Національна економічна стратегія 2030 — переваги та недоліки документу

Національна економічна стратегія 2030 — переваги та недоліки документу

Що пропонує найбільш довгостроковий план економічного розвитку України та які питання варто було б додатково врегулювати.
Четвер, 18 березня 2021, 13:12
координатор експертних груп Економічної експертної платформи

Минулого тижня Кабінет Міністрів затвердив Національну економічну стратегію до 2030 року, над якою працювали десятки аналітичних центрів, бізнес-асоціацій, близько 500 фахівців різних напрямків. Координували розробку стратегічного документу фахівці Центру Економічного Відновлення. 

Фінальний документ містить якісно сформовану візію, місію, цілі, принципи та головні завдання, які є важливими для залучення інвестицій, спрощення умов ведення бізнесу та сталого економічного розвитку України.

Які проблеми планується вирішити в процесі реалізації Стратегії?

Світ швидко змінюється і це потребує відповідного реагування з боку України. Зростання кількості населення, глобальні зміни клімату, стрімкий розвиток цифрової економіки, а також регіоналізація міжнародного виробництва створюють як виклики, так і нові можливості для України.

Україна є однією з найбільших за територією та кількістю населення держав Європи, але також однією з найбідніших. 

Результати аудиту України свідчать про те, що нам не вдалося реалізувати потенціал у природних ресурсах, географічному положенні та якості людського капіталу. Через відсутність стимулів до модернізації — значна частина транспортної інфраструктури, енергетики, електричних та газових мереж перебувають у критичному стані.

В Україні не було привабливого для іноземних інвестицій та конкурентоспроможного на міжнародному ринку середовища. Попри те, що Україна в цілому є привабливою для іноземних інвесторів, за останні майже 30 років держава накопичила значно менше інвестицій, ніж інші країни, особливо зважаючи на обсяг економіки держави.

Недостатній економічний та соціальний розвиток України ведуть до підвищення рівня трудової міграції та втрати людського потенціалу. 

Основними причинами трудової міграції українців є низький рівень заробітної плати, невідповідність кваліфікації вимогам ринку праці, незадоволеність системою охорони здоров’я, а також станом безпеки. 

Ці та багато інших проблем пропонується вирішити завдяки реалізації ключових завдань Стратегії, стислий огляд яких — нижче

Яка візійна складова Стратегії?

Незважаючи на втрату кількох цілей та завдань у фінальній версії Стратегії — затверджена Кабміном Стратегія залишилась потужним фаховим документом

Для початку — Візія, Мета, Принципи, Цінності — фахово та достатньо комплексно описані:

Економічна візія:

Україна — вiльнa кpaïнa, в якій проживають громадяни з високим piвнeм дoбpoбyтy, тa ефективна cepвicна цифpoва дepжaва, щo є нaдiйним eкoнoмiчним пapтнepoм y cвiтi та прикладом розвитку для всіх країн Східного партнерства.

Україна — нaйпpивaбливiшa кpaïнa eкoнoмiчниx мoжливocтeй для iнвecтицiй, iннoвaцiй, вeдeння бiзнecy; нaйкpaщe мicцe для peaлiзaцiï твopчoгo пoтeнцiaлy, втiлeння iдeй i влacнoгo poзвиткy.

Принципи та цінності в економічній політиці:

- євpoпeйcькa тa євpoaтлaнтичнa iнтeгpaцiя (реалізація стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС та в Організації Північноатлантичного договору);

- декарбонізація економіки (підвищення енергоефективності, розвиток відновлюваних джерел енергії, розвиток циркулярної економіки тощо);

- ефективна цифрова сервісна держава та компактні державні інститути (розвиток цифрової економіки як одного із драйверів економічного зростання України);

- реінтеграція тимчасово окупованих територій;

- економічна свобода ("підприємець основа економіки");

- вільна і чесна конкуренція, рівний доступ для бізнесу;

- розвиток підприємництва, інновацій і талантів;

- правова держава ("недоторканна приватна власність");

- верховенство права (дотримання верховенства права під час реалізації державної політики);

- захищеність прав усіх суб’єктів права власності;

- нетерпимість корупції (запобігання та протидія будь-яким проявам корупції);

- безбар’єрний рух капіталу на території України;

- інституційна спроможність ("держава, що здатна забезпечити розвиток");

- інтегральний економічний підхід, спроможність ефективного єднання ліберальних та інституційних підходів;

- гендерна рівність (гарантування дотримання принципів гендерної рівності під час здійснення державної політики);

- національна безпека за рахунок партнерства та інвестицій.

