Чи буде кому керувати українськими літаками після війни
Воєнні дії та закриття неба спричинили нову кризу для української авіагалузі. Усі рейси були скасовані, перельоти авіатранспортом стали неможливими.
Багато компаній тимчасово або назавжди закрилися. Лише деякі з них змогли відновити часткову діяльність за кордоном.
Війна завдала серйозної шкоди галузі цивільної авіації в Україні. Буде дуже важко усунути пошкодження, які вже сталися.
Поки триває війна, неможливо говорити про авіаперевезення в Україні. Їх відновлення буде залежати від безпекової ситуації, інфраструктури та фахівців.
Відсутність кваліфікованого та досвідченого персоналу на ключових етапах авіаційних перевезень, особливо пілотів і технічних фахівців в аеропортах, може загальмувати відновлення галузі.
Більшість фахівців авіаційного сектору не можуть виконувати свої повсякденні обов'язки та перебувають у простої. Пілоти втрачають ліцензії та години нальоту, аеропортовий і наземний персонал – сертифікати та допуски. Існує ризик, що вони не зможуть швидко повернутися до роботи.
Після відкриття неба ослаблені війною українські перевізники будуть вимушені конкурувати з компаніями з ЄС на умовах лібералізованого авіаційного простору. Аеропортам та авіакомпаніям необхідно готувати плани відновлення, які дозволять негайно почати роботу, щойно над Україною відкриється небо.
Їх плани мають забезпечити швидке відновлення операційної діяльності перевізників, фінансове оздоровлення компаній, аналіз та розробку довгострокових планів розвитку в умовах нової демографічної картини світу.
За даними UNHCR, у кінці 2022 року кількість українських біженців становила близько 7,8 млн осіб. З них 4,9 млн офіційно зареєстровані як біженці з тимчасовим захистом. Найбільше українських громадян прийняли Польща, Німеччина та Чехія. Разом у них проживають понад 3 млн українців.
Чим довше триватимуть бої, тим складніше буде повертатися. Як свідчать опитування, 25% біженців не впевнені, що повернуться найближчим часом.
Авіаперевізники закладатимуть у плани відновлення очікування щодо майбутнього попиту на авіаперевезення у країнах, де живуть українці.
Величезна проблема авіагалузі – збереження кадрів. Багато наших пілотів, бортпровідників, техніків, працівників служб наземного обслуговування звільнені або залишаються у вимушеному простої через відсутність роботи, багато працівників захищають нашу країну зі зброєю в руках.
На жаль, вони поступово втрачатимуть кваліфікацію. Хтось буде змінювати професію, а хтось шукатиме можливості та виїжджатиме за кордон. Пілоти та інші спеціалісти, які працюють із західною технікою, потребують років та значних коштів на їх підготовку, а працювати вони можуть будь-де у світі.
За даними Держстату, до війни авіаційна галузь налічувала понад 16 тис фахівців, які працювали в аеропортах та авіакомпаніях, на авіазаводах та в навчальних центрах, на навігаційних та наземних об'єктах.
Звісно, сюди входять різні авіаційні фахівці, у тому числі близько 3 тис осіб, які мали посвідчення цивільного пілота, з них близько 40 жінок.
Збереження кваліфікації під час війни – особливо гостра проблема для пілотів, які залишаються в Україні і понад пів року не літають. Це критичний термін для будь-якого авіаційного фахівця. Перед початком роботи їм доведеться пройти повторне навчання, практичну підготовку та отримати допуск.
Для пілотів це не тільки теоретичне навчання, а й десятки годин нальоту на дорогих авіаційних тренажерах та практичний іспит з інструктором.
Вартість такого навчання та практичної підготовки – від кількох сотень доларів за працівника аеропорту до десятків тисяч доларів для пілотів великих літаків. В Україні немає навчальних центрів з власними тренажерами західних типів літаків, тому доведеться витрачати кошти на навчання пілотів за кордоном.
Навчання персоналу служб наземного обслуговування буде швидким, один-два тижні, а от перепідготовка пілотів або диспетчерів може тривати від кількох тижнів до кількох місяців і коштувати десятки тисяч доларів.
Після війни нам доведеться конкурувати за авіаційних фахівців, адже попит у світі на кваліфікований авіаційний персонал залишається високим.
Протягом наступних 20 років необхідно буде підготувати понад 2 млн авіаційних спеціалістів, у тому числі 602 тис пілотів, 610 тис фахівців з технічного обслуговування і 899 тис бортпровідників. Наприклад, дефіцит авіаційних техніків може призвести до скасування рейсів або тривалої затримки літаків.
Задоволення майбутнього попиту на персонал залежить від інвестицій в підготовку нових кадрів та збереження кваліфікації наявних. На жаль, в Україні відсутні навчальні центри та спеціальні тренажери для підготовки пілотів.
Перший крок для вирішення цієї проблеми зроблений: уряд дозволив авіаційному персоналу тимчасово виїжджати за кордон. Пілоти можуть проходити обов’язкову тренажерну підготовку і працювати за контрактами в інших країнах, щоб виконувати льотні норми та зберігати ліцензії.
Технічні фахівці можуть зберігати кваліфікацію, сертифікати і допуски, а також працювати, щоб підтримувати свої родини. Технічний персонал має вирішальне значення в питаннях безпечної експлуатації літаків та аеропортової інфраструктури, вони відіграють ключову роль під час відновлення авіагалузі.
Технічні спеціалісти можуть вдосконалювати професійні навички за допомогою технологій навчання, які були запроваджені після пандемії COVID-19.
Ми маємо думати про відновлення галузі вже зараз, не можна просто чекати закінчення війни. Сплеск попиту на авіаперевезення, викликаний великою кількістю українців за кордоном, може стати потрясінням для авіагалузі.
Необхідно забезпечити поетапне відновлення ринку та підготовку кваліфікованого персоналу, щоб гарантувати безпечне повернення до внутрішніх та міжнародних авіаперевезень пасажирів та вантажів.
Продумана стратегія відновлення авіагалузі та виважена політика економічної підтримки з боку держави мають стати важливими факторами повоєнної відбудови країни та авіагалузі. Це буде наш трамплін для майбутнього успіху українських авіапідприємств всередині країни і на ринках Євросоюзу.