Газовий геноцид

Газовий геноцид

Ніякої кризи в Україні нема. Вони просто крадуть наші гроші.
Середа, 16 січня 2013, 05:04
Данило Нестеров, ЕП

Уже три роки не стихають розмови про "грабіжницькі" ціни на газ, закріплені "зрадницькою" угодою від 2009 року.

Вже є "справедливий" вирок суду щодо колишньої "прем'єрки-зрадниці", яка начебто перевищила свої повноваження і підписала невигідній договір.

Про завищену ціну не раз висловлювалися нинішні президент і прем’єр. На їхню думку, стратегічний партнер здирає останню шкуру з української промисловості. А Микола Азаров скаржився, що росіяни змушують українців займатися енергозбереженням.

Однак все це - пересічне лицемірство. Газова угода та закріплені нею ціни не є критичними. Навпаки, вони чудові і дуже прийнятні.

Йдеться про те, що газ всередині країни можна продавати за будь-якою вигаданою ціною. І не промисловим підприємствам, а установам та організаціям, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, зокрема дитсадкам і школам.

Саме вони вже котрий рік поспіль встановлюють рекорди із закупівельніх цін на газ.

Так, у березні 2012 року село Приморське примудрилося придбати газ по 875 дол за тис кубометрів. Газ для ізюмських навчальних закладів в тому ж році коштував 764 дол. У 2013 році алчевський дитсадок №6 відзначився ціною 706 дол за тисячу кубів, а Миколаївський облонкодиспансер виклав 708 баксів.

А ось новий рекорд. Петрівська селищна рада Іванівського району Одеської області придбала 49,6 тис кубометрів блакитного палива за 334 тис грн. Тобто по 6 734 грн або 842 дол за тис кубометрів. Як таке може відбуватися?

Фото job-sbu.org

Президент, прем'єр та інші "державні" люди розповідають, як важко було виконати бюджети 2010-2012 років. Кажуть, що вони не в змозі збільшити пенсії та зарплати. Між тим, саме бюджетні організації сплачують за газ удвічі більше, ніж промислові підприємства, ніж бізнес, який заробляє гроші.

Що це - геноцид власної нації чи корупція на найвищих рівнях? Відомо ж, що облгази контролює Дмитро Фірташ, і саме він отримує надприбутки, купуючи у держави газ для своїх підприємств удвічі дешевше.

Цікаво, що протягом 2012 року граничний рівень цін на газ, встановлений НКРЕ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, не змінювався: 3 509 грн або 439 дол за тисячу кубів.

Фото tsn.ua

Здавалося б, це жахливе порушення повинно привернути увагу відповідних органів, включно з прокуратурою. Зацікавитися даним питанням мусила б НКРЕ, яка регулює діяльність монополій. Але ж ні: на явні порушення там не звертають уваги.

Дивно, чому це не цікавить Антимонопольний комітет. Можливість придбати газ в іншого трейдера в наших умовах все ще значить купити його в міськгазу чи облгазу. Та ні, все гаразд. Монополії на ринку нема, і регулювати нічого не треба.

Так само, як нема монополій на ринку мінеральних добрив, металопродукції, електроенергії, авіаперевезень та ще на багатьох інших ринках.

Можливо, це зацікавить прокуратуру? Адже відбувається витрачання державних коштів у надвеликих обсягах. Злочин, з точки зору дотримання інтересів бюджету.

Та ні: нащо перейматися перевитратою коштів місцевих та державного бюджетів?

Дмитро Фірташ, який заробляє на газі для дитсадків

Звісно ж, в Україні мало хто чого дотримується.

Законів та нормативно-правових актів багато, але вони діють не завжди і не для всіх. А дані, які публікуються у "Віснику державних закупівель", - "брудна заказуха", "провокація" і "наклеп".

І все-таки: чому справи не порушуються, штрафи не накладаються, і не проводяться розслідування щодо зловживання монопольним становищем?

Можна припустити, що всі контролюючі органи є зацікавленими сторонами. А двократне перевищення граничного рівня цін є вигідною "бізнес-схемою" і для розпорядників коштів, і для облгазів, і для контролюючих органів.

Що? Бюджет? Ні, не чули про таке.

Нарешті, де ж правдолюби? Де правозахисники? Де комуністи, бютівці, "свободівці"? Де усі інші, яким начебто не байдуже?

Фото ipress.ua

Чи опозицію більше цікавить, щоб прокуратура залишила у спокої її гроші на офшорних рахунках? Найбільший цинізм у тому, що саме вони впродовж 22 років говорять про критичний стан освіти та медицини.

Прикро, та колишня інтелігенція - лікарі і педагоги - в більшості вже давно перетворилися на маргінальні прошарки населення.

Їх можна "нахиляти", ганяти на мітинги, розподіляти по дільничних виборчих комісіях. Тоді як платити їм нормальні зарплати неможливо через "кризу" та "спад світової економіки".

Фото УП

Рівень освіти та медичних послуг може оцінити кожен, хто хоч раз стикався з лікарнею, школою чи дитячим садком. Треба платити за ремонти, вікна, подарунки вчителям, медикаменти, прийоми. Це фарс, а не освіта та охорона здоров'я.

А виявляється, гроші є, особливо якщо на цьому можна заробити, піджививши облгаз та чергового фаворита влади.

Ніякої кризи в Україні нема. Вони просто крадуть наші гроші.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!