Российская нефть и газ – только в обмен на продовольствие
Енергетика – чи не найскладніший сектор для санкцій.
З одного боку, Росія значно залежна від продажу своїх енергетичних ресурсів, з іншого боку – скорочення поставок російського газу може спричинити зростання цін, від чого сама Росія може виграти.
Українські експерти роками закликали країни ЄС, особливо Німеччину, починати реальну диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв.
Цього не було зроблено вчасно. Тепер потрібні швидкі рішення, щоб Росія далі не використовувала енергетику як зброю і проти України, і проти ЄС.
Що необхідно зробити:
1. Країни-імпортери мають мінімізувати закупівлі енергