"Корозійні інвестиції" як один з методів ведення гібридної війни

Понеділок, 31 жовтня 2022, 08:24
Як російські агенти знищують українські підприємства та галузі економіки під виглядом інвестицій
незалежний експерт


Кінець епохи офшорів

Друга половина жовтня 2022 року охарактеризувалась низкою заходів державних органів України щодо стримування агресії в економічній сфері. 

Так Президент України указом №727 ввів в дію Рішення РНБО України від 19 жовтня щодо застосування персональних санкцій стосовно фізичних осіб, насамперед, російських бізнесменів, які підтримують та фінансують путінський режим. 

22 жовтня СБУ затримала та взяла під варту за підозрою у співпраці з державою-агресором Росією незмінного президента "Мотор Січ" В'ячеслава Богуслаєва. 

Аналогічні новинні факти боротьби з агресором в економічній сфері мали місце як до, так і після 24 лютого 2022 року. 

Товарні ембарго щодо експорту/імпорту з/до України; арешт осіб, що сприяли ліквідації українського підприємства, чи сприяли РФ отримувати секретні технології; викриття незаконного постачання сировини в Росію; накладання санкцій на російських бізнесменів та їхні активи – це неповний узагальнений перелік напрямів боротьби з Росією в економічній сфері. 

Загрози системно генеруються не лише в економічній сфері, а й політичній (діяльність проросійських громадсько-політичних структур), інформаційній (проросійські інформаційні ресурси), воєнній (прикладів з 2014 року не вистачить й сторінки, що б перелічити) сферах та й ще пов’язані між собою за єдиним задумом та ціллю – знищення чи повне підкорення України в рамках гібридної війни до 24 лютого, та звичайної війни після.

Якщо в якості основного інструменту вирішення протиріч обирається військова сфера — застосування збройних сил, виникає війна в її класичному розумінні

Якщо досягнення мети агресії здійснюється шляхом комплексних заходів в політичній, економічній та інформаційній сферах, а воєнні дії мають обмежений, допоміжний характер – ми маємо справу з соціально-політичним явищем, яке отримало назву гібридної війни.

Агресія ведеться у всіх чотирьох сферах одночасно. Тобто деструктивні дії РФ, наприклад, в економічній сфері України відбуваються постійно, як до 2014 року, в період 2014 – лютий 2022, так й після 24 лютого.

Сьогодні для державних структур України актуальною є систематизація всіх способів та методів ведення РФ агресивного протиборства в економічній сфері, яка є окремим "театром бойових дій" гібридної війни, а відтак, вироблення системних засобів протидії. 

Усі варіанти економічних протиборств вміщуються в спектр, полюсами якого є "конкуренція" та "війна" у залежності від двох критеріїв: роль держав у цьому протиборстві (відсутня/наявна), а також наявність кінцевої цілі протиборства (економічна/політична).

Економічна конкуренція сама по собі не переслідує політичні цілі, а передбачає зміну суб’єктом господарювання ситуації на ринку на власну користь. Роль держави або відсутня зовсім, або мінімальна у вигляді протекціонізму в інтересах національного виробника.

Економічна війна – суспільне явище, що засноване на використанні владою країни заходів економічного характеру, направлених на ослаблення економіки іншої держави. 

Як крайній полюс економічного протиборства ведеться між країнами-антагоністами та передбачає застосування усіх можливих видів "економічної зброї".

Звісно, між цими полюсами є безліч варіантів економічного протиборства, які можуть застосовуватися навіть союзними державами для впливу на економіку одна одної. 

Метою гібридної війни є знищення або підкорення країни-жертви, досягти чого можна в тому числі через знищення її економіки. Тобто економічна війна є основним засобом країни-агресора в економічній сфері, оскільки максимальну шкоду країні-жертві можна нанести застосуванням всіх можливих видів "економічної зброї".

Ще однією особливістю гібридної війни є намагання країни-агресора приховати свою роль в ній. Тому, наприклад, початкові заходи гібридного агресора в економіці країни-жертви можуть маскуватися навіть під конкурентну боротьбу (а справжні цілі – подальша окупація країни реально прихована).

Кожен з етапів економічного протиборства може мати ознаки "гібридності" видимість якої проявляється з підвищенням рівня ескалації цього протиборства. 

Найповніше результати агресивного впливу проявляються на завершальному етапі гібридних операцій, коли руйнівний вплив політики агресора матеріалізується в конкретний результат у вигляді руйнації ключових стратегічних підприємств, а іноді – навіть цілих галузей економіки.

Країна-агресор веде економічну війну двома способами: "зіткнення" з економікою країни-жертви та проникнення в економіку країни-жертви.

Спосіб зіткнення з економікою країни-агресора включає заходи влади та спецслужб країни-агресора, направлених на ослаблення економіки держави-жертви без встановлення контролю за його підприємствами (рис.1)

В окремих дослідженнях експертів та науковців ці заходи називають головними засобами торгівельних війн й систематичне застосування їх з боку РФ проти України ми бачили, наприклад, протягом 2014-2018 років (заборонила ввезення з України 46 видів товарів, вводила заборону на транзит українських товарів до Казахстану тощо).

Спосіб проникнення в економіку включає заходи влади та спецслужб країни-агресора, спрямовані на ослаблення економіки держави-жертви зі встановленням реального чи прихованого контролю за підприємствами країни-жертви, а також заходи з унеможливлення/нівелювання такого проникнення у власну економіку. 

Такий спосіб передбачає дії як на території країни-агресора, так і на території країни-жертви.

Слід зазначити, що операції по економічній лінії супроводжуються операціями по інших лініях - агентурне проникнення в державні органи управління та регулювання економіки країни-жертви, в органи регулювання міжнародних економічних відносин; інформаційні операції (дискредитація/популяризація відповідного органу регулювання, суб’єкту господарювання, галузі, товару, технології, рішень менеджменту, напрямів зовнішньоекономічної політики тощо), диверсії на об’єктах критичної інфраструктури.

У контексті методів ворожого проникнення в економіку України варто виділити метод "корозійних інвестицій", як найпідступніший, оскільки він, з одного боку, є ефективним та легальним способом контролю з боку агресора за діяльністю/персоналом/інформацією українського стратегічного підприємства, а з іншого – дозволяє знищувати підприємства маскуючи цей процес під природні економічні процеси (банкрутство, припинення виробничих процесів).

Рис. 1. Інструментарій ведення економічної війни

Що ж таке "корозійні інвестиції"? 

"Інвестиція" передбачає операцію з придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. У нашому випадку – це отримання корпоративних прав на українські підприємства.

"Корозія" передбачає шкідливі для економіки країни-жертви або корисні для країни-агресора наслідки від такої "інвестиції".

Таким чином, "корозійні інвестиції" – це метод економічної війни, який полягає у здійсненні прямих (безпосередніх) або опосередкованих інвестицій в реальний сектор економіки держави з метою отримання корпоративних прав над підприємствами країни-жертви, які в підсумку спрямовані на нанесення шкоди її економіці, національним інтересам, та/або забезпечення сталого функціонування власної економіки.

Окрім цих двох головних ознак корозійних інвестицій також можна виділити й третю, факультативну, ознаку – рівень ворожості у відносинах країни-агресора та країни-жертви. 

Але цей фактор до певного часу приховується. Наприклад, російська пропаганда та офіційні особи включно з президентом РФ, стверджували про дружні братські почуття до українського народу. 

Але за цією риторикою приховувалося агресивне заперечення самого факту існування українського народу.

Які ж негативні економічні наслідки від "корозійних інвестицій"? Отримання корпоративних прав над суб’єктами господарювання країни-жертви дозволяють країні-агресору через реальних чи підставних власників реалізовувати такі дії:

1. Штучне блокування/припинення господарської діяльності підприємств, знищення їх попри алогічність (наприклад, банкрутство на тлі позитивних фінансових показників та високої рентабельності виробництва).

У 2008 році проросійський політичний діяч Олег Царьов, який контролював єдиного виробника офсетного паперу в Україні — Дніпропетровську паперову фабрику, на тлі позитивних показників фінансової діяльності розпочав штучне банкрутство підприємства, що фактично поставило Україну в залежність від російського імпорту паперу та готової друкованої продукції.

Єдиний в Україні Запорізький алюмінієвий комбінат із 2006 року цілеспрямовано знищували на користь російських виробників металу. 

Спочатку афілійовані із російськими бізнесменами структури придбали контрольний пакет акцій "ЗАлКу". 

Для реалізації угоди у 2006-2008 роках замовники сформували організовану групу із представників російської компанії "РУСАЛ", колишнього керівництва комбінату, українських бізнесменів та іноземних громадян.

2. Викрадення інформації про підконтрольний об’єкт, його персонал, технології, особливості функціонування, а також інформації про його контрагентів/клієнтів, їхні дані, обсяги співробітництва тощо. 