Стратегія також визначає ряд тих неприпустимих кроків, заборонених напрямів руху, що є критичними перепонами для розвитку економіки ("червоні лінії"), а саме:

- припинення структурних реформ;

- збільшення зарегульованості бізнесу;

- зростання податкового навантаження;

- невиконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;

- втрата незалежності Національного банку, Антимонопольного комітету, Рахункової палати, Національного антикорупційного бюро;

- монополізація конкурентних ринків;

- недобросовісне використання економічних стимулів;

- відступ від реформування недорозвинутих ринків;

- неправомірне використання бюджетних коштів;

- втрата кредитоспроможності та зниження кредитних рейтингів держави;

- критичний рівень боргового навантаження (відношення обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу до ВВП становить більше ніж 80 відсотків);

- зменшення прозорості управління державною власністю;

- погіршення стану навколишнього середовища.

Стратегія розвитку податкового та фінансового сектору

Макроекономічний напрямок, фінансовий сектор:

- Зменшення частки дepжaвниx бaнкiв в aктивax бaнкiвcькoï cиcтeми дo 25%;

- Підвищення прозорості фінансового сектору та публічного доступу до інформації;

- Зaбeзпeчення пpoзopості фiнaнcoвoгo ceктopy чepeз впpoвaджeння Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування;

- Підвищення ефективності управління державними видатками;

- Повноцінний перехід на середньострокове бюджетне планування на загальнодержавному та місцевому рівнях;

- Впровадження багаторівневої пенсійної системи.

Інституційні реформи:

- Реформа митниці, зокрема модернізація прикордонних пунктів, пришвидшення експортно-імпортних операцій (100% електронне оформлення), запровадження спільної транзитної системи (NCTS), забезпечення розвитку електронної системи обміну інформацією тощо;

- Ліквідація податкової міліції, позбавлення СБУ, МВС повноважень у боротьбі з економічними злочинами та створення єдиного аналітичного органу — незалежного Бюро економічної безпеки;

- Судова реформа, зокрема надання Громадській раді доброчесності повноважень перевіряти кандидатів до судів першої інстанції на доброчесність та професійну етику, можливість ініціювати дисциплінарні провадження щодо суддів, переведення в електронну форму процесів документообігу в судах тощо;

Реформи податкової системи:

- Стимулювання інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання України за рахунок введення податку на виведений капітал замість податку на прибуток;

- Проведення амністії капіталу;

- Зниження piвня диcкpeцiйнocтi пoдaткy нa нepyxoмe мaйнo тa зeмлю, пiдвищення piвня бюджeтниx нaдxoджeнь вiд цих пoдaтків;

- Перехід до ризикоорієнтованої моделі фіскалізації бізнесу;

- Запровадження механізму стимулювання покупця отримувати товарні чеки;

- Запровадження комплексної національної моделі переміщення товарів через кордон на зразок системи єдиного вікна ЄС (One Stop Shop);

Економічний напрямок та спрощення адміністрування:

- Забезпечення відкритого процесу приватизації державного майна (забезпечення підзвітності та відкритості реалізації держмайна);

- Зменшення ролі держави та органів місцевого самоврядування як власників державних та комунальних підприємств (велика та мала приватизація, ліквідація та реорганізація, державно-приватне партнерство та оренда);

- Прийняття рамкового закону про саморегулювання та забезпечення створення саморегулівних організацій;

- Прийняття нового ліберального законодавства, що регулює трудові відносини. Зменшити кількість процедур та документів при працевлаштуванні.

- Забезпечення ефективної роботи ЕКА, запровадження механізмів підвищення ефективності антидемпінгових розслідувань

Це лише невеликий перелік важливих завдань, які містяться у Стратегії. Повний текст — за посиланням.

Які є ризики чи недоліки у Стратегії?

До недоліків Стратегії можна віднести те, що фінальна редакція документу не містить низку важливих пунктів, хоче вони обговорювались при напрацювання Стратегії та частина з них були у проміжних редакціях.

Згідно з економічною теорією, підтвердженою емпіричними дослідженнями — є пряма залежність між рівнем перерозподілу ВВП через публічні фінанси та економічним зростанням, і існує оптимальне значення загальнодержавних видатків у відсотках до ВВП, за якого забезпечується найбільше економічне зростання. 

