Тарифи зросли, а послуга кращою не стала. Скільки ще чекати?

Тарифи зросли, а послуга кращою не стала. Скільки ще чекати?

Чому послуги з водопостачання дорожчають і скільки часу потрібно на модернізацію водоканалу?
Понеділок, 4 червня 2018, 16:07
директор Житомирського водоканалу, член Асоціації "Укрводоканалекологія"

Перехідний період від радянського типу управління сферою ЖКГ до сучасного – дуже болючий етап.

Перш за все, люди не розуміють, чому вони повинні платити більше за послуги і коли вони нарешті стануть якісними. Спробую дати прості відповіді на складні питання.

У цьому перехідному періоді треба виділити дві ключові проблеми.

Перша - як завжди гроші. Друга, не менш важлива, – відповідальність.

Більшість послуг ЖКГ надаються в бетонній або цегляній коробці багатоквартирного будинку.

Приблизно 80% населення України є жителями багатоквартирних будинків.

У багатоповерхівках, як правило, криється головна проблема: будинки старі, інфраструктура зношена. Саме тому послуги водо- і теплопостачання не можуть бути ні якісними, ні стабільними.

Приватизувавши квартири, люди ще не зрозуміли, що вони вже стали власниками своїх будинків, а не ЖЕК або держава.

Реальність "перехідного періоду" така, що люди повинні організуватися і взяти на себе відповідальність за бетонні коробки, в яких знаходяться їх квартири.

В Україні є дуже успішні ОСББ, які не тільки навчилися вирішувати інфраструктурні проблеми, а й створюють додаткові послуги на території своїх будинків.

ОСББ - це мікромодель реформи ЖКГ. Як разом з квартирою вам у власність передається будинок з прибудинковою територією, так і у випадку з такими об'єктами, як водоканал - відповідальність передається громадам.

Уявіть, що ми - громада і розуміємо, що нашому водоканалу - кришка.

В ідеальному світі ми могли б скласти гроші разом і купити новий водоканал. Але в реальних умовах це надто дорога покупку.

Ми вирішуємо взяти кредит. Так, наприклад, сталося в Житомирі. До цього проекту готувалися кілька років, причому кілька команд.

Багато місяців спеціалісти  шукали оптимальне рішення, аналізували доступні технології, прорахували перспективи, ретельно готували тендерну документацію, погоджуючи її з офісом Світового банку.

І ось, нарешті, ми отримуємо переможців за двома основними тендерами (реконструкція водопровідних та каналізаційних очисних споруд). Ми починаємо будувати водоканал, але вже паралельно потрібно віддавати кредит.

Що ми змушені робити? Закласти повернення цього кредиту в тариф.

"Але ж результатів ще немає, а тариф підніметься на 80%?", - обурюються мешканці. І я їх чудово розумію.

У 2019-му нам доведеться підвищити тариф майже вдвічі, щоб не відставати від графіку виплат і повернути 75 млн грн наступного року.

Але ще навіть в 2019-му році житомиряни не відчують, що послуга стала більш якісною.

Лише наприкінці 2020 року - на початку 2021 року жителі будуть відчувати зміни і пити воду з крана.

Ми, нарешті, повинні визнати, що хороша послуга не може бути безкоштовною. Вона коштує грошей.

Європейці платять від 30-50% податків, щоб їздити хорошими дорогами пити воду з крана, мати якісну медицину, не сумніватися в тому, що їхні діти отримують конкурентоспроможну освіту.

Нам треба теж визнати, що каналізація - це наш з вами спільний туалет, і нам на нього треба скинутися. Тому що від якості очищення залежить якість води, яку ми потім п'ємо.

Ми платимо гроші не якійсь абстрактній державі, а інвестуємо в свій комфорт, у своє здоров'я. Ви не чужий водоканал реконструюєте, ви свій ремонтуєте. Для себе.

Ми з командою прорахували дві ситуації. В одному випадку ми інвестували (і провели реконструкцію водоканалу, наприклад, в 2017 році) і тариф виріс, в іншому випадку ми не інвестували і тариф все одно виріс, оскільки не зменшилася вартість обслуговування об'єктів.

Якщо ці два графіка накласти один на одного, то ми побачимо, що вони перетнуться в 2025 році. І ми розуміємо, що в довгостроковій перспективі не інвестувати і не реконструювати - невигідно. В першу чергу для самих споживачів нашої послуги.

За те, що підприємство неефективне, все одно доведеться платити, але жителям - довго і без перспективи зменшення тарифів.

Після 2028 року, якщо ми не модернізуємо водоканал, житомиряни почнуть платити більше за воду і стоки, ніж тариф, у якому враховано кредит Світового банку.

У бізнес-школах, де вчать керувати мільйонними компаніями, часто запитують, яке рішення дорожче: "Рішення, яке прийняте, але з помилкою; рішення, яке прийняте, але невчасно; або рішення, яке не прийняте?".

Найдорожчим виявляється рішення, яке не приймається роками.

На щастя, в Житомирі ми прийняли рішення і через 2,5 роки будуть запущені перші сучасні очисні споруди в Україні.

 

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua