За кілька днів після початку повномасштабної війни Кабінет міністрів України скасував проведення тендерів в системі Prozorro. 

Цей крок був однозначно виправданим. Проведення громіздких та тривалих тендерних процедур навряд чи є можливим, коли вся країна разом зі Збройними силами України працює на головне: захист нашої держави від загарбників. 

Тож, вочевидь, зараз закупівлі мають проводитися в першу чергу швидко. Але чи варто повністю викреслювати економію коштів, особливо в ситуації, коли їх катастрофічно не вистачає? 

Менше тендерів — менше економії коштів

З 28 лютого публічні замовники можуть не проводити тендерні процедури, але мають звітувати про свої закупівлі в системі Prozorro. Відповідна постанова КМУ дозволяє їм це зробити протягом 20 днів після завершення воєнного стану. 

Однак багато хто звітує вже зараз, і це дає певний простір для аналітики. З цих звітів ми бачимо, хто, що і в кого закупив та на яку суму. 

Почнемо з загальних показників ринку закупівель. Під час війни, якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, обсяг закупівель скоротився зі 136 млрд грн до 24 млрд грн. Нагадаємо, що закупівельники ще мають час прозвітувати про придбані товари, роботи та послуги, тож зараз суспільству видимі не всі закупівлі. 

Економія коштів держави на тендерах, які дехто все ж таки зараз проводить, становила 177 млн грн. За аналогічний період 2021 року — 7,47 млрд грн. Таким чином, обсяг закупівель скоротився в 5,7 разів, а економія — в 42,2 разів. 

Загалом за період війни напряму були укладені 228 тисяч контрактів — тобто без конкуренції та попередньої публікації оголошення про закупівлю з боку держави. Це означає, що бізнес про ці закупівлі не знав заздалегідь і не міг запропонувати державі більш вигідну ціну. 

Отже, зараз ми фактично бачимо, як виглядали би закупівлі без тендерів та системи Prozorro. Суттєво менша економія коштів держбюджету та місцевих органів самоврядування та суттєво менша кількість компаній, які могли б запропонувати свій товар чи послуги державі. 

Але давайте поглянемо також на ціни, за якими у період війни закуповувалися ті чи інші товари. 

Закупівлі пального 

Як часто держава купує пальне за завищеними цінами? Для аналізу ми взяли прямі закупівлі бензину А-95, які були проведені в березні і лише ті, де зазначена ціна за одиницю товару. Сума таких договорів становила 7,3 млн грн. 

Згідно з розрахунками аналітиків ДП "Прозорро", близько 55% були оформлені за цінами вище ринку. Ціни закупівель ми порівнювали зі споживчими цінами на цю марку бензину (дані Держстату). 

Найбільший відсоток контрактів на пальне за завищеними цінами спостерігався у Харківській області, найменший — в Сумській. 

Відсоток договорів на закупівлю бензину А-95 за цінами вище ринку (%), а також сума договорів за завищеними цінами (березень 2022 року, тис. грн)

Звісно, купувати пальне під час війни, коли в наші нафтосховища регулярно підривають, — ще той квест. Впевнений, що багато хто в березні шукав бензин за будь-якою ціною — лише б пальне було в наявності. 

Але далеко не всі області постраждали від обстрілів росіян. Наведу кілька прикладів закупівель пального за завищеними цінами в квітні цього року. 

Так, 8 квітня виконавчий комітет Городищенської міської ради (Черкаська область) закупив 1 тисячу літрів дизельного палива за ціною 44 897,20 грн. Ціна за літр дизпалива становила 44,90 грн. В цей же час, за даними консалтингового агентства "А-95", дизельне паливо коштувало на роздрібному ринку на 20% дешевше: 37,27 грн/л.

13 квітня КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Підволочиської селищної ради купив 500 літрів бензину А-95 за 21 тис. грн. Ціна за літр вийшла 42 грн. В цей же час бензин на заправках в Україні коштував 34,08 грн/л. Переплата становила 23%. 

Закупівлі цукру та яєць

За час війни замовники прозвітували в Prozorro про закупівлю яєць на суму 4,7 млн грн. Зокрема, в березні провели закупівель на 2,7 млн грн (відібрані лише ті закупівлі, де вказана ціна за одиницю товару). 

З них 77% проведені за завищеними цінами — знову ж таки у порівнянні з цінами на Держстаті. 

Наприклад, 9 березня відділ освіти Хортицького району департаменту освіти і науки Запорізької міськради закупив 11,2 тисяч яєць на суму 49 728 грн. Ціна однієї штуки становила 4,4 грн. 

При цьому на споживчому ринку яйця коштували в березні 3,426 грн/шт. Таким чином, КП переплатило за поставку яєць 29,5%.

Щодо цін на цукор, в електронній системі також відображається чимало закупівель, проведених за явно не ринковими цінами. 

Наприклад, 14 березня державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" закупила 1050 кілограмів цукру за 48 720 грн. Один кілограм цукру, таким чином, коштував 46,40 грн. 

За даними Держстату, на споживчому ринку цей же товар коштував в березні 28,90 грн/кг. Тобто державна установа закупила цукор на 60% дорожче, ніж він коштував у цей час на споживчому ринку. 

Чому конкуренція важлива

Насправді ми не знаємо, чому та чи інша державна організація купила ці товари за завищеними цінами. Цілком можливо, що в цей час в цьому регіоні отримати ці товари дешевше було неможливо. Ми лише ілюструємо, що відбувається в закупівлях, коли зникає конкуренція. 

Адже протягом останніх 6 років економія на тендерах досягалась саме завдяки конкуренції, і про це свідчить статистика.

Наприклад, у 2021 році ціна макаронів на прямих договорах становила в середньому 22,27 грн/кг. Водночас на конкурентних торгах макарони коштували 20,02 грн/кг. 

Здавалося б, різниця у вартості — лише 10%. Але насправді це "аж" 10%, і в масштабах року держава втратила 5,15 млн грн лише на закупівлях макаронів через відсутність конкуренції. 

До речі, згідно з даними Держстату, середня споживча ціна на макарони у 2021 році становила 22,96 грн/кг, тобто ціни на ринку були на 14% вищими за конкурентні закупівлі. 

Схожа ситуація була в закупівлях пального, цукру, яєць. Конкуренція майже завжди економить кошти держави. 

Тож сьогодні Україна має замислитися: чи готова вона продовжити втрачати гроші та відмовитися від конкуренції в публічних закупівлях, або вона готова почати дбати про кожну копійку. Вже зараз зрозуміло одне: Україна ніколи не була настільки заможною, щоб нехтувати втратою коштів. А сьогодні — особливо.