Граблі для України

Граблі для України

Мені заперечать: а як ви хотіли? Куди подіти пенсіонерів, інвалідів, охорону здоров'я? Так, але податки треба брати тільки у таких кількостях, які не призведуть до банкрутства підприємця, бо він з годувальника перетвориться у зайвий рот.
Середа, 6 жовтня 2010, 11:08
Олег Онисько, Харків

Уряд України, не звертаючи уваги на шквал критики на його адресу і застереження про сумні наслідки для народу та економіки в разі прийняття нового податкового кодексу, знищує малий бізнес, запевняючи легковірний електорат у неминучості економічного буму після прийняття свого проекту.

Ті, хто подужали багатосторінковий проект, трактують слова уряду про створення безпрецедентного податкового раю, щонайменше, як свідомий обман громадськості.

Для кого державні мужі створюють податковий рай? Якщо винятково для великого бізнесу, тоді з цим не можна не погодитися. Для малого і середнього бізнесу, за рахунок якого намагаються здійснити реформу, це більше схоже на пекло.

Говорячи про податкові канікули для малого бізнесу на п'ять років, "благодійники" лукаво забувають розповісти, що у цю категорію не потрапляє левова частина колишніх платників єдиного податку, а тих, що потрапляють, ніяк не можна назвати представниками малого бізнесу відповідно до загальносвітової практики.

По суті, це представники "мікробізнесу", які ремонтують годинники чи взуття, дрібні торговці з щомісячною виручкою до 25 тисяч гривень і максимум двома найманими працівниками, включаючи членів сім'ї. Неважко прорахувати, що господареві цього бізнесу після сплати усіх витрат залишається небагато.

Так само слід розкритикувати ще один реверанс уряду - звільнення суб'єктів малого бізнесу, які не підпадають за своїм валовим обігом у категорію "спрощенців", від сплати податку на прибуток.

Однак автори цієї ідеї не говорять, що, звільняючи малий бізнес від неактуального для них податку на прибуток, підприємець зобов'язаний буде платити і податок з обігу, і весь комплекс податків з доходу - прибутковий і пенсійний податки, податок на безробіття. Разом це становитиме 50% від доходу.

Мені можуть заперечити: а як ви хотіли? Куди подіти пенсіонерів, інвалідів, охорону здоров'я? Так, але податки треба брати тільки у таких кількостях, які не призведуть до банкрутства підприємця, бо він з годувальника перетвориться у зайвий рот.

Безперечно, збалансований податковий кодекс, який чітко регулює функціонування економіки і унормовує правила гри між державою і бізнесом, країні потрібен. Але чи треба знищувати спрощену систему і заганяти малий бізнес у загальну систему оподаткування, ставлячи його у ті ж рамки, у яких функціонує великий бізнес?

Прихильники такої точки зору, а це наріжний камінь проекту кодексу, орієнтуються на практику розвинених країн. Проте вони забувають, що низька купівельна спроможність українців обмежує можливість створення рентабельного бізнесу.

Населення за роки радянської влади втратило схильність до ризику і підприємництва. Крім того, для України притаманні високий рівень корупції та правова незахищеність підприємців, що збільшує ризики і витрати бізнесу.

У таких умовах малий бізнес, основний роботодавець і генератор середнього класу, буде поставлений на межу виживання. Як кажуть лікарі, можна "втратити хворого".

Більшість представників малого бізнесу на власній "шкурі" відчувають "принади" фінансово-економічної кризи, для багатьох посиленої ще й збільшеною кредитною заборгованістю перед банками, особливо для тих, хто брав кредит у доларах.

Для багатьох підприємців податковий подарунок від уряду буде останнім цвяхом у "кришку труни" їх мрії стати вільними і незалежними, а значить, реалізуватися і створити гідний фундамент для майбутнього своєї сім'ї.

Вихід - закриття бізнесу. Результат - зростання армії безробітних, збільшення навантаження на соціальні фонди держави, ріст політичної нестабільності.

Тих, хто у передчутті "лінчування комерсантів" потирає руки, теж змушений засмутити. Збільшення числа безробітних неминуче породжує конкуренцію за вільне робоче місце і, відповідно, призводить до здешевлення найманої робочої сили.

Звідси - наступні наслідки.

1. Скорочення вартості найманої праці.

Зрозуміло, що це на руку, перш за все, великому бізнесу. За рахунок здешевлення робочої сили скорочуються витрати і з'являється більший вибір енергійних і розумних претендентів на робоче місце. Але і для них не все так безхмарно.

Скорочення загальної платоспроможності населення, в тому числі і через скорочення числа заможних підприємців, згубно позначиться і на доходах великого бізнесу.

2. Дефіцит і подорожчання товарів і послуг.

Відомо, що саме для малого бізнесу, на відміну від середнього, а тим більше великого, притаманна максимальна гнучкість, тобто здатність швидко реагувати на дефіцит товарів і послуг, який з'являється у конкретному місці - районі чи місті.

Скорочення числа представників малого бізнесу, а значить, зменшення конкуренції, неминуче призведе до зростання дефіциту окремих видів товарів і послуг, внаслідок чого вони подорожчають. Прихильники "розкуркулення" мають про це пам'ятати.

3. Зростання еміграції.

Не хочу бути оракулом, але дозволю собі припустити: істотна кількість енергійних, розумних і підприємливих людей, "викинутих" своєю державою з бізнес-спільноти, і тих, що повірили у безперспективність подальшої битви за своє "місце під сонцем" у такій непередбачуваній Батьківщині, виявлять бажання її покинути.

Тимчасом Україна і так відчуває дефіцит кваліфікованих молодих співгромадян, посилений колишніми хвилями еміграції на тлі старіння нації.

4. Тінізація економіки і розквіт корупції.

В умовах постійно зростаючих податків і збільшення витрат на утримання бухгалтерів єдиним виходом для багатьох підприємців стане перехід у тінь. Благо, досвід роботи буремних 1990-х років, призабутий останнім часом, залишився.

Поряд із запропонованими у проекті податкового кодексу збільшеними повноваженнями фіскальних органів та їхньою традиційною любов'ю до "підробітку" неважко передбачити різкий сплеск корупції у країні.

Можливо, скепсис і прогнози про апокаліптичні наслідки знищення спрощеної системи оподаткування сильно перебільшені.

Можливо, але щось схоже ми вже проходили у кінці 1990-х років, коли пресинг бізнесу і рівень чиновницького свавілля, які призвели до "пробуксовування" економіки, змусили президента Кучму лібералізувати податкове законодавство.

На жаль, ми знову і знову наступаємо на одні і ті ж на граблі.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!