Що робити зі старим житлом і високими тарифами

Що робити зі старим житлом і високими тарифами

Тарифи, безпека та клімат – три причини, чому нам треба взятись за модернізацію радянських будинків.
Понеділок, 15 лютого 2021, 17:49
голова постійної комісії Київради з питань екологічної політики

Тарифні баталії, які знову загострилися в Україні, триватимуть вічно, якщо ми не вирішимо ключову проблему – не зробимо наші будинки більш енергоефективними і таким чином зменшимо цифри в платіжках людей, які там проживають.

Сьогодні житловий фонд – це міна сповільненої дії, що може рвонути в будь-який момент. Майже половина житла (47,6%) зведена 1970-1980-х роках, більше 33% — в 50-60-х роках і лише 12,8% житлового фонду може похвалитися відносною "молодістю" — його побудували після 1991 року.

Експерти по-різному оцінюють рівень зношеності житлових квадратних метрів, але сходяться на тому, що це коридор в межах 50-80%. Гігантські показники, які загрожують нам катастрофою.

Зрозуміло, що стандарти енергоефективності хрущовок та панельок аж ніяк не можна порівнювати з сучасним житлом. Та й будувалися вони в іншій країні, в інших реаліях, коли енергоносії були дешевими і доступними.

Тому основні втрати тепла сьогодні відбуваються через стіни (30-45% тепла), вентиляцію (15-25%), дах, вікна (10-20%), підлогу та перекриття підвальних приміщень (10-15%), двері (1-6%) старих будівель.

Наразі Україна декларує досягнення власної енергетичної незалежності. Але робить для цього недостатньо. 

Так, у нас є дві державні програми. Перша — підтримка з боку Фонду енергоефективності, який надає ОСББ гранти, що можуть покрити до 70% вартості проекту термомодернізації. 

Друга — програма "Теплі кредити" від Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження. Держава відшкодовує частину суми на придбання енергоефективного обладнання з умови отримання такого кредиту.

Але у цих програм є один недолік – скористатися ними можуть лише ті будинки, де створене ОСББ. За даними Мінрегіону, в країні діє до 33 тис. об’єднань співвласників житла. Але на 200 тис. багатоквартирних будинків житлового фонду України це лише 16%! 

І найгірше, що в старих будівлях, де модернізація на часі, ніякого ОСББ не створиш. Бо мешкають там люди старшого віку, які просто не зможуть фінансувати усі видатки, пов’язані з його діяльністю. Та й кредиту чи співфінансування модернізаційних робіт вони теж не потягнуть.

Німецький сценарій модернізації, який здійснила ФРН після того, як поглинула НДР, є привабливим. Він полягає в комплексному оновлені будівель – квартал за кварталом з обов’язковим утепленням та заміною інженерних систем. 

Але ще ближчий нам досвід Литви, де інститут ОСББ є слабким. Тому ініціативу в свої руки взяли муніципалітети, що призначають адміністраторів програми реновації і кредити (3% річних) під модернізацію бере саме вони, а не власники житла.

Ще одним шляхом є залучення приватних інвесторів в програму реновації житла. Але в такому випадку старий будинок буде знесений і на його місці зведуть новий – вищий та ширший. 

Додаткові квартири і стануть вигодою для забудовника, бо їх він зможе реалізувати на ринку та заробити.

В такого сценарію є свої "підводні камені". Оскільки маневреного житлового фонду в країні немає, треба будувати так звані стартові будинки, куди тимчасово переселятимуть людей, поки їх дім пройде крізь реновацію. 

Крім того, оновлені таким чином квартали збільшать своє населення щонайменше на 50%. А соціальна та інженерна інфраструктура на це не розрахована. До того ж затишні сьогодні райони перетворяться на справжні безликі "вулики".

Але який би модернізаційний сценарій ми не обрали, займатися бездіяльністю не можна. Залишити все як є означає приректи значну частину українців на неплатоспроможність по комунальних тарифах, які постійно зростають. 

Це також означає наражати на ризик мільйони людей, бо завтра старі житлові будівлі почнуть буквально завалюватися. Причому, це матиме ефект доміно, адже значна їх частина вичерпає свій ресурс міцності майже одночасно.

Не треба забувати, що перед нами стоять і кліматичні виклики. За даними ООН, сьогодні світовий житловий фонд продукує близько третини викидів парникових газів. 

Крім того, він споживає 40% глобальної енергії, виробництво якої впливає на клімат. Саме тому провідні держави світу постійно оновлюють стандарти енергоефективності, впроваджують системи "розумний дім", проводять планомірну реновацію старих будівель. 

В Україні центральна влада, громади, забудовники та власники житла мають об’єднатися, аби рухатись цим шляхом.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!