Чотири роки тому я їхав у справах до клієнта із Запоріжжя в Черкаси. Тільки-но виїхав за межі міста — раптово пробив колесо. 

Евакуатор викликати не зміг через банальну причину — не було зв'язку. Ні СМС не написати, ні подзвонити. Хоча ще пів години тому був у Запоріжжі, де все нормально працювало. Мені допомогли дістатися назад, на зустріч не встиг, день було зіпсовано.

Я згадав про цей випадок минулого тижня, коли ми з командою та мобільними операторами їхали перевіряти, як працює 4G на трасі Київ — Пирятин. 

Для цього вирішив провести громадську приймальню та відповісти на запитання українців. Після виїзду з міста, посеред шляху. 

За допомогою конференції у Telegram, з аудіо та відео. Ніщо не покаже об'єктивного результату, як практичні випробування з неабияким навантаженням.

Усе пройшло добре. Іноді були підвисання на мить, але загалом рівень зв'язку виявився хорошим. Я годину спілкувався з людьми з різних куточків нашої країни.

Між цим дзвінком та колесом, що пробив, минуло всього 4 роки. З точки зору часу, це ніщо. З точки зору впровадження технологій для комфорту людей, Україна зробила великий стрибок. 

За цей час якість зв'язку та послуг змінилася на краще. Тепер ми можемо слухати музику без переривань у Spotify, дивитися кіно на Netflix, відправляти великі файли по роботі або просто з іншими ділитися якимось враженням тут та зараз. Не має значення, яке враження — фото, відео чи текст.

Це стосується й інтернету на дорогах. Працювати ще є над чим. Але тепер можна комунікувати та вирішувати якісь завдання, поки їдеш автобусом. А раніше все, що можна було зробити, — дивитися у вікно чи слухати улюблену музику водія.

Інтернет, зокрема мобільний, вже давно перестав бути розвагою чи примхою, а став фундаментальною необхідністю. 

За даними Ericsson Mobility Report, кількість мобільного трафіку за останні 10 років зросла у 300 разів. 

Кількість смартфонів зросла більше, ніж на 5 мільярдів, а 4G користуються 4,4 мільярдів людей. Тобто у кожного другого в світі є функціональний телефон, а кожен третій користується інтернетом кожного дня.

Завдяки йому ми навчаємося, працюємо, створюємо нові ідеї та реалізуємо їх. Уявіть, скільки б ви змогли зробити дорогою додому до батьків, коли навчалися в університеті десять років тому. 

Або ж скільки справ по роботі закрити замість того, щоб уявляти, як ви їх будете закривати увечері. 

Зараз я не дуже часто буваю у відрядженнях, але коли буваю, то мобільний інтернет допомагає вирішувати важливі міністерські питання. 

І кожен повинен мати можливість вирішити своє питання: замовити їжу додому, дізнатися, як справи у бабусі чи сказати "Так" та взяти участь у новому бізнес-проєкті.

Ще влітку 2020 року ми запустили проєкт LTE900. Щоб мобільні оператори покрили сільську місцевість та автомобільні шляхи зв’язком до середини 2024 року. 

Завдяки цьому проєкту 2,7 млн українців уперше отримали 4G. Покращений 4G або нового оператора — більше 9 млн українців. До кінця цього року оператори мають охопити всі міжнародні траси, а до кінця 2024 — національні. 

Ця розгалуженість важлива не лише для українців, а ще й для іноземців та туристів. Якість та доступність зв’язку — це один із параметрів, за яким вони вимірюють успіх країни.

Тому уже до кінця цього року оператори мають покрити всі міжнародні шляхи в Україні якісним 4G. А до кінця 2024 — національного значення. 

Зараз активно будуються дороги. Мобільність між містами збільшується. А значить, і людей, яким потрібен інтернет у дорозі, значно побільшає. 

Операторам треба активніше інвестувати в інфраструктуру, розгалужувати мережу та використовувати ці переваги в маркетингу, щоб залучати нових клієнтів. 

До того ж ми знаємо, що за цифровою економікою майбутнє. То ж це класна нагода для операторів позитивно вплинути на її розвиток. 

Але наша ціль велика та амбітна — щоб 95% відсотків населення України мали доступ до швидкісного інтернету. Щоб складалося враження цифрової безшовності країни. 

Щоб у дорозі базові станції перемикалися між собою непомітно, а в користувача виникало враження, що він може бути на зв’язку де завгодно. 

На трасі, у лісі, підкорюючи гори або спостерігаючи за західним сонцем на Джарилгачі. Оскільки інтернет — це доступ до свободи та можливостей. Будь-де та будь-коли.