційна уява про роль підприємця. 

Реклама:

Ті, хто мав власну справу або бізнес на територіях, які першими піддалися агресії з боку РФ, швидше за інших зрозуміли, що навіть володіючи великим бізнесом, можна втратити свою рідну землю та власність, і бути вигнаним зі свого дому. 

Ці події змушують визнати, що підприємець повинен бути також громадянином, активним власником своєї держави, і повинен брати участь у творенні її майбутнього. Лише так і підприємці, і громадяни разом, можуть побудувати краще українське майбутнє.

Новий український підприємець — це той, хто здатен придумати щось нове і важливе, чого раніше не було, і водночас жити зі стереотипами із минулого, які досі побутують в суспільстві. 

Українські підприємці сьогодні — це один із прогресивних класів в Україні, її економічна основа. Це люди, які генерують нові ідеї з нуля і ризикують більше за інших, вкладаючи в них свої заощадження, досвід та власну працю. 

Незважаючи на це, у нас все ще є ключові і фундаментальні стереотипи про підприємництво в Україні, які стримують наш розвиток. 

До прикладу, в історії Києва існує велика кількість культурних об'єктів, які були споруджені завдяки саме підприємницькій ініціативі. Серед них собори, музеї та оперні театри. 

Це все створювалося підприємцями, які зі свого боку прагнули закласти частинку культурного багатства України, але ця історія часто супроводжувалася конфліктами, особливо, з боку радянської влади, яка намагалася все це приборкати. 

До того ж, саме через неї у нас в суспільстві побутує і внутрішня заздрість та недовіра до підприємців. Цей фактор — наслідок надто довгого життя у культурі, де заохочувалася подібність та підпорядкованість системі, яка "підганяла" індивіда, і це є ще однією проблемою. 

Цей підхід, на жаль, залишив свій слід в українському суспільстві, і ми повинні поступово позбавлятися від цього рабсько-радянського мислення. 

Україна — це важлива частина архітектури безпеки європейської і велика територія можливостей. 

По-перше, весь світ побачив, що українці — це справжні воїни, і це невід’ємно вкорінене в нашій історії. Ми маємо перетворити наш біль в нашу стійкість і впевненість у власних силах, щоб стати важливою частиною європейської безпеки. 

Ми маємо побудувати найсучаснішу армію в Європі і перезапустити військово-промисловий комплекс. Дуже важливо використати цей момент і розробити сучасну військову техніку, включаючи танки, літаки, системи зброї та зв'язку. 

Наші солдати мають бути найкращими у світі і майстерно володіти цією технікою. Це варто зробити, щоб більше ніколи і ні в кого не виникало сумнівів у нашій силі і можливості захистити свою країну.

По-друге, Україна має багато фундаментальних переваг, включаючи сферу енергетики, сільського господарства тощо. Якщо у нас буде незалежна держава, суб’єктна сильна армія, яка захищає наші кордони, сильна енергетика і правильна агропромисловість, то ми зможемо забезпечити нову індустріалізацію країни і матимемо потенціал розвиватися як потужний інноваційний гравець на світовому ринку.

Одна із найважливіших задач — ефективно розпорядитися тим ресурсом, який ми отримаємо після війни. Нам потрібна модернізація, а не відбудова старої системи. 

Ми маємо розумно ставитися до тих ресурсів, які маємо зараз у своєму розпорядженні: у вигляді податків, які сплачуються українськими підприємствами, у вигляді допомоги, яку надає Захід або у вигляді тих репарацій, які ми отримаємо у майбутньому. 

Це надзвичайно важливо, оскільки ми маємо спрямувати зусилля на створення нових будівель та модернізацію країни, а не на відновлення старої системи.

Ми повинні перезапустити військово-промисловий комплекс України, забезпечивши його чистоту від корупції. Цей шанс, можливо, останній для України. Ми повинні перейти від відсталої країни до країни, що пропонує безліч можливостей. 

Це стосується не лише моделі відбудови економіки, але й нашого загального підходу до цього процесу. Ми вже не бажаємо відтворювати те, що існувало раніше. Ми не хочемо бачити старі лікарні та школи, які постраждали від обстрілів, просто з новими фасадами, які лишаються всередині без змін. 

Нам необхідно переосмислити свій підхід і будувати нові об'єкти, які стануть каталізаторами розвитку. Наша економіка повинна стати потужною та динамічною, встановити нові стандарти, і це можливо лише за умови розумного та ефективного використання ресурсів.

Ми повинні працювати над тим, аби створити високу інвестиційну привабливість у нашій країні і запустити стійкий механізм її розвитку.

Основним фокусом для нас має бути створення інвестиційної привабливості у країні, що дозволить не лише повернути українців додому, але й залучити іноземних інвесторів та нових партнерів, які вбачатимуть потенціал у нашій країні, і у тому, щоб тут розвиватися. 

І у нас дійсно є можливість запустити цей механізм стійкого розвитку, це важливий момент для країни. Ми не можемо дозволити собі повторити помилки минулого і розгубити цей шанс знову. 

Не можемо перекладати відповідальність на когось іншого, хто приймає рішення у кабінетах, а потім звинувачувати його, коли виявиться, що ця перспективна можливість буде знову змарнована. 

Тому зараз і є той момент, коли ми повинні вкладати якомога більше у свою країну, взяти на себе внутрішню відповідальність за неї та забезпечити її подальший інвестиційний розвиток, вкладаючи у це свої знання, досвід та ресурси. 

"Діалоги про майбутнє" — це проєкт CEO Club Ukraine, що спрямований на кристалізацію і переосмислення ключових ідей, наративів і стратегій розвитку України у різних сферах. У розмовах з провідними інтелектуалами, політиками, громадськими діячами, підприємцями та експертами, формуються обриси візії нової України та шлях до її реалізації.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: