Конец схемам в лесной сфере? Что сделано и что необходимо еще сделать
Лісове господарство України протягом десятків років було мережею розрізнених, мало пов’язаних між собою та нібито автономних лісових підприємств.
За понад 300 лісгоспами наглядав державний орган – Державне агентство лісових ресурсів України. Але це лише одна сторона медалі.
З іншої сторони – майже кожен лісгосп в окремо взятій області був осередком корупції, господарські операції в таких підприємствах можна було назвати зразковими прикладами "легального" розкрадання лісових ресурсів під "ручним" управлінням обласних лісомисливських управлінь, які "координували" такі процеси. Чому?
Недосконалість законодавчого регулювання та стара ще радянська система управління лісами давала місцевим політичним та бізнесовим елітам майже безкоштовний безперешкодний доступ до лісових ресурсів, а загальнонаціональним чиновникам – безмежний простір для високоорганізованих та глибоко інтегрованих у власні меркантильні інтереси корупційних маніпуляцій.
Наприклад, свого часу поширювалися наративи, що деревина на ринку не витребувана, а насправді штучно накопичувалася на складах, а покупці відчували гострий дефіцит, що призводило до чергових корупційних зловживань.
Водночас спритники забирали цей ресурс за безцінь і вдавалися до "державної" переробки, згодом експортуючи за заниженими цінами виготовлені пиломатеріали.
Інші високопосадовці в інформаційному просторі продовжували вводити в оману суспільство, розповідаючи байки, що цехи деревообробки лісгоспів нібито мають стратегічне значення, тому не підлягають приватизації. Насправді, "стратегічне" значення вони мали і мають лише для масштабної корупційної схеми.
Також можна почути аргумент на користь збереження деревообробки в ДП "Ліси України" турботою про тисячі працівників, які можуть втратити роботу. Але економічна доцільність та ефективність такого підходу сумнівна та є недобросовісним лобізмом.
Загалом у цій всіх схематозній вакханалії посади директорів продавалися за десятки, а то й сотні тисяч доларів і прирівнювалися за впливом до місцевого голови адміністрації району, керівника прокуратури чи поліції тощо.
Самі ж очільники лісгоспів, як правило, це депутати місцевих рад та постійні учасники актуальних регіональних та загальнонаціональних "корупційних тусовок". Але найбільший вплив був у обласних лісомисливських управлінь – своєрідних "центрів" ухвалення корупційних рішень.
Приміром, схема так званої "державної" переробки лісу, яку детально описали ще три роки тому, дозволяла заробляти мільярди в загальнонаціональних масштабах. При цьому забезпечувала тотальне гальмування розвитку деревообробної галузі, економіки тощо. Який системний інвестор захоче вкладати гроші у таке "корупційне болото"?
Парадокс, але десятки народних депутатів та сотні чиновників виконавчої гілки влади роками вперто піарили та лобіювали схему "державної" переробки лісу під "соусом" нібито забезпечення інтересів галузі.
Після початку великої війни, з метою стабілізації економіки та пошуку внутрішніх резервів зростання, український уряд в особі Міністерки економіки України Юлії Свириденко оприлюднив програмну позицію – менше держави в економіці: перезапускається масова приватизація.
Тому, як би не опиралася недолуга система лісового господарства, реформа розпочата і сьогодні продовжується. Проблема звучить гостро: або виживає та розвивається національна економіка, або корупціонери.
Продаж деревообробних цехів лісгоспів – важливий крок до припинення схем
Якщо згадати нещодавні події, навіть сама ідея реформи лісового господарства здійняла неабиякий переполох не тільки "на місцях", а й у стінах парламенту. До чого почали вдаватися автори та бенефіціари масштабних схем?
Наприклад, вигадують та поширюють чутки, що лісгоспи хочуть приватизувати в інтересах олігарха Юрушева та навіть додумалися ухвалити закон, яким забороняли уряду реформувати стару лісгоспну систему.
Тому Президенту під час виснажливої оборонної війни особисто довелося відволікатися від воєнних справ і накладати вето на такі незрозумілі законодавчі "потуги" народних обранців.
Та і на цьому, схоже, ніхто з зацікавлених корупціонерів у збереженні status quo не зупинився, саме тому, на мій погляд, вже зараз в інформаційному просторі можна зустріти агресивні атаки на заступника керівника Офісу Президента – Ростислава Шурму. Причина?
Ймовірно, саме цей чиновник визначає економічну внутрішню політику Президента України і є одним із принципових авторів припинення масштабної корупції в лісовій галузі протягом останнього року.
Можна припустити, що саме він домігся досить швидкого створення єдиного підприємства "Ліси України" замість 300 неефективних лісгоспів. Також, ймовірно, саме його заслуга у тому, що протягом року рівень виконання договорів купівлі-продажу сировини зі сторони філій ДП "Ліси України" значно покращився. А директорам на місцях ставляться конкретні вимоги щодо виконання договірних зобов’язань і контролюється господарський процес.
Окрім цього, філії ДП "Ліси України" всі відходи та пиломатеріали почали реалізовувати через відкриті аукціони. Отже, прикривається ще одна масштабна схема додаткових заробітків спритників через відсутній контроль.
