Кілька слів про український бензин

Кілька слів про український бензин

Чому Україні варто розвивати нафтопереробну галузь і як це можна робити навіть під час війни?
Середа, 17 серпня 2022, 17:37
народний депутат України, член Комітету з питань енергетики та житлово-комунального господарства

До початку повномасштабного вторгнення росії більшу частину пального Україна імпортувала з рф і Білорусі. 

Однак зараз ми відмовилися від імпорту з цих країн, тож нам довелося переорієнтуватися на поставки палива з ЄС. 

Налагодження нових логістичних шляхів і напрацюванні нових зв’язків і, звісно, сильне обмеження вартості пального стало основною причиною, що спровокувала паливну кризу у квітні-червні цього року.

При цьому до війни в Україні продавалося не лише російське та білоруське пальне. Значну частину ринку займало паливо українського виробництва. 

Реклама:

Ще в лютому Кременчуцький нафтопереробний завод забезпечував країну недорогим пальним українського виробництва майже на третину. 

Його виробляли з нафти, котру видобувала державна компанія "Укрнафта". Руйнування інфраструктури Кременчуцького НПЗ стало одним з каталізаторів, що спричинили паливну кризу в країні.

Також на внутрішній ринок працював Шебелинський нафтопереробний завод. Хоч він і виробляв пальне у значно менших масштабах, але вважався доволі перспективним підприємством, яке з часом могло наростити об’єми. 

Цей завод був структурним підрозділом "Укргазвидобування" і виробляв власні марки бензинів під брендом Šhebel.

З початку повномасштабної війни ворог активно обстрілює нашу інфраструктуру нафтопродуктів – починаючи з нафтобаз і закінчуючи міні-НПЗ. 

Через це питання відновлення української нафтопереробки не на часі, принаймні до завершення війни. Однак після нашої перемоги до нього варто було б повернутися, якщо ми хочемо забезпечити свою країну доступним пальним, а також посилити енергетичну незалежність України. 

Варто також зауважити, що до війни Україна видобувала значний об’єм нафти – до 2 млн тонн, і після знищення нашої нафтопереробної галузі видобуток все ж триває. 

Забезпечивши переробку сировини держкомпаній у наших найближчих союзників, ми могли б отримати дешеве пальне для ЗСУ.

Національний виробник пального

На момент здобуття незалежності в Україні працювало сім великих нафтопереробних підприємств – Кременчуцький, Лисичанський, Херсонський, Дрогобицький, Одеський, Наддвірнянський і Шебелинський. Однак до середини 2010-х функціонували лише два у Кременчуці і в Шебелинці.

Головним виробником українського палива був саме Кременчуцький НПЗ, яким володіє компанія "Укртатнафта". Це підприємство засновано в 1996 році, коли Україна переживала гострий дефіцит пального, як спільна компанія України та російської республіки Татарстан (звідси, власне, й назва). 

Згідно з домовленостями, росіяни мали постачати нафту до Кременчука, де вона мала б перероблятися, а продукція продавалася б на українському і російському ринках. 

Прибуток, згідно з договором, вкладали в модернізацію підприємства і ділили між акціонерами.

Схема більш-менш нормально працювала до середини 2000-х, однак згодом татари почали знижувати поставки нафти, а також перестали виділяти гроші на модернізацію пального.

 Це призвело скорочення виробництва. У цей час на завод і звернули увагу бізнесмени групи "Приват", які ще з 90-х паралельно з банківським бізнесом активно працювали на ринку пального.

В 2007 "приватівцям" вдалося змінити менеджмент у компанії, і це було зроблено не без скандалу. Росіяни заявили про рейдерське захоплення компанії і з того часу повністю припинили поставки нафти на Кременчуцький НПЗ.

З того часу доля заводу пов’язана з напівдержавною компанією "Укрнафта", де приватівський менеджмент сидів аж з 2003 року. 

При цьому самі "приватівці" кажуть, що врятували державні активи від банкрутства, а партнерство Кременчуцького НПЗ і "Укрнафти" дає змогу забезпечити населення і бізнес України дешевим пальним. 

Хоча частково вони і праві, таке партнерство обходилося державі доволі дорого. За даними журналістських розслідувань, через аукціони "Укрнафти" держава втрачала мільярди гривень. Чого варта толінгова схема, коли нафта продається компанії-агенту, яка своєю чергою передає її назад "Укрнафті". ‘

Далі "Укрнафта" передавала ресурс на переробку Кременчуцькому НПЗ, а отримані нафтопродукти продавалися на заправках тієї ж "Укрнафти"

При цьому держкомпанія втрачала великі гроші на авансових виплатах невідомим фірмам. Так, за даними ZN.UA, лише у 2015 році ці компанії не повернули "Укрнафті" 3,5 млрд гривень. А "Укрнафта" повністю розрахувалася з НПЗ. 

Окрім "Укрнафти" та "Укртатнафти" в обоймі групи "Приват" були також 196 операторів АЗС, котрі входили в групу "Авіас". Свого часу АМКУ звинуватив їх у монопольній змові і наклав найбільший в історії України штраф в 4,7 млрд гривень. Що цікаво, "Приват" так і не заплатив – судитися вони люблять і вміють.

