Национальная стратегия доходов Украины: шаг к ЕС или угроза бизнесу?
27 грудня 2023 року Кабінет міністрів в рамках виконання програми механізму розширеного фінансування МВФ схвалив "Національну стратегію доходів" (НСД) на 2024-2030 роки. У цій стратегії закладені принципи податкової політики та адміністрування для України на коротко- та середньострокову перспективи.
Документ, який згідно з меморандумом про співпрацю України з МВФ мав створити дорожню карту реформ і почати гармонізацію законодавства щодо податків в Україні з директивами Євросоюзу, викликав в українському експертному середовищі та суспільстві негативну реакцію.
Серед основних контроверсійних пунктів НСД можна виокремити такі:
– реформування спрощеної системи оподаткування фізичних осіб та запровадження диференційованої ставки (так звана польська модель);
– скасування спрощеної системи оподаткування юридичних осіб;
– обов’язковість РРО та облік походження товарів для всіх "спрощенців"-фізосіб;
– повернення прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб;
– дозвіл податковим органам отримувати доступ до банківської інформації та складати проєкти податкових декларацій за платників податків;
– надання повноважень Державній податковій службі без рішення суду накладати арешт на рахунки та блокувати їх до повного погашення податкового боргу.
Перед впровадженням цих заходів уряд декларує необхідність підвищити ефективність фіскальних органів шляхом покращення доброчесності і посилення антикорупційних практик. Зокрема, це стосується безпеки персональних даних: планується запровадити деперсоніфікацію в роботі контрольних органів.
Серед позитивних змін, запланованих в НСД, – гармонізація адміністрування та ставок ПДВ із законодавством ЄС, подальша цифровізація роботи податкової та митної служб, обмін попередньою митною інформацією з іншими країнами.
Проте загалом НСД в поточній редакції має за мету не розвиток і збільшення розміру економіки та відповідне зростання податкової бази, а збільшення фіскального навантаження на фізичних осіб. Насамперед, головним питанням в умовах військової агресії РФ є доцільність гармонізації податкових ставок з директивами ЄС, особливо в короткостроковій перспективі.
Це мало б сенс, якби ми за рівнем економічного розвитку хоча б наближалися до сусідів-членів ЄС або розуміли, що станемо членами ЄС через два-три роки. Валовий національний дохід на душу населення в Україні у 2022 році становив 11,5% від середнього в ЄС (за перерахунком на купівельну спроможність – 26,3%). У Польщі відповідно 52% та 77,9% за купівельною спроможністю.
Проте, скоріш за все, ми станемо членами ЄС не раніше 2030 року, у той же час у 2026-2027 роках уже матимемо податки, схожі з Польщею та іншими розвинутими державами. Що тоді буде з конкурентоспроможністю українського бізнесу?
До того ж наш шлях до ЄС важко порівнювати з іншими країнами Центральної та Східної Європи, які приєдналися до цього економічного блоку у 2004 році. В економіку Польщі з 1990-х років інвестував крупний німецький бізнес. Він будував заводи на її території та користувався дешевизною польської робочої сили.
В Україні зараз, навпаки, дефіцит робочої сили і до закінчення активних воєнних дій очікувати значних приватних іноземних інвестицій не варто.
Відповідні зміни можуть відбуватися синхронізовано з нашим наближенням до членства в ЄС та розрахунками інфляційних наслідків, бо ми впроваджуємо податкову систему європейських розвинутих країн, а за рівнем доходів населення наша держава залишатиметься в категорії країн, що розвиваються.
Для розуміння, високі в Україні податки чи низькі, варто проаналізувати дані МВФ щодо суми податкових надходжень до виробленого ВВП для різних країн.
Середній рівень становить близько 15%. У країнах, що розвиваються, цей показник становить близько 20%. Якщо ж брати крани ОЕСР, то в них середній рівень у 2022 році становив 34% і коливався від 17% у Мексиці до 46% у Франції. У Туреччині податкове навантаження до ВВП становить 21%, у Польщі – 35%.
В Україні у 2022 році податкові надходження до зведеного бюджету становили 25,8% ВВП. У тексті НСД зазначено, що її метою є досягнення та утримання відношення доходів до номінального ВВП на рівні не менше довоєнного рівня (≈27% від ВВП без урахування ЄСВ). Тобто чинне податкове навантаження в Україні співставне з розвинутими країнами, ніж з тими, що розвиваються.
Тому зростання фіскального навантаження може спричинити розмивання податкової бази, простими словами – перехід бізнесу в тінь, або релокацію підприємств до більш привабливих з точки зору ведення бізнесу країн.
