Хороший менеджмент коштує грошей

Хороший менеджмент коштує грошей

Чому професійні менеджери в наглядових радах держпідприємств повинні отримувати високі зарплати.
Середа, 30 вересня 2020, 08:26
міністр фінансів України у 2016-2018 роках

Кілька днів тому Андерс Аслунд, відомий економіст та спеціаліст по Україні, подав у відставку з позиції члена наглядової ради "Укрзалізниці". Особисто я підтримую дружні стосунки з Андерсом з 2005 року.

Він чітко і зрозуміло пояснив свою позицію, яку я повністю поділяю. Основна причина – держава не створює умов для залучення професіоналів в наглядові ради.

Корпоративне управління в державних компаніях зокрема критикується в контексті парадигми "зовнішнього управління", яка нав’язується проросійськими медіа.

Я багато років був членом Інституту директорів Великобританії, працював в наглядових радах міжнародних компаній і був активним драйвером впровадження корпоративного управління в державних компаніях в Україні. 

Державні компанії – це також бізнес, і вони мають управлятися максимально ефективно. Вони конкурують як в Україні, так і на зовнішніх ринках з приватними та іноземними державними компаніями. І задля того, щоб бути успішними, ними має керувати сильний та професійний менеджмент.

А менеджмент коштує грошей. І за цих людей йде величезна конкуренція.

Тому насамперед Україна зацікавлена, щоб державними підприємствами керували найкращі спеціалісти, яких ми тільки можемо собі дозволити. Якщо вони є в Україні – добре. Якщо ні – залучаємо з-за кордону. І за це потрібно платити. 

Поглянемо на УЗ. Обороти компанії 90 млрд гривень. Багато років УЗ була символом корупції. Якщо наївно припустити що крадеться 1% від доходів (хоча масштаби значно вище) – то сума втрат буде біля мільярда гривень – а це в більш, ніж десять разів вище фонду оплати праці наглядової ради компанії.

Тому для наших платників податків професійна наглядова рада обходиться в рази дешевше, аніж дешева та ручна.

Ще раз поясню позицію щодо зобов’язання декларування активів та необхідності страхування для членів наглядових рад.

Часто питають "А чому це іноземці в наглядових радах не мають подавати декларації – їм є що ховати?" Ні, просто вони до цього не звикли. 

Ми залучаємо успішних людей бо інші нам не потрібні, які мають активи в різних країнах світу. Часто вони є членами наглядових рад в інших країнах. І ніде їх не зобов’язують публічно декларувати свої активи, крім України. 

Це в бізнесі не прийнято. А за "щастя" працювати в Україні від них вимагають вивалити в публічний доступ всі свої дані по всіх своїх активах і нести кримінальну відповідальність за помилки. І це все щоб "не крали". В розвинутих країнах саме репутація є запобіжником для корупції в деклараціях. А ми намагаємося і тут застосовувати своє викривлене мірило.

Щодо страховки… Державі як власнику необхідно щоб наглядова рада приймала рішення керуючись тим, що є найкраще для розвитку компанії та використовувати на 100% свої знання.

Якщо члени ради не будуть приймати рішення через юридичну відповідальність – то компанія не буде розвиватися. Коли я, як міністр фінансів, створював наглядову раду в Приватбанку після націоналізації, багато охочих приєднатися не було. 

Було зрозуміло, що попередні власники будуть переслідувати менеджмент та членів наглядової ради за їхні рішення. Для зниження ризиків в розвинутих країнах члени ради отримують страховку, яка покриває їхні витрати на судові процеси, ініційовані проти них. 

Уявіть як це актуально для України! Я витратив багато часу, щоб знайти страхову компанію, яка б згодилася надати таку страховку Приватбанку. 

Не хочу приєднуватися до звинувачень влади у свідомому руйнуванні корпоративного управління в державних компаніях. Зараз такої критики достатньо. Просто наведу наслідки згортання цієї реформи. 

Якщо ми не створимо умови для роботи наглядових рад, ми втратимо професійних членів  як українських, так і іноземних.

Їхнє місце займуть менш професійні та люди без відповідної високої репутації.

- якість управління впаде – це прямі втрати для платників податків;

- посилиться політичний вплив, це зокрема сприятиме корупції – це також прямі втрати для платників податків;

- Коломойський інтегрує "правильних" членів в наглядову раду Приватбанку, який змінить менеджмент та відкличе судові позови проти попередніх власників щодо нанесення збитків банку та державі. Це мільярдні втрати для платників податків, остаточне руйнування репутації України за кордоном, зупинка міжнародної підтримки;

- залучення нових професійних членів буде вкрай ускладнено через негативний досвід попередніх.

Не буває і без ложки дьогтю. Під виглядом іноземців до наглядових рад можуть протягуватися дуже сумнівні люди. І цим користувалися деякі представники влади для прикриття своїх нечистих дій. 

Якщо хтось має інший паспорт – це не означає, що він є спеціалістом. Призначення деяких українських "спеціалістів" часто є способом плати за лояльність та/або механізмом впливу. Це звичайно неприємно, але все це хвороби росту.

Реформа втрачає сенс, якщо держава не буде залучати до наглядових рад людей з профільними знаннями та бездоганною репутацією. Саме такі люди потрібні, саме за таких виправдано платити гроші платників податків, і саме за таких необхідно конкурувати, пропонуючи їм найкращі умови роботи. 

Питання підняті Андерсом Аслундом дуже актуальні. На них потрібно негайно реагувати.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!