Припинено продаж ділової деревини поза аукціонами і нема вже і "прямих контрактів" (продаж лісу через "оголошення"), а також – стартував продаж деревообробних цехів філій ДП "Ліси України", що є загрозою схемі "державної" переробки лісових ресурсів (масштаби переробки зменшилися, орієнтовно, на 50%).
Роками усі говорили про ці проблеми і лише з призначенням Юлії Свириденко міністром економіки, а Ростислава Шурми – "куратором" економіки зі сторони Офісу Президента почали відбуватися справжні тектонічні зміни в лісовій галузі. Публічне апелювання керівника депутатської слідчої комісії "Нацресурс" Миколи Тищенка до Шурми лише посилює здогадки, що саме цей чиновник виступає в авангарді більшості антикорупційних змін.
До слова, Віцепрем’єр-міністр, міністр економіки Юлія Свириденко, ймовірно, також безпосередньо причетна до антикорупційних заходів в лісовому господарстві. Що на це вказує?
Запровадження фотофіксації деревини, яка вивозиться з лісу, і подальше долученням таких зображень до товарно-транспортних накладних, ніяк не сприймалися лісівничим товариством. Лише після звернення громадськості до міністра економіки і прояснення позитивного ефекту, про впровадження таких інновацій відразу почали говорити очільники лісової галузі.
Звісно, без активної участі колишнього очільника Держлісагентства та теперішнього керівника ДП "Ліси України" Юрія Болоховця втілити згадані антикорупційні кроки не видається можливим, адже саме він найкраще володіє тонкощами організаційних, технічних та процедурних процесів в лісовій галузі. Саме ця молода команда на різних щаблях владної вертикалі задає вектор реформи та напрямок розвитку лісового господарства.
А найсвіжішою позитивною новиною те, що новоутворене замість трьох сотень лісгоспів державне підприємство "Ліси України" розпочало успішний продаж майна (приміщень деревообробних цехів власних філій), зокрема Волинській області, на прикладі якої і описувалася схема "державної" переробки деревини, вже продано декілька майнових комплексів.
І це чудове рішення, адже приватний власник набагато ефективніше використовує ресурси, зокрема – лісові, і не паразитує на необмеженому доступі до лісів.
Практика "давальницьких" послуг, яку необхідно припинити
Рішення розпочати продаж деревообробних цехів філій є лише проміжним етапом необхідних антикорупційних заходів. Потрібно конкретно відзначити, що лише цього, на жаль, недостатньо для остаточного припинення схеми "державної" переробки лісу.
Важливо також у комплексі припинити практику зі сторони філій ДП "Ліси України" замовляти "давальницькі" послуги у бізнесу щодо розпилу деревини у пиломатеріали.
Адже господарюючі суб’єкти ДП "Ліси України" беруть сировину за собівартістю (за цінами, які на 300% і більше можуть відрізняти від ринкових), а не купують її на відкритих конкурентних аукціонах.
Потім через "давальницькі" послуги отримують готову продукцію. Натомість велика маржа, отримати в результаті такого "господарювання", розподіляється поміж авторами та виконавцями цієї схеми і не приносить користі державній лісогосподарській компанії.
Примітно, що зазвичай суб’єкти підприємницької діяльності, в яких філії ДП "Ліси України" замовляють "давальницькі" послуги, є власним "бізнесом" службових та посадових осіб держпідприємства (директорів та головних інженерів філій або наближених до них осіб тощо).
Очевидний конфлікт інтересів, що призводить до того, що матеріально-технічна база філій єдиного лісогосподарського підприємства не використовується для розвитку лісового господарства, а у багатьох випадках – для "викачування" коштів (штучне збільшення витрат і зменшення таким чином прибутків).
Отже, таке становище має високі корупційні ризики та дозволяє подальше існування в лісовому господарстві схеми "державної" переробки лісу.
Замість висновків
Перші і важливі кроки для припинення багатомільярдної корупції у лісовій галузі зі сторони Офісу Президента та уряду зроблені. Разом з тим роботу у цьому напрямку слід продовжити і остаточно закрити усі шпарини для можливих зловживань зі сторони службових та посадових осіб ДП "Ліси України", які зберігають контроль та доступ до лісових ресурсів України.
Лише однакові для всіх економічні та господарські умови, незалежно від форм власності суб’єктів перероблення деревини, унеможливлять масштабну корупцію, остаточно припинять схему "держпереробки" деревини та значно посилять ефективність використання лісових ресурсів.
Також, на мій погляд, важливо ухвалити закон "Про ринок деревини", в якому серед іншого, чітко відмежувати "державну" переробку від ДП "Ліси України". Нехай будь-який новоутворений навіть державний господарюючий суб’єкт "грає" за однаковими правилами з іншими: купує сировину на аукціонах, а не бере за умовних "2 копійки", оптимізує процеси деревообробки, конкурує за кінцевого споживача тощо.
Окрім цього, закон "Про ринок деревини" має поставити крапку у багаторічних дискусіях щодо порядків та правил розподілу лісових ресурсів. Наразі правила визначаються регуляторними актами КабМіну, тобто у ручному режимі, а в законі необхідно мінімізувати вплив на правила торгівлі деревиною волі тих чи інших чиновників. Але це вже зовсім інша історія для окремих публічних дискусій.