Стимули для нових енергосховищ: вперед у минуле?

Стимули для нових енергосховищ: вперед у минуле?

Які наслідки може мати запровадження пільг для тих, хто будуватиме енергосховища.
Понеділок, 5 липня 2021, 08:07
партнер юридичної фірми Integrites

У травні у Верховній Раді зареєстрували проєкт закону, який пропонує троянського коня новому ринку електроенергії.

Ідеться про звільнення енергосховищ (систем накопичення енергії – СНЕ) від сплати за послуги з передавання та розподілу електроенергії і диспетчерського управління за обсяги спожитої і відпущеної ними електроенергії.

Це нібито дозволить підтримати гнучкість енергосистеми.

Автори законопроєкту – шість депутатів з парламентської фракції "Слуга народу", у тому числі двоє голів комітетів та троє голів підкомітетів.

Видається, що вони досі не бачать різниці між звільненням від оплати та наданням додаткових грошей. Однак ця різниця і є відмінністю в соціальному захисті за лекалами УРСР та ринковим (монетарним) стандартом.

Ринковий стандарт кращий, бо такі витрати можна порахувати й оптимізувати. Безкоштовного не буває нічого, за це платить хтось інший, тобто це непряма допомога. Безкоштовне часто веде до зловживань, що поглиблює нерівність.

Електроенергія та проїзд у громадському транспорті: чи є між ними щось спільне? Якщо подивитися на грошовий бік торгівлі енергією як товаром чи послугами перевізника, то ми побачимо, що поза прямою оплатою між споживачем та постачальником деяким споживачам допомагає уряд. Недоліки від пільг на проїзд та участі в ринку електроенергії виглядають однаково.

Які наслідки може мати запровадження пільг?

Коли споживача послуг частково звільнено від оплати, то важко гарантувати соціальну справедливість.

По-перше, "безліміт" не стимулює заощадження. Отже, для енергосховищ купуватимуть батареї не конче нові й найбільш ефективні.

По-друге, важко контролювати цільове призначення пільг: чи користуються ними саме ті, для кого вони призначені, і чи тільки вони.

Проєкт не встановлює, що управління сховищами є винятковим видом діяльності. Отже, під виглядом накопичення для торгівлі енергія може споживатися і для інших потреб. Таким чином, господарство споживає енергію з енергосховища, а завдяки пільгам не платить обленерго та НЕК "Укренерго" за послуги, себто перекладає ці витрати на своїх конкурентів.

Більше того, завдяки такій пільзі неліцензоване встановлення енергосховищ біля генерації виглядає підозріло. Генерація платить мережеві збори, але якщо пустить струм через СНЕ, то ніби вже й не повинна.

Якщо ж зробити СНЕ винятковим видом діяльності, то можна забути про об'єднання просюмерів (споживачів-виробників) – домогосподарств і невеликих бізнесів, які можуть згладжувати піки навантажень чи розвантажувати систему.

По-третє, пільга притлумить мотивацію інвестора виконати якийсь загальносуспільний інтерес, хоча саме для цього її встановлюють. Надання прямої субсидії можна прив'язати до виконання певних дій, наприклад, резерву потужності для роботи на ринках, які є дефіцитними.

Якщо ж інвестор отримав пільгу ще до початку роботи СНЕ на відпуск енергії, то він спершу думає, як іще заощадити, далі – як стабілізувати власну мережу, і лише потім – про складнощі системи загалом. Безкоштовний проїзд не збільшує розмір пенсії, пригадуєте цей парадокс?

По-четверте, зловживання є технічно нескладними. Можна заявити нижчу за фактичну ефективність енергосховища або, споживаючи енергію за пільговою ціною, ставити високу плату на відпуск, щоб працювати лише зрідка, а в решті випадків – здешевлювати власне споживання.

Те саме, що й для бізнесів, які продовжують підключатися до "зеленого" тарифу від виглядом домогосподарств, чи для пенсіонерів, які передають в оренду житло чи заряджають електромобілі без переоформлення особового рахунку.

Особливо це стосується випадків, де лічильник не працює, і для нарахування використовують "середню" норму. Хто за це платить? Усі інші учасники ринку, оскільки кожен елемент виробництва (видобуток вугілля й газу, обладнання, передавання та розподіл енергії) має свою собівартість та вимагає оплати.

Будівництво СНЕ вимагає реальних коштів і доходів для повернення інвестицій. Фінансовий же результат від пільг недостатній навіть на папері. Його тяжко передбачити – невідомо, скільки часу і ресурсів піде на його забезпечення. Хто пробував отримати "безкоштовну" квартиру, знає, про що йдеться.

Що це означає в контексті законопроєкту?

Те, що визначена в ньому пропозиція підтримати енергосховища через їх звільнення від оплати диспетчерських тарифів та мережевих зборів і далі триматиме нас у бідності. Користувачі пільг отримуватимуть доходи завдяки державній підтримці, яку не піддаватимуть кількісному та якісному аналізу.

Люди, старші за 25, пам'ятають пільги на газ для населення, що виливалися у відбір зайвого газу в держкомпаній, а в підсумку – у небаланси в магістральних газопроводах. Старші за 30 згадають тіньові надприбутки від експорту газу, відібраного за зниженою ціною нібито для внутрішнього споживання.

А як НЕК "Укренерго" сплачуватиме зарплати диспетчерів та "зелений" тариф, наданий виробникам енергії з ВДЕ? Перерозподілить собівартість пільги на решту учасників ринку, і в підсумку за все заплатять споживачі та бюджет.

Ще гірший варіант – "Укренерго" стане неплатоспроможним і поставить енергонезалежність України під загрозу.

Прямі субсидії – це найменше зло, яке можна тримати під контролем суспільства й опозиції. Натомість непряма субсидія (пільга) утворює дірку, яку неможливо оцінити. Якщо ви ретельно оцінюєте, кому і яку "підвісити" каву в ресторані, то вас мало обходить, хто і скільки п'є її в безкоштовному автоматі десь у коворкінгу. Відповідно різняться й вимоги до якості.

Важливе питання до авторів проєкту: заявлений підхід буде універсальним для всіх змін у житлово-комунальному секторі чи "особливо приємно" буде лише енергосховищам – ГАЕС, синтетичному газу й хімічним батареям? А як бути з новою генерацією – "холодним" атомом чи маневреними станціями на газі?

Ми вже маємо незаконне збереження "низьких" цін на електроенергію для населення і тіньових бізнесів, за які доплачують доброчесні підприємці. Ми мали досвід із суперечливою фінансовою підтримкою палива та електроенергії.

Повернути безкоштовність замість прямих субсидій, очевидно, буде кроком у тому ж напрямку – політики УРСР. От лише з ринком – виявленням попиту, стимулюванням пропозиції, прозорим ціноутворенням – це має мало спільного.

Таким чином, ринок підтримки потужності, довгострокові продукти на ринку допоміжних послуг для розвитку енергосховищ – це лібералізм, і це має перспективу. Пільга, підвищений тариф для інших – ні, доведено радянським досвідом, хоч і може здаватися, що це теж крок назустріч інвестору.

Плата за послугу з розвитку потужності за підсумками аукціону – це рівні правила гри. Пільги зі звільнення від плати – це відхилення від правил.

Прямі субсидії сім'ям і доплата за енергоефективні заходи – непоганий перерозподіл багатства. Фіксований тариф чи пільгова ставка на перші 100 кВт – значно гірше. "Зелений" тариф – це добре, а робота на ринку з доплатою виробникам енергії з ВДЕ за кожну кВт/г – ще краще.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!