Акциз – громадам. Що відбулося в залі під час голосування?

Акциз – громадам. Що відбулося в залі під час голосування?

Депутати проголосували за зарахування частки акцизу на пальне до місцевих бюджетів. Це зрада чи перемога?
П'ятниця, 18 грудня 2020, 13:12
аналітик, Центр аналізу публічних фінансів та публічного управління КШЕ

15 грудня 2020, перед фінальним голосуванням держбюджету-2021, народні депутати розглядали законопроект 4100-д (зміни до Бюджетного кодексу). 

Це було необхідно, оскільки його норми були враховані при розрахунках показників державного бюджету. 

Під час розгляду депутати обговорювали й голосували за окремі правки, на яких наполягали автори. Серед іншого була підтримана правка №147 (Рубльов В. В.), попередньо відхилена комітетом. 

Ця правка продовжує зарахування частки акцизу на пальне до місцевих бюджетів. Аналогічних чи схожих за змістом правок було понад двадцять від різних депутатів, тому не дивно, що за цю норму проголосували понад 300 нардепів. 

Ухвалення правки призвело до розбалансування показників бюджету, тому перед голосуванням за бюджет була взята перерва для їх перерахунку.

Контекст

В останні кілька років частину (13,44%) загальнодержавного податку – акцизу з пального (акцизного податку з виробленого в Україні пального та акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального) зараховували до бюджетів територіальних громад. Таким чином виконувались одразу дві функції. 

З одного боку це було додатковим джерелом доходів для окремих громад (для деяких невеликих громад навіть більше половини усіх надходжень). При цьому такий ресурс не мав цільового призначення і міг використовуватись місцевою радою на власний розсуд. 

З іншого боку, спрямування частки акцизного податку до місцевих бюджетів стало інструментом боротьби проти нелегального продажу пального – громади були зацікавлені в додатковому контролі прозорості реалізації пального.

Чому це було актуально?

Цю норму планували залишити лише до кінця 2019 року, тож минулого року під час дискусій стосовно проєкту держбюджету-2020 асоціації місцевих рад активно лобіювали її пролонгацію. 

Уряд не пішов їм назустріч, але в останній момент – вже коли остаточний варіант проєкту про держбюджет голосувався в залі Ради – один із депутатів вніс правку про продовження дії цієї норми на 2020 рік.

Тож цього року знову постало питання продовження чи припинення спрямування частки акцизу на пальне до місцевих бюджетів. 

У вересневому варіанті законопроекту про держбюджет увесь обсяг податку було зараховано до державного бюджету. А 27 листопада, в оновленій версії, поданій Урядом до ІІ читання, з’явилась "компромісна" ідея. 

Згідно із нею, акциз таки повністю залишався у державному бюджеті. Проте 35% субвенції на ремонт доріг місцевого значення мали надходити безпосередньо бюджетам територіальних громад (сьогодні увесь обсяг субвенції спрямовується до обласних бюджетів, а вже "область" вирішує перелік об’єктів фінансування в конкретних територіальних громадах).

Напередодні фінального голосування бюджетний комітет відхилив усі правки депутатів щодо продовження отримання акцизу громадами. 

Лишень частку субвенції, яка надійде безпосередньо громадам, збільшили з 35% до 40%. Проте під час голосування в залі повторилася минулорічна ситуація – акциз залишили громадам.

Зрада чи перемога?

З одного боку, компромісна ідея, коли акциз, який за своєю суттю є загальнодержавним податком, повністю спрямовується до держбюджету, а натомість частина дорожньої субвенції надається безпосередньо громадам, була непоганою. 

У такому випадку розподіл коштів між місцевими бюджетами був би справедливішим – усі громади отримували б кошти пропорційно протяжності місцевих доріг, в той час як у попередньому варіанті кошти отримують лише ті громади, де знаходяться АЗС. 

Окрім того, логічно було б акциз на пальне спрямовувати на підвищення якості доріг — більше платить той, хто більше користується дорогою (за такою ж логікою працює дорожній фонд). 

Більшість громад, які не надто залежні від цього джерела доходів, були не проти такого компромісу — адже субвенція на дорогу точно краще, ніж нічого. 

Проте для деяких громад надходження дорожньої субвенції не компенсувало б відсутність акцизу й наполовину. 

На тлі загального зменшення надходжень до місцевих бюджетів, а саме — зниження обсягу ДФРР, скасування інфраструктурної субвенції, втрати податкових надходжень від локдауну тощо — забрати це джерело доходів виявилося політично складно.

Тож зрада це чи перемога? З точки зору поточної ситуації — скоріше перемога. Місцеві бюджети зараз переживають не найкращі часи — відбуваєтся інституційне становлення нових місцевих рад на тлі адміністративно-територіальної реформи та ще й у період пандемії й браку фінансового ресурсу. 

Тому будь-яка додаткова гривня до загального фонду громад (тобто без цільових обмежень) може бути рятівною бодай для частини з них. 

Проте, зі стратегічної точки зору, варто було б учитись відразу закладати жорсткі правила та рамки, які будуть із самого початку однакові для всіх, навіть якщо це погіршить становище невеликої групи гравців та призведе до втрати політичного капіталу.

 

За даними порталу OpenBudget, серед об’єднаних територіальних громад у 2019 році мав місце такий розподіл за частками акцизу з пального у структурі загального фонду доходів бюджетів ОТГ (без урахування міжбюджетних трансфертів).

Стаття надана VoxUkraine.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!