Без права на пенсію?
Модель пенсійної реформи, яку пропонує уряд, лише перекладає соціальну відповідальність на плечі самих громадян, не даючи при цьому жодних гарантій та можливостей для реального накопичення пенсійних коштів.
Ця псевдореформа "подарує" суспільству підвищення рівня жіночого безробіття, нестачу робочих місць для молоді, неотримання пенсій військовими. А головне - вона не забезпечить українцям достойної старості ні через п'ять, ні через двадцять років.
Напевно, саме тому влада до останнього "ховає" свої нововведення від народу, побоюючись повторення "підприємницького" Майдану.
Насправді, для ефективного втілення пенсійної реформи необхідно лише створити однакові умови для розвитку усіх трьох систем пенсійного забезпечення: солідарної, обов'язкової накопичувальної та системи добровільних заощаджень.
Чи справді влада ховає пенсійну реформу? Так.
Текст закону "Про заходи для законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та інші супровідні документи стали доступні на сайті Верховної ради лише 21 грудня 2010 року, тоді як сам законопроект був зареєстрований у парламенті ще 13 грудня за №7455. Затим уряд тут же відкликав його "для доопрацювання".
Крім того, громадське обговорення законопроекту відбуватиметься паралельно з його розглядом у парламенті. Це означає, що народ не матиме жодного впливу на один з головних соціальних законів країни. Прийняття пенсійної реформи планується за тим же принципом, що мав місце під час ухвалення Податкового кодексу.
Влада знову "протягуватиме" закон, вигідний їй, а не конкретному працівникові та пенсіонерові. Якщо Україна є демократичною державою, то парламент мав би розглядати проект, до якого вже внесено всі поправки громадськості. Інакше - гріш ціна усім красномовним промовам про свободу слова і правове суспільство.
Влада недооцінює можливості громадянської активності українців, хоча "підприємницький" Майдан мав би стати для неї уроком. Якщо зміни у системі оподаткування торкаються близько 6 мільйонів українців, то зміна системи пенсійного забезпечення зачіпає інтереси кожного.
Мільйонна акція протесту, якою малий і середній бізнес відповів на ухвалення Податкового кодексу, є лише мізерним прикладом того, як може реагувати суспільство на сумнівні дії влади.
Чому ж так звану пенсійну реформу приймають тишком-нишком? Річ у тім, що її наслідки не збігатимуться з обіцянками влади підвищити якість життя громадян. Пропонований механізм зміни пенсійного забезпечення - це навіть не реформа.
Влада лише намагається перекласти відповідальність за соціальне забезпечення людей похилого віку на них самих. При цьому жодних заходів, які б гарантували, що чесна праця упродовж всього життя дозволить українському громадянину отримати гідне пенсійне забезпечення, ця "реформа" не передбачає.
Намагаючись змінити систему пенсійного забезпечення, уряд не ставить собі за мету ліквідувати основні соціально-економічні причини дефіциту Пенсійного фонду: низьку ціну праці, штучно занижені розміри прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати, борги з виплат зарплат, практику виплат зарплат "у конвертах".
Натомість, урядова "реформа" спрямована на вирішення лише одного тактичного завдання - скорочення дефіциту бюджету Пенсійного фонду.
Головний недолік пропонованої реформи у тому, що вона орієнтована на боротьбу з наслідками, а не з макроекономічними, соціально-економічними, соціальними і демографічними причинами негативних явищ у сфері пенсійного забезпечення.
Хто ж найбільше постраждає від псевдореформи? Можна виділити кілька основних категорій громадян, які першими відчують на собі наслідки урядових трансформацій.
По-перше - жінки. Підвищення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років поставить проблему їх повноцінної зайнятості.
Більшість жінок, особливо зайнятих на виробництвах із значними фізичними і розумовими навантаженнями, не зможуть продовжити або знайти роботу за фахом через фізіологічні особливості старіючого організму. Крім того, вже сьогодні необхідна кількість робочих місць для жінок у країні відсутня.
По-друге - молодь. "Реформа" спричинить нестачу робочих місць і для молоді. Щонайменше 2 мільйони вакансій, на які можуть претендувати молоді спеціалісти і робітники, будуть зайняті жінками пенсійного віку.
У зв'язку з підвищенням пенсійного віку для жінок, вони залишаться на своїх робочих місцях, чим поглиблять проблему вакансій для молодих фахівців.
На цей факт не можна не звертати уваги, адже вже сьогодні рівень офіційного безробіття серед молоді становить більше 30%. Крім того, 47% молодих спеціалістів змушені працювати не за фахом через відсутність необхідних вакансій.
По-третє - чоловіки - державні службовці. Згідно з урядовим проектом, вони будуть виходити на пенсію у 62 роки, тоді як решта чоловіків - у 60 років. Це спричинить значний відтік найдосвідченіших кадрів з державної служби.
По-четверте - військові і правоохоронці. Їм збільшено строк вислуги, необхідної для нарахування пенсії, з 20 років до 25 років. При цьому пенсії цій категорії людей будуть виплачуватися лише після досягнення ними 45 років. Це означає, що вийти на пенсію раніше військові та правоохоронці зможуть, але грошей не отримуватимуть.
По-п'яте - всі, хто народилися після 1978 року. Ці громадяни не зможуть отримувати гідну пенсію, оскільки система накопичувального пенсійного забезпечення буде доступна лише для тих, кому до 2012 року буде менше 35 років.
Існуюча солідарна система пенсійного забезпечення неефективна, вона не здатна забезпечити гідне існування людям похилого віку. Це визнають і експерти, і влада.
Водночас, урядова "реформа" позбавляє осіб, старших за 35 років на момент старту "реформи", можливостей накопичувати собі таку пенсію, яку вони хочуть і можуть мати з огляду на їхні доходи. Для них доступною залишається лише солідарна система, а розмір державних пенсій навряд чи сягне високого рівня.
Що робити? Передусім - створити рівні умови для розвитку трьох систем пенсійного забезпечення - солідарної, обов'язкової накопичувальної і добровільних заощаджень.
Перша полягає у тому, що нинішні пенсіонери отримують пенсії за рахунок відрахувань до Пенсійного фонду, які сплачують працюючі громадяни.
Друга передбачає відкриття спеціальних персональних пенсійних рахунків для кожного працюючого, завдяки чому розмір пенсії буде залежати від розміру зарплати.
Третя дозволяє кожному додатково відкладати собі на пенсію, користуючись послугами приватних пенсійних фондів.
Для реалізації цього завдання слід здійснити низку кроків, які усунуть невідповідності нинішнього проекту пенсійної реформи і забезпечать її ефективну реалізацію.
По-перше, влада повинна створити умови для того, щоб кожен працюючий зміг відкласти достатню кількість коштів, аби мати забезпечену старість.
Слід поступово підвищувати зарплати до європейського рівня шляхом збільшення частки зарплати у вартості кінцевого продукту або послуги. Зростання розмірів зарплати автоматично збільшить надходження до Пенсійного фонду.
По-друге, держава повинна створити фонди, де зберігатимуться гроші працівника до його виходу на пенсію. Крім того, має бути гарантія їх збереження і примноження.
По-третє, слід замінити монополізоване державою управління Пенсійним фондом на тристороннє: держава - роботодавці - профспілки. Це посилить контроль, збільшить відповідальність сторін у процесі наповнення фонду і розподілу його коштів, а також стане основною перепоною для корупції у цій сфері.
Оскільки до виходу на пенсію доживають лише 25-30% чоловіків, у Пенсійного фонду щорічно має залишатися значно більше коштів, ніж декларується. Тому перехід до тристороннього управління Пенсійним фондом є вкрай необхідним. Крім того, слід законодавчо закріпити право працюючих пенсіонерів отримувати і зарплату, і пенсію.
Повинні бути виплачені заборговані зарплати та вжито заходів щодо попередження виникнення боргів у майбутньому. Адже саме несплата або невчасна виплата зарплат зумовлює зменшення надходжень до Пенсійного фонду або їх затримку.
При цьому має бути ліквідована виплата зарплат "у конвертах". Легалізація тіньової зарплати удвічі збільшить внески підприємств до Пенсійного фонду.
Треба також замінити прогресивну шкалу оподаткування на регресивну: чим більший фонд зарплати на підприємстві - тим меншим податком на пенсійне забезпечення він обкладається. Це спонукатиме роботодавців сплачувати зарплату легально.
Слід ліквідувати спеціальні пенсії, а решту пенсій - зрівняти за розмірами коефіцієнту нарахування. Потрібно відмовитися від практики, коли певні категорії пенсіонерів одержують пенсію розміром 90% колишнього посадового окладу, а інші - 35%.
Для цього необхідно узаконити прогресивну шкалу нарахування пенсійних внесків. Якщо працівник претендує на одержання спеціальної пенсії, він повинен усе життя сплачувати більші пенсійні внески, ніж люди, які орієнтуються на звичайну пенсію.
Отже, доки зміни у законодавстві не відображатимуть економічно обґрунтованого підходу, доти влада не має права стверджувати, що вона покращує життя людей.
Ми ще не до кінця усвідомлюємо усі наслідки пропонованої урядом пенсійної реформи. Якщо ми "проковтнемо" її, то наше майбутнє не відповідатиме жодним європейським стандартам. Треба діяти, доки парламент не ухвалив новий закон.