Какая разница между санкциями, конфискацией и национализацией

Среда, 2 ноября 2022, 08:19
Как в Украине применяют разные механизмы изъятия российских активов и насколько они эффективны? (укр)
партнер ЮФ "Василь Кисиль и партнеры"


Инновации в действии

Російське майно можна конфіскувати, націоналізувати або накласти на нього санкції. 

Ці процеси регулюються по-різному, але терміни плутаються між собою в інформаційному просторі. Яка різниця між механізмами і як вони використовуються в Україні? 

Станом на жовтень 2022 року, russian Roots, реєстр компаній України, пов'язаних з рф та рб, для професійної перевірки контрагентів та виявлення російського коріння, налічує 20 314 українських компаній із російськими або білоруськими бенефіціарами і засновниками. 

28 893 громадян і резидентів росії та білорусі продовжують впливати на бізнес. Цей бізнес далі працює в Україні. 

Лише незначна частина активів, які належать громадянам росії чи білорусі – конфіскована, націоналізована або під санкціями. 

Кожен з цих механізмів передбачає власний порядок реалізації, перелік органів влади, задіяних у відповідних процесах, та коло осіб, до активів яких вони застосовуються. 

Але жоден не ідеальний, а деякі їх аспекти взагалі потребують суттєвого доопрацювання. Жоден з них не став саме тим інструментом, який дозволяє системно передавати у власність України активи країни-агресора.

Танці навколо санкцій. Що у Зеленського вирішили робити з Фрідманом та іншими російськими олігархами?

Яка ж тоді різниця між конфіскацією, націоналізацією та санкціями? 

Як держава отримує майно країни-агресора через санкції

Процедура відбувається так: Рада національної безпеки та оборони України (РНБО) приймає рішення про застосування санкцій у вигляді блокування активів. 

Рішення РНБО вводиться в дію указом Президента України. Після цього Міністерство юстиції України звертається до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) із заявою про застосування санкції у вигляді стягнення активів в дохід держави.

Рішення суду набирає чинності, і Кабінет Міністрів України визначає суб'єкта, порядок та спосіб стягнення активу в дохід держави. 

Фактично російське майно стає українським державним майном. Ним можуть управляти Фонд державного майна, військові адміністрації, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) або будь-який інший державний орган. 

Така санкція може застосовуватись лише під час воєнного стану та щодо осіб, які створюють суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України. 

Її також можна застосувати тільки щодо особи, до якої вже застосована санкція у вигляді блокування активів.

Кейси

Попри те, що закон про санкції діє з 2014 р., цей інструмент з’явився лише у 2022 р. 

Першим кейсом стали санкції проти російського олігарха Володимира Євтушенкова. РНБО влітку прийняла рішення про блокування його активів, після чого Президент України ввів його в дію. 

Вже 1 вересня 2022 р. ВАКС ухвалив рішення про стягнення в дохід держави активів Євтушенкова – 17 об’єктів нерухомості загальною площею понад 100 тисяч кв. м, та часток у капіталі 5 компаній.

На жаль, Євтушенков чи не єдиний російський олігарх, справу про стягнення активів якого довели до логічного завершення. 

Нещодавно Президент України ввів дію рішення РНБО про блокування активів більш ніж 3500 осіб. Невідомо, чи стягнуть в подальшому активи цих осіб в дохід держави через механізм санкцій.

Проте санкції – не єдиний інструмент.

Як працює націоналізація та до кого застосовується

Ця процедура регулюється законом "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів" ("Закон про націоналізацію"). 

Націоналізація має деякі відмінності від процедури санкцій. Спершу РНБО приймає рішення про примусове вилучення активів, яке вводиться в дію указом Президента України. 

Потім, протягом шести місяців після скасування воєнного стану Верховна Рада затверджує указ про введення в дію рішення РНБО щодо націоналізації. 

Аби підпасти під санкції, необхідно вчинити певні дії – створити загрозу нацбезпеці, наприклад. Натомість для націоналізації достатньо відповідати колу суб’єктів, визначених в законодавстві про націоналізацію.

Реальне коло осіб, активи яких може бути націоналізовано, – вузьке. Справа у тому, що націоналізувати можна лише активи, які належать російській федерації як державі та резидентам рф – українським компаніям, бенефіціаром яких є рф як держава. 

Це не дає багато простору для маневру, оскільки таке формулювання не дозволяє націоналізувати активи приватних осіб-резидентів рф. 

Саме такі особи можуть володіти найбільш цінними активами, націоналізація яких допоможе віднайти кошти для післявоєнної відбудови України. 

1 квітня 2022 р. ВРУ прийняла законопроєкт №7169, який розширює поняття "резидент рф". Згідно з проєктом закону до резидентів рф також входитимуть: 

  • фізичні особи-громадяни рф та фізичні особи, які не є громадянами рф, але мають найбільш тісний зв'язок з рф, а саме проживають на території рф або займаються основною діяльністю на території рф;
  • фізичні та юридичні особи незалежно від громадянства, місця проживання, місця основної діяльності тощо, які публічно підтримують агресію рф проти України та окупацію території України та не припинили господарську діяльність на території рф під час дії воєнного стану в Україні.

Наразі законопроєкт на підписі у Президента вже майже півроку. Складно оцінити, коли він буде підписаний і чи не буде ветований та відправлений на доопрацювання. 

Практичні проблеми націоналізації

Закон про націоналізацію не містить детального механізму передачі державі націоналізованого майна. 

Наразі він містить тільки одну загальну фразу – "майно, право власності на яке не потрібно реєструвати, переходить у власність держави з моменту введення в дію Президентом України рішення РНБО про націоналізацію". 

Натомість жодним чином не окреслюється технічна процедура такого "автоматичного" переходу.

 Закон про націоналізацію не має вказівки про автоматичний перехід нерухомого майна. Загалом, право власності на нерухоме майно переходить з моменту його реєстрації. 

Однак незрозуміло, що має бути підставою для такої реєстрації – рішення РНБО чи закон про націоналізацію конкретного переліку активів. 

Також відсутній перелік органів влади, які опікуватимуться націоналізованим майном та порядок подальшого використання таких активів.

На практиці всі ці проблеми стали на перешкоді націоналізації російських Промінвестбанку та Міжнародного резервного банку (колишнього "Сбербанку"). Попри те, що РНБО та Президент України ініціювали цей процес, націоналізація так і не завершилась. 

Наразі Національний банк України відкликав банківські ліцензії цих банків та прийняв рішення про їх ліквідацію. В подальшому, активи банків можуть бути продані на аукціонах.

Тому доля націоналізованих активів залишається невизначеною. Ситуацію змінить тільки ухвалення закону, який деталізує механізм такої націоналізації. 

Конфіскація у кримінальному провадженні

Конфіскація майна – найбільш "локальний" інструмент стягнення російських активів. Ця процедура регулюється ст. 96-1, ст. 96-2 та ст. 96-8 Кримінального кодексу України.

Конфіскація активів передбачає наступні кроки: 

  1. порушення кримінального провадження. Найчастіша підстава – фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території чи державного кордону України, ухилення від сплати податків або відмивання грошей;
  2. суд накладає арешт на відповідний актив та передає його в управління АРМА;
  3. суд приймає рішення про конфіскацію;
  4. передача активів державі. 

Передача майна АРМА – це тимчасовий крок, поки суд не прийме рішення про конфіскацію або закриття кримінального провадження. 

АРМА управляє активом тимчасово або обмежено ним розпоряджається. Без рішення суду АРМА може відчужити тільки майно, яке швидко втрачає свою вартість, швидко псується або щорічні видатки на утримання якого перевищують 50% вартості такого майна.

Кейси: конфіскація Ocean Plaza та білоруські контейнери

Один з найвідоміших випадків – кримінальне провадження щодо ТОВ "ІС "ЛИБІДЬ", яке є власником ТРЦ "Ocean Plaza". 

ТОВ пов'язують з російським бізнесменом Аркадієм Ротенбергом, попри те, що його офіційним бенефіціаром є український підприємець Василь Хмельницький та два громадяни Швейцарії, за даними платформи великих даних Vkursi.

Підстава відкриття кримінального провадження – ухилення від сплати податків під час виплати доходу нерезиденту, фінансування дій спрямованих на захоплення державної влади, зміни меж території України.

Печерський районний суд в м. Києві наклав арешт на корпоративні права компанії власника ТРЦ "Ocean Plaza", його рахунки, нерухоме майно, земельні ділянки під ним та передав їх в управління АРМА. 

Здавалося б, все добре. Але рішення суду призвело до повної зупинки діяльності ТРЦ, який мав більше 350 орендарів та 3000 працівників. 

Після арешту виникла інша проблема – арешт ТРЦ міг призвести до втрат державного бюджету. Компанії, які працювали у ТРЦ у 2021 р., сплатили податків на загальну суму у 1,37 млрд грн, а видатки на утримання ТРЦ становлять приблизно 100 млн грн на рік.

Враховуючи це, суд скасував арешт щодо 33,4% корпоративних прав компанії-власника ТРЦ, які опосередковано належать українському бізнесмену Василю Хмельницькому, нерухомого майна та рахунків компанії-власника ТРЦ. 

Таке рішення дозволило фактично розблокувати операційну діяльність ТРЦ та позбавити державу додаткових видатків на його утримання.

Рішення про конфіскацію ТРЦ "Ocean Plaza" на користь держави немає, а кримінальне провадження триває. 

На відміну від російських активів, білоруські активи можна передати державі тільки через санкції або в межах кримінального провадження. Однак на практиці щодо таких активів є тільки спроби конфіскації в рамках кримінального провадження.

Наприклад, Бюро економічної безпеки України (БЕБ) встановило, що на території України знаходяться залізничні контейнери, що належать білоруським підприємствам. 

В тому числі 300 залізничних вагонів з мінеральними добривами, які завезли в Україну та використовували із порушенням митного законодавства. 

БЕБ відкрило провадження через ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. Після чого суд ухвалив рішення, за яким ці вагони арештували та передали на відповідальне зберігання з правом комерційного використання АТ "Укрзалізниця". 

Орієнтовна вартість цього майна складає понад 360 млн грн. Щоправда, суд ще не виніс рішення про конфіскацію цих активів. 

Інші обмежувальні механізми

Перелік інструментів, які встановлюють заборонні механізми для бізнесу, пов'язаного з рф – широкий і не обмежується цим списком. Наприклад, заборона на отримання ліцензії або участь у приватизації резидентами країни-агресора. 

Такі загальні заборони доповнюють механізми, перелічені вище – вони застосовуються автоматично, без рішення відповідного органу, і одразу обмежують діяльність компаній, пов'язаних з рф.

Велика кількість таких механізмів виникла через те, що обставини швидко змінювались і потребували нових підходів та механізмів. 

У 2014 р. виник механізм санкцій як відповідь на збройну агресію рф. Цей механізм застосовувався точково до конкретних осіб, які були прямо пов'язані з конкретними подіями, які загрожували суверенітету та територіальній цілісності України. 

В 2022 р. з'явився механізм націоналізації, який покликаний комплексно вирішити проблему наявності російського бізнесу на українському ринку, оскільки його діяльність у звичайному режимі може ставити під загрозу національну безпеку України. 

Також ми не виключаємо, що у майбутньому нові обставини потребуватимуть нових підходів, що в свою чергу призведе до виникнення нового регулювання діяльності бізнесу, пов'язаного з рф та його резидентами. 

Наприклад, зараз розглядаються різні варіанти націоналізації Альфа-Банку, бенефіціарами якого є бізнесмени Михайло Фрідман та Петро Авен. 

Один з механізмів – закон, який Президент України підписав 26 жовтня 2022 р. Цей закон дозволяє державі досить просто та швидко націоналізовувати системно важливі банки через процедуру виведення з ринку, що має запобігти шкоді його вкладникам.

Співавтори: Роман Ємець, юрист Василь Кісіль і Партнери; Марія Новик, юристка Василь Кісіль і Партнери