Така діяльність сприяє російським спецслужбам в отриманні, наприклад, персональних даних громадян України для проведення в подальшому вербувальних заходів.

3. Використання економічних важелів для проведення операцій за іншими операційними лініями (наприклад, штучне створення кризи на виробництві для провокування соціального вибуху, фінансування протестної діяльності).

4. Використання бізнесу країни-жертви для проведення деструктивної чи протиправної діяльності (фінансування ОЗУ, терористів, підконтрольних політичних проектів, виведення/відмивання коштів тощо).

У 2022 році Державне бюро розслідувань України за матеріалами досудового розслідування зазначило, що представники компанії VSEnergy (контролює в Україні 5 регіональних підприємств генерації енергії та підконтрольна через підставних осіб громадянам РФ Є. Гінеру, заступнику Голови Держдуми О. Бабакову та кримінальному авторитету М. Воєводіну) протягом тривалого часу завдавали шкоду Україні, підривали її суверенітет і територіальну цілісність.

5. Використання економічних потужностей країни-жертви у власних економічних інтересах зі шкідливими наслідками для самої країни-жертви (наприклад, встановлення контролю за сировинною базою країни-жертви з подальшим виробленням із цієї сировини засобів ураження).

З початку 2000-х років РФ через підконтрольного олігарха Дмитра Фірташа фактично встановила контроль над титановою галуззю України та використовувала її виключно для забезпечення стратегічною сировиною власного оборонно-промислового комплексу (насамперед у виробництві бойових літаків та гелікоптерів). 

При цьому олігарх фактично саботував модернізацію Запорізького титано-магнієвого комбінату, що унеможливило розвиток вітчизняного переробного підприємства та, як наслідок, отримання потенційних високих прибутків від виробництва готового титанового прокату. 

Навіть після повернення у державну власність низки титанових потужностей (з 2014 р.), Росія через підставні західні компанії налагодила імпорт титанової сировини з України.

До цього ж відноситься й використання Росією української компанії "Мотор Січ" для прихованого постачання двигунів до військових гелікоптерів, що робилося навіть після 24 лютого 2022 року.

Окрема ознака "корозійних інвестицій" — їх суб’єкт, який встановлює контроль над українським підприємством через придбання певної частки його акцій чи статутного капіталу.

Розрізняється 5 варіантів суб’єктів проникнення (рис. 2):

  • російське підприємство (приклад, в 2012 році "Роснєфть" після отримання контролю за Лисичанським нафтопереробним заводом одразу припинила його виробничу діяльність);
  • громадянин РФ (наприклад, Богуслаєв, якщо інформація про його російське громадянство підтвердиться в суді);
  • підприємство третьої країни чи українське підприємство, що підконтрольне РФ (схема знищення "ЗАлКу");
  • проросійська громадсько-політична структура чи її представник (наприклад, паперова фабрика Царьова);
  • третя особа, що приховано підконтрольна РФ (зовні ознаки її зв’язку з РФ відсутні).
Рис.2. Варіанти встановлення контролю за суб’єктом господарювання з боку країни-агресора

При цьому суб’єкти проникнення можуть мати зв’язки з російськими спецслужбами.

Перші два варіанти можливо назвати прямим проникненням, інші – прихованим. У якості ознаки відкритості мається на увазі можливість встановлення такого проникнення через державні загальнодоступні реєстри.

На сьогодні пошук суб’єктів "корозійних інвестицій" є одним з найактуальніших завдань державних та громадських структур України.

По-перше, це дає змогу заздалегідь запобігти нанесенню економічної шкоди Україні (ліквідація стратегічних підприємств, зупинка виробництва) та завдати удару до галузям російської економіки, які вкрай залежні від української економіки (українська сировина, наприклад, становить близько 79% всього російського титанового імпорту). 

Водночас, ефективність цих заходів безпосередньо залежить від налагодженого механізму перевірки: покупців українських підприємств (при цьому як під час приватизації, так і під час придбання у приватних інвесторів) на предмет причетності до зв’язків з РФ, а також кінцевих пунктів призначення українських товарів.

По-друге, виявлення реальних російських бенефіціарів українських підприємств є одним з шляхів реалізації вищенаведеного Указу Президента України № 727 щодо застосування персональних санкцій стосовно 256 фізичних осіб. 

Такий зв’язок дозволяє Міністерству юстиції України запустити механізм націоналізації чи арешту активів підконтрольних осіб.