Енергетика, яка вбиває

Українська енергетика – один з лідерів забруднення нашого довкілля. З усіх викидів шкідливих речовин до атмосфери 65% припадає на стаціонарні джерела. Це заводи, фабрики та електростанції.

Найбільш неблагополучне в екологічному сенсі місто країни — це Бурштин на Прикарпатті. Саме там працює сумновідома Бурштинська ТЕС, що використовує вугілля в якості основного палива. 

Щороку вона викидає в повітря до 183 тис. тонн забруднюючих речовин: летючу золу, недопалене пилувате вугілля, сірчистий ангідрид, оксиди азоту, сполуки важких металів. 

А ґрунти та води отримують свою порцію отрути через золошлакові відходи та скиди зворотних вод.

Її "сестра" — Київська Дарницька ТЕЦ — робить те саме в столиці: повітря стає непридатним для дихання, а із золовідвалу вітер постійно зносить тонни пилу, що розсіюються околицями. 

І все це відбувається в густонаселеному районі міста, де люди частіше скаржаться на проблеми з диханням і де частіше діагностують онкозахворювання.

Серед ТОП-100 найбільших забруднювачів довкілля України чільне місце посідають 14 енергетичних підприємств – теплові електростанції і теплоелектроцентралі. 

Це Курахівська та Вуглегірська ТЕС на Донеччині, Запорізька ТЕС, Ладижинська ТЕС на Вінниччині, Трипільська ТЕС на Київщині, Добротвірська ТЕС на Львівщині та інші. 

Нещодавно своїм рішенням Уряд визначив пріоритетне використання вугілля в якості основного палива на ТЕС. Тобто ресурсу, який найбільш шкідливий для екології і від якого поступово відмовляються в розвинутих країнах Євросоюзу. 

Так, в 2019 році Німеччина скоротила використання кам’яного вугілля в енергетиці на 33%, а бурого – на 22%. 

Бундестаг ухвалив закон, за яким остання вугільна станція в країні закриється у 2038 році. 

Аналогічне рішення на законодавчому рівні погодила й Франція – останні чотири вугільні електростанції там припинять роботу в 2022 році. Низка інших країн ЄС теж визначили граничні строки відмови від вугілля як найбільш "брудного" енергоресурсу.

Так розпочинається глобальний перехід на нові джерела генерації енергії. І хоча нафта, газ та вугілля зберігають лідерство в якості основних енергоресурсів (майже 85% первинної енергії), але передові держави світу вже мають стратегічний курс на зростання частки відновлювальної енергетики.

В Україні за рахунок потужного атомного енергетичного сектору (25% в постачанні первинної енергії та майже 50% у виробництві електроенергії) можна компенсувати зменшення використання вугілля. Проте, сьогодні воно має частку в 30% від загального постачання первинної енергії. На жаль, судячи з тих рішень, які приймає влада, найближчим часом ця частка не лише не зменшиться, а навіть збільшиться.

Що ми будемо мати на виході? По-перше, зростання обсягів викидів в атмосферу діоксиду сірки та азоту, твердих речовин, оксиду вуглецю та інших сполук. 

По-друге, отруєння цими речовинами тисяч людей, відкладені наслідки якого вони незабаром відчують на собі. 

По-третє, негативний вплив на клімат, що не дозволить Україні виконати свої зобов’язання в рамках Паризької угоди і буде призводити до аномальних природних явищ та стихійних лих.

В умовах, коли дві третини населення країни проживає на територіях, де стан повітря не відповідає нормам безпеки, орієнтована на вугілля енергетика – це удар по найціннішому, що є в Україні – по людях. 

Тому сьогодні експерти, громадський сектор та усі небайдужі громадяни мусять донести до влади інформацію про згубність такого курсу. 

Лише разом ми зможемо зробити нашу енергетичну галузь більш безпечною і відновити баланс між захистом довкілля та економічними потребами держави.