Тут ключовим питанням може стати питання реформування спрощеної системи оподаткування (ССО). Заплановані НСД зміни призведуть до фактичної ліквідації ССО, спочатку – для юридичних осіб, а потім – для фізосіб-підприємців.
Вимоги МВФ стосувалися насамперед того, щоб ССО не використовувалася великим та середнім бізнесом для ухилення від сплати й оптимізації податків. Замість реформування ССО з метою недопущення зловживань великим бізнесом пропонується диференційована ставка ("польська модель"), яка призведе до підвищення податків для більшості КВЕДів і зростання вартості значної кількості послуг для населення України – від нотаріальних послуг до ремонту авто.
Якщо для декого податок зменшиться до 3% (торгівля), то для більшості він зросте до 15-17%, наблизившись до загальної ставки податку на прибуток – 18%.
Також НСД передбачає реєстрацію всіх платників ССО в системі оподаткування ПДВ в разі досягнення порогу реєстрації платником ПДВ (наразі це 1 млн грн, але який буде розмір – не повідомляється). Крім того, додається обов’язок щодо ведення обліку та документального підтвердження походження товарів для "спрощенців" та ускладнення ведення бухгалтерської звітності.
В умовах високих ризиків ведення підприємницької діяльності в Україні можна очікувати, що це призведе до значного скорочення кількості самозайнятих осіб. Податкова система стане непривабливою для багатьох фрилансерів (айтівців), які, найімовірніше, будуть обирати інші юрисдикції та емігрувати з країни.
Однак найбільшу увагу українців привернув пункт 4.2.3(b) НСД, що пропонує скасування банківської таємниці. Зокрема, контрольні органи отримають доступ до банківської інформації, що дозволить їм складати проєкти податкових декларацій за платників податків, звести подання податкової звітності до одного "кліку" та запровадити прогресивну шкалу ставок оподаткування.
Обґрунтуванням цього кроку є необхідність оподаткування осіб, які провадять підприємницьку діяльність без офіційної реєстрації ("гроші на картку"). Натомість існує реальна загроза, що це нововведення призведе до виникнення "презумпції вини" щодо будь-яких транзакцій на рахунки фізичних осіб.
Тобто потрібно буде надавати документи щодо будь-яких надходжень на особисті картки. Якщо таких документів не буде, вони автоматично вважатимуться прибутком, з яких буде необхідно платити податок 18%. Під час дискусії, організованої Центром економічної стратегії (ЦЕС) 3 січня 2024 року, заступниця міністра фінансів Світлана Воробей оголосила про плани зробити банки податковими агентами, що дозволить автоматизувати цей процес.
Очевидно, така ініціатива не тільки призведе до тінізації всього бізнесу та переходу "в кеш" підприємців та фізосіб, а й змусить більшість з них релокуватися за кордон. При цьому першими "під прес" податкової потраплять волонтери, які не зареєстровані належним чином у відповідному реєстрі ДПС і збирають допомогу армії та населенню на власні карткові рахунки.
Наслідки такого рішення для обороноздатності та інвестиційної привабливості України важко передбачити, але позитивними вони точно не будуть.
Уже на першому етапі – відновлення довіри до контрольних органів – існує загроза, що Державна податкова служба (ДПС) та Державна митна служба (ДПС) залишаться нереформованими. Замість перезавантаження цих структур в НСД пропонується план заходів, за які будуть відповідальними самі ж ДПС та ДМС.
Наприклад, підвищення доброчесності ДПС буде вимірюватися єдиним способом – шляхом опитування платників податків, причому самою ж ДПС.
Проблема ДПС та ДМС насправді полягає в збереженні політичного впливу на роботу цих структур. Відновлення до них довіри можливе в разі призначення незалежного керівництва за аналогією з НАБУ та САП, переатестації персоналу, перевірки його на доброчесність, повернення KPI та звітування за цими показниками, якісної, конструктивної співпраці з громадськістю.
Усього цього в НСД чомусь немає. Впровадження системи адміністрування та податкових ставок країн ЄС без належної інституціональної реформи може призвести до збільшення масштабу існуючих проблем, зокрема з корупцією.
Таким чином, хоча НСД була розроблена як дорожня карта, запропоновані ініціативи мають пройти додаткове експертне та громадське обговорення із залученням усіх стейкхолдерів. Із зрозумілих причин визначення наслідків окремих податкових змін в умовах війни буде надзвичайно складним завданням, але будь-які реформи мають враховувати насамперед інтереси українського бізнесу та сприяти відновленню української економіки після нашої Перемоги.