Як ще одну частину української нафтопереробки можна виділити міні-НПЗ. Хоча це словосполучення і викликає стійку асоціацію з неякісним пальним "бадягою", віднести до нелегального бізнесу міні-НПЗ можна лише умовно. 

Більшість малих нафтопереробних підприємств були офіційно зареєстровані і навіть платили податки. 

За даними консалтингової групи "А-95", переважно такі підприємства зареєстровані як виробники різних фракцій, лакофарбових компонентів та розчинників. 

На міні-НПЗ виробляли нафтопродукти стандарту Євро-3 (екологічний стандарт, запроваджений у 1999 році Євро-4) та Євро-4, які далі за підробленими товарними кодами під виглядом непідакцизної продукції (розчинників, лакофарбових компонентів, омивачів) збували на АЗС і вже далі продавали там кінцевим споживачам. 

У 2020 році в Україні з різною ефективністю працювало 24 такі підприємства.

В 2021 загальний тіньовий ринок бензину становить 488 тис. тонн, з них 335 тис. тонн – це виробництво бензину на міні-НПЗ (у 2020 споживання бензину в Україні становило 1,8 млн тон). 

Загалом через діяльність таких підприємств державний бюджет недоотримував 4 млрд гривень.

Основним постачальником сировини для міні-НПЗ були (і залишаються) приватні газо- та нафтовидобувні підприємства. На місяць вони видобували близько 30-35 тис. тонн газового конденсату, який є сировиною для виробництва бензинів. 

На відміну від великих виробників на кшталт Кременчуцького або Шебелінського НПЗ, міні-НПЗ не мають дорогого обладнання, тому на виході виробництва у них вийдуть низькооктанові компоненти. 

З цього компонента можна приготувати бензин, якщо додати потрібні присадки або правильно змішати інші компоненти (при певній температурі та тиску). 

Для підвищення октанового числа продукції міні-НПЗ часто використовуються суміш октанопідвищуючих компонентів метил-трет-бутилового-ефіру, метанолу та інших спиртів.

Загалом цей бізнес активно працює і зараз. Хоча міні-НПЗ і зазнають нещадних обстрілів з боку російських окупантів, але в час паливної кризи міні-НПЗ дозволили частково наповнити країну дефіцитним бензином.

Про теперішнє і майбутнє галузі

Станом на зараз з усієї нафтопереробки у нас залишилися лише міні-НПЗ, котрі правдами і неправдами дають країні напівлегальний бензин, використовуючи газовий конденсат українських видобувників. Однак вони майже не виробляють дизельне пальне.

Після зупинки Кременчуцького НПЗ без переробки залишився ресурс "Укрнафти". В 2021 компанія видобула приблизно 1,4 млн тонн нафти, що становить понад половину всієї нафти українського видобутку. 

Запустити Кременчуцький НПЗ до перемоги ми не можемо, оскільки є великі ризики повторного влучання в інфраструктуру заводу. Але ресурс "Укрнафти" можна було б переробляти за так званою "толінговою схемою" у наших найближчих сусідів.

Одним з наших найбільших союзників є Польща, де великим гравцем на ринку є PKN Orlen. Ця компанія утворилася в 1999 році внаслідок злиття Petrochemii Płock SA та державної компанії Centralą Produktów Naftowych. 

Ключовим акціонером PKN Orlen є державна скарбниця, котра володіє 27,52% акцій компанії, 7,59% акцій належить популярному в Польщі пенсійному фонду Nationale-Nederlanden OFE, 6,36% польському пенсійному фонду Aviva OFE Aviva Santander.

Підприємству належать 3 нафтопереробні заводи на території Польщі, 3 на території Чехії, а також один завод у Литві.

Крім того, компанія володіє 1700 АЗС, котрі представлені навіть у Німеччині. Минулого року ходили чутки, що Orlen хоче зайти в Україну та відкрити свої АЗС на базі заправок "Укрнафти".

Беручи до уваги нашу співпрацю з Польщею в питанні постачання в Україну пального, а також потенціал цієї найбільшої в Польщі компанії, можна говорити про те, що Orlen є найбільш імовірним партнером в угоді з переробки української нафти та виробництва з неї пального. 

Поставки нафти можна буде налагодити залізничним транспортом, або через трубопроводи. 

Останнє цікаво в контексті того, що українську нафту можна буде постачати через Словаччину до Чехії, де Orlen має нафтопереробні потужності, які представлені під брендом ORLEN Unipetrol. 

Таким чином, у Чехії можна було б переробляти українську нафту та отримувати по толінговій схемі пальне – за оцінками експертів до 80 тис. тонн бензину, дизпалива, авіапалива, бітуму на місяць. 

До того ж, Orlen цілком могла б зайти в Україну після нашої перемоги, щоб допомогти відбудувати українську нафтопереробку. Більше того, ця компанія могла б стати партнером "Нафтогазу" і допомогти в бурінні і видобутку газу на Чорноморському шельфі.

Чи вигідно буде польській компанії розвивати нафтопереробку в іншій країні?

Це може бути вигідно, бо нафтопереробні потужності у світі є дефіцитними і наразі нафтопереробка є доволі прибутковою справою. Навіть враховуючи тренд на відмову від викопного пального і теоретичну можливість переходу всієї Європи на електрокари, нафтохімічна промисловість нікуди не дінеться. Вона швидше перепрофілюється на виробництво іншої продукції – наприклад, пластмаси.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: