Калькулятор для чиновника

Калькулятор для чиновника

Цікаво, що вони будуть жерти у недалекому майбутньому при такому ставленні до малого бізнесу? Можна і коректніше: чим при такій економічній політиці вони у недалекому майбутньому збираються наповнювати бюджет?
Середа, 3 листопада 2010, 15:06
Олег Онисько, Харків

Не за горами 1 січня 2011 року - початок епохи, коли перед усім бізнесом, за словами укладачів нового податкового кодексу, відкриються ворота "податкового раю".

Багато енергії витратили "мудрі" реформатори, переконуючи "нетямущих" представників малого та середнього бізнесу, що їм не треба боятися настання часу "Ч". Мовляв, усі нововведення спрямовані на всебічний розвиток і підтримку не тільки великого, але і малого бізнесу.

Чи змогли вони заспокоїти бентежні душі "несвідомих" дрібних комерсантів, які є "локомотивом" економіки будь-якої високорозвиненої країни, і переконати їх у тому, що їх не поглинуть великі бізнес-акули?

Чим ближче набрання чинності податкового кодексу, який знищує спрощену систему оподаткування і багаторазово підвищує податки для малого та середнього бізнесу, тим більше підприємців питають себе: "Чи зможу я при таких податках продовжувати працювати? Якщо не зможу - що робити далі?".

Поряд з основною головоломкою їх як громадян України хвилює ще одне питання: при таких темпах руйнування дрібного і середнього бізнесу, а значить, і середнього класу, чи не загрожує їх рідній державі економічне і політичне банкрутство?

Відповісти на друге питання мають самі громадяни. Відповідь на перше варто пошукати прямо зараз. Що ж чекає з нового року підприємця - платника єдиного податку, вимушеного перейти на загальну систему оподаткування?

Державні мужі у своїх аргументаціях особливо не "заморочуються" цифрами, а варто було б. Може, реальні цифри податкового навантаження допоможуть розплющити очі не тільки тим, кому доводиться виконувати ці закони, але і тим, хто їх складає?

Виходячи з інтерв'ю, даних представниками істеблішменту, складається враження, що вони мають дуже туманне уявлення про рівень податкового пресу в країні.

Сьогодні немає можливості ознайомитися з останніми корекціями проекту податкового кодексу в частині загальної системи оподаткування, але, враховуючи, що у першому варіанті він не сильно відрізнявся від існуючої системи оподаткування, можна взяти за основу її - крім ставок податку на прибуток.

Перед цифровим аналізом слід дати деякі визначення.

1. Дохід для торгівлі - це націнка, отримана при реалізації товару, тобто різниця між сумою, отриманою від продажу товару, і сумою, витраченою на його придбання.

2. При діяльності, не пов'язаній з торгівлею, дохід обчислюється як різниця між сумою, отриманою від клієнта за придбаний ним продукт комерційної діяльності, та сумою, витраченою підприємцем на створення цього продукту.

Мова піде про підприємця, у якого виручка становить понад 300 тисяч гривень за рік, що змушує його з 2011 року перейти на загальну систему оподаткування.

Припустимо, у підприємця при валовій місячній виручці 45 тисяч гривень - 540 тисяч гривень за рік - "брудний" дохід склав 15 тисяч гривень. У торгівлі при середній 50-відсотковій націнці "брудний" дохід і дорівнює 15 тисяч гривень за місяць.

Після сплати всіх поборів та витрат - оренда, комунальні платежі, утримання устаткування - залишилося 10 тисяч гривень, які і складають базу оподаткування.

Якщо підприємець не планує розширювати бізнес, а хоче максимальну кількість грошей спрямувати на виплату зарплати співробітникам, йому необхідно заплатити 20% ПДВ, що становить 2 тисячі гривень, і з решти суми - податки на зарплату.

Податки на зарплату становлять 67,5% від грошей, одержуваних "на руки". З 8 тисяч гривень необхідно віддати державі 3 223,9 гривні. В такому разі працівники отримають "чистими" 4 776,1 гривні. Про заробіток господаря бізнесу не йдеться.

Якщо ж підприємець планує розширити бізнес, що видається більш природним, і для цього виділяє, наприклад, 10% від бази оподаткування?

Тоді його податки будуть виглядати так: 2 000 гривень ПДВ, 2 820,9 гривні податку на зарплату, 200 гривень податку на прибуток - 20% від суми, яка залишилася після сплати ПДВ і податків із зарплати. У результаті, "на руки" буде видано 4 179,1 гривні, і оборотні кошти підприємства збільшаться на 800 гривень.

Отже, аби працівники отримали 4 776,1 гривні, підприємець повинен віддати державі 109,4% - 5 223,9 гривні - від цієї зарплати! У випадку прибуткової роботи фірми податкове навантаження ще вище: на руки - 4 179,1 гривні, податки - 5 020,9 гривні. У цьому разі податки становлять 120,1% від суми зарплати!

За такого податкового навантаження і таких доходів у бізнесмена немає шансів залишатися у легальному бізнесі. Вихід - або піти в "тінь", або зменшити зарплату, або скоротити штат співробітників, або розслабитися і припинити свої бізнес-муки.

Якщо великому бізнесу ці податки "по кишені" за рахунок значних обсягів продажу і монопольного становища на ринку, то малий бізнес не зможе платити так багато. А якщо до цього додати вимогу встановити касовий апарат і необхідність тримати штатного бухгалтера, то картина для малого бізнесу виходить взагалі безрадісною.

Читач може порахувати, скільки реальних грошей отримає член почесного племені дрібних підприємців при виручці навіть 1 мільйон гривень на рік. У випадку чесної сплати всіх податків, надвеликим заробітком тут і не пахне.

Тепер ще один цікавий аспект. Витрачаючи свої 4 776 гривень у супермаркеті, покупець обов'язково сплачує 20% ПДВ - суму, яку з нього вже один раз "зняли", зменшуючи тим самим зарплату. Ось факт подвійного оподаткування. У підсумку, з людини утримують ще 955 гривень, залишаючи лише 3 821 гривню.

Таким чином, держава з 10 тисяч гривень доходу забирає 6 179 гривень! Чи реально у цій країні розраховувати, що підприємець буде зацікавлений чесно працювати? Чи справедливий такий податковий прес? Чи не спровокує він різке згортання малого бізнесу, а значить, скорочення середнього класу - оплоту стабільності суспільства?

Висновки однозначні.

1. Скорочення спрощеної системи оподаткування - це знищення держави.

2. Податки при спрощеній системі оподаткування необхідно обчислювати диференційовано, залежно від фінансових результатів підприємця і виду діяльності.

3. Прийнявши рішення про відновлення режиму стимулювання малого та середнього бізнесу, необхідно підняти планку граничної виручки до 1,8 мільйона гривень, що компенсує 260-відсоткове інфляційне знецінення гривні, починаючи з 28 червня 1999 року, коли було встановлено межу граничної виручки на рівні 500 тисяч гривень.

Мабуть, втомившись викручуватися, відповідаючи на аргументовану критику опонентів щодо проекту податкового кодексу, чиновники почали говорити правду.

"Паніка бізнесу хоч і зрозуміла, але необґрунтована, адже держава живе за рахунок податків. І чим більше збирається податків, тим краще живе держава, і в цьому уряд бачить своє основне завдання. Тому фіскальна складова податкової системи - основна функція ДПА, а всі інші - стимулювання бізнесу та інше - це другорядні цілі", - сказала заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко.

Ось так. Спасибі за відвертість, шановні реформатори. Виявляється, стимулювання малого та середнього бізнесу - курки, яка несе золоті яйця, - другорядна мета.

Цікаво, що вони будуть жерти у недалекому майбутньому при такому ставленні до бізнесу? Можна і коректніше: чим при такій економічній політиці вони у недалекому майбутньому збираються наповнювати бюджет?

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!