Хоча рівень загальнодержавних видатків за останні роки і скоротився з майже 50% від ВВП 2014-го до приблизно 40% 2019-го (і зріс у кризовий 2020-ий) — це ще вкрай далеко від оптимальних для України 33-35% від ВВП, що рекомендовано економістами, з урахуванням рівня інституційного розвитку країни. 

Вбачається важливим забезпечити зменшення частки перерозподілу ВВП через публічні фінанси до оптимального показника, а також зменшення частки у ВВП найбільш шкідливих для економічного зростання прямих податків. 

Останніми дослідженнями Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), було доведено, що різні податки мають неоднакові наслідки для економічного зростання. 

За результатами економетричного аналізу було визначено, що найбільше пригнічують економічне зростання прямі податки, далі йдуть непрямі — ПДВ та інші податки з продажу, акцизи, мита тощо. Найменш шкідливими виявилися регулярні податки на землю і нерухомість.

В Україні навантаження на заробітну плату на сьогодні становить: 22% ЄСВ + 18% ПДФО + 1,5% військовий збір = 41,5% (номінал). 

У перерахунку на ефективну ставку це 34% навантаження на фонд оплати праці. За цим показником ми випереджаємо значну кількість навіть розвинених країн, зокрема США (із навантаженням 31,7%), Японію (32,6%), Британію (30,9%), Канаду (30,9%), Австралію (28,6%), Південну Корею (22,6%), Ізраїль (22,1%), Швейцарію (21,8%), Мексику (20,4%), Нову Зеландію (18,1%), а також значну кількість країн, що розвиваються. 

Серед країн, що схожі на Україну за рівнем соціально-економічного розвитку та якістю державного врядування, наша країна серед лідерів за розміром шкідливого навантаження на працю.

Також варто зазначити, що чим більшим є податкове навантаження, то сильнішими стають стимули для уникнення оподаткування. Надмірне оподаткування має наслідком прогресуючу тінізацію, — відповідну залежність відображає крива Лаффера.

Тож зниження навантаження на фонд оплати праці до оптимальних 20-25% — є надважливим завданням для зростання економіки, детінізації та пришвидшення зростання заробітних плат українців. 

Таке завдання було у проміжних драфтах Стратегії, проте зникло у остаточному. Залишилась ця проблема лише у описі проблематики Стратегії: "Нeдocкoнaлa пoдaткoвa cиcтeмa (диcкpeцiйнicть пoдaткiв, виcoкe пoдaткoвe нaвaнтaжeння нa oплaтy пpaцi, мoжливocтi для oптимiзaцiï oпoдaткyвaння)", відсутність такого важливого завдання серед інших завдань Стратегії — є незрозумілим.

Завдання щодо необхідності забезпечення зниження тарифів на електронні послуги (еквайринг, інтерчейндж) — було у проміжних драфтах, але чомусь зникло з фінальної версії Стратегії. 

На цей цас в Україні склалась ситуація, коли близько 70% послуг еквайрингу надають державні банки, а в цілому їх доля на ринку банківських послуг складає більше 50%. 

В той же час частка карткових платіжних систем Mastercard і Visa становить 67% та 32% операцій відповідно, вони самостійно встановлюють мінімальний розмір комісії інтерчейндж. 

Українські державні банки, разом із міжнародними платіжними системами (Visa та Mastercard) — фактично є монополістами на цьому ринку і у ситуації відсутності конкуренції — утримують високі тарифи на еквайринг та суттєво обмежують можливості для декешизації економіки.

Антимонопольний Комітет України багато років ігнорує цю проблему, не помічає явних ознак монополізації сектору, також численні спроби регулятора фінансового сектору — не призвели до успішного вирішення проблеми. 

Тож у такій ситуації — втручання регулятора (НБУ) або законодавця — вбачається припустимим та економічно доцільним, і відповідний пункт був би доцільним у Стратегії.

Підсумовуючи викладене вище, можна зазначити, що незважаючи на кілька зниклих пунктів — затверджена Кабміном Стратегія є системним якісним документом, реалізація якого дасть значні позитивні результати для економіки. 

Залишилось затвердити плани реалізації Стратегії, із чіткими термінами та відповідальними — і реалізувати ключові завдання якнайшвидше.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!