Як анонімна власність перешкоджає конфіскації російських активів за кордоном

Андерс Аслунд, найбільш відомий на Заході експерт з економіки Росії та України, у статті "Росія повинна платити репарації", зазначає, що для репарацій треба використати заморожені резерви Центробанку Росії. 

У той же час він пропонує як прецедент використовувати виплати Лівією жертвам державного тероризму — загиблим в результаті знищення американського пасажирського лайнера в небі над шотландським Локербі.

У 2002 році Лівія погодилась виплатити по 10 мільйонів доларів за кожного загиблого. Якщо такі платежі покласти на Росію, то тільки за загиблих в 2014-2015 роках вона має заплатити 130 мільярдів доларів, а за напад в 2022 році — ніяких резервів Центробанку не вистачить. 

25 березня Богдан Данилишин в колонці на ЕП переконливо показав, що претендентів на покриття своїх збитків за рахунок заморожений резервів Центробанку Росії буде дуже багато, на всіх цих резервів не вистачить. 

Тому висновок простий — треба репарації Україні покривати не тільки з заморожених резервів Центробанку Росії, а й з інших джерел. 

Кроком в цьому напрямку є законопроєкт, який на розгляд Сенату США запропонували сенатори Вайтхауз, Грехем, Блументал і Вікер. 

Цей законопроєкт пропонує використовувати для репарацій всі заморожені активи, які належать особам, що потрапили під санкції США за агресію проти України. Подібні закони треба вимагати від Великобританії, Канади та всіх країн ЄС. 

Я вважаю, що Україна має наполягати на репараціях не тільки за рахунок резервів Центробанку та активів підсанкційних осіб, а й за рахунок всіх російських активів за межами Росії. 

В попередніх колонках ми розглянули загальний обсяг російських активів за кордоном, а також початок роботи двох міжнародних груп з розшуку, арешту і конфіскації цих активів: в США та в ЄС. 

Зараз ми подивимось на деякі перешкоди в цій конче потрібній роботі, незалежно від того, стосується це активів підсанкційних осіб, чи всіх росіян. 

Введення санкцій проти росіян після 24 лютого 2022 року привернуло увагу до проблеми, яку роками безрезультатно дебатують західні політики, — до проблеми анонімної власності як інструменту відмивання брудних грошей. 

Щоб заморозити якісь активи, наприклад, нерухомість російського олігарха, треба для початку знати, що вона йому належить. Як правило, реєстрація активів росіян за кордоном відбувається не напряму, а через ланцюг підставних юридичних осіб, що не дає можливості побачити реального власника. 

Показовим прикладом є яхта "Шехерезада", про яку зараз вже знають майже всі. "Шехерезада" коштує 700 мільйонів доларів і є однією з найдорожчих яхт в світі. 

Команда Навального виклала в YouTube фільм, в якому доводить, що це яхта Путіна. Аргументом на користь такого твердження є те, що більше половини її екіпажу є військовослужбовцями ФСО — Федеральної служби охорони Росії, яка відповідає за особисту охорону Путіна і інших вищих чинів Росії. 

"Шехерезада" зареєстрована на Кайманових островах, які мають статус Британської заморської території, де зараз зареєстровані 60% неймовірно дорогих яхт російських олігархів і чиновників. 

Видання Caiman Compass 18 березня опублікувало розслідування щодо десятків російських яхт. У більшості випадків реального власника знайти вдається, але стосовно "Шехерезади" є тільки чутки, що вона належить Путіну. 

Формально "Шехерезада" є власністю компанії Beilor Asset з Маршаллових островів, але кому належить ця підставна компанія — встановити досі не вдалося. Капітан яхти, британець за громадянством, заявляє, що підписав договір конфіденційності і не має права говорити про власника яхти. 

Нині "Шехерезада" стоїть в порту в Італії, але італійська влада не може її заарештувати, бо не знає, чи є її власник у списку підсанкційних осіб. 

Більше того, так як Путін ніколи не реєструє жодну власність на себе особисто, а призначає для цього родичів чи друзів дитинства, то й кінцевим власником "Шехерезади", якщо він знайдеться, буде хтось на кшталт віолончеліста Ролдугіна. 

Таку саму картину ми бачимо для тисяч і тисяч випадків оформлення власності на нерухоме майно, корпоративні права, літаки і гелікоптери. Вся ця конструкція анонімної власності була створена задовго до появи російських олігархів та приходу до влади путінської банди. 

Першими замовниками цієї конструкції були наркобарони, яким набридло тягати валізи з кешем, а олігархи та клептократи просто скористалися інструментом своїх найближчих колег. Найбільшими країнами, де розквітнув цей юридично-фінансовий аморфофаллус, є Велика Британія та США. 

В березні британський парламент блискавично прийняв Economic Crime Act (Закон про економічні злочини), який вже шість років лежав там нерухомо. Закон спрямовано на боротьбу саме проти анонімної власності.

Цей закон вимагає від всіх закордонних власників британського нерухомого майна розкривати кінцевого власника. 

За порушення передбачено до 5 років тюремного строку. Російське вторгнення в Україну зробило цей закон нагальним, бо Лондон вже давно став місцем відмивання награбованих російською клептократією грошей, за що Лондон отримав неофіційну назву "Лондонград".

За даними Transparency International, росіяни, які звинувачені в корупції та пов’язані з путінською владою, володіють нерухомістю у Великій Британії на 1,5 мільярдів фунтів стерлінгів. Більше половини цієї власності зареєстровано на офшорні анонімні компанії, тобто офіційно росіянам не належить. 

До слова: Transparency International повідомляє, що вони знайшли більше 2000 компаній, зареєстрованих в Великій Британії та залежних від неї територіях, через які відмито російських грошей на 82 мільярда фунтів стерлінгів.

Відповідно до прийнятого закону, вимога розкриття реальних власників стосується нерухомості, придбаної після 2002 року (в Шотландії — з 2014 року). 

На внесення належної інформації в реєстр закон надає 6 місяців. Якщо кінцевий власник не буде вказаний, то нерухомість підлягає заморожуванню, тобто її не можна продати, здати в оренду або в заставу, але користуватися нею можна. 

Вже зараз є очевидні лазівки в цьому законі для росіян: за пів року всі анонімні власники, які не захочуть засвітитися в британському реєстрі, зможуть продати або перереєструвати свою власність на осіб, які не підпадають під санкції, або ж розпорошать власність на частки, менші за 25%, що не дасть змогу реєстратору встановити бенефіціарного власника. 

Таким чином, можемо сказати, що власники раніше купленої нерухомості зможуть обійти цей закон, але в майбутньому британська нерухомість перестане бути популярним інструментом відмивання грошей. 

В принципі, це добре, але не принесе в найближчому майбутньому результатів, які можна конвертувати в репарації для України. 

Значно більш обнадійливим виглядає інша зміна, яку запроваджує Закон про економічні злочини, — це зміна трактовки власності невідомого походження. Таку власність можна було конфіскувати за рішенням суду за законом, схваленим ще в 2017 році. 

Прикладом конфіскації нерухомості, приданої на кошти невідомого походження, була справа Заміри Хаджиєвої, дружиною азербайджанського банкіра. 

Вона жила в лондонському домі вартістю близько 15 мільйонів фунтів, власником якого була підставна компанія на Британських Віргінських островах (це теж одна з Британських заморських територій). 

Завдяки розслідуванню, проведеному на Віргінських островах, була встановлена афілійованість Хаджиєвої з цією компанією і відсутність законних джерел доходів для купівлі нерухомості в Лондоні. 

Але процедура доведення була виписана так, що за минулі чотири роки були тільки чотири судові справи, і одну таку справу держава програла, що коштувало платникам податків близько мільйона фунтів стерлінгів судових витрат. 

Стало очевидно, що надії на широке використання такого механізму конфіскації нерухомості, купленої для відмивання брудних коштів, не виправдалися. 

Новий закон дає право конфіскувати нерухомість, придбану на кошти невідомого походження, навіть не переймаючись встановленням її власника. Тепер закон спрямований не проти власників, а проти управителів такої нерухомості, що значно розширює і спрощує застосування закону. 

Бачимо, як російська навала на Україну примушує міняти закони в країнах, начебто далеких від поля бою. Зміни в британському законодавстві для нас дуже важливий дороговказ. 

Якщо ми прагнемо отримати репарації за рахунок конфіскації російської власності за межами Росії, то ми маємо апелювати до всіх країн, де є велика кількість такої власності — США, Швейцарія, Італія, Франція, Німеччина, офшорні юрисдикції — з вимогою запровадити конфіскацію майна, придбаного на кошти невідомого походження. 

Якщо б такий механізм існував на Кайманових островах, то влада мали б підставу арештувати і конфіскувати "Шехерезаду", бо походження коштів, на які вони була придбана, не відоме. 

Путін або його підставна особа, на яку зареєстрована "Шехерезада", не зможуть довести, що вони заробили 700 мільйонів доларів. Капітан "Шехерезади" не зможе довести, що його роботодавець має законні джерела доходів для купівля такої яхти. 

Тобто переведення обов’язків доведення законності доходів на власника або управителя дає добрі шанси для конфіскації російського майна, а отже — для отримання джерел репарацій. 

Таке законодавство має бути запроваджене не тільки у Великий Британії, а й в Британських заморських територіях, бо саме там прихована більша частина закордонних активів росіян. 

Британія має примусити свої заморські території переслідувати російських злочинців, а не приховувати їхні статки. 

Я хочу підкреслити, що це буде не достатньо радикальним кроком. Справедливим варіантом є законодавство про конфіскацію будь-яких активів, що належать російським громадянам або їхнім довіреним особам. 

Теза про відповідальність Путіна та політичної верхівки хибна. Після бомбардування маріупольського пологового будинку і театру можемо стверджувати — населення Землі остаточно поділилося на людей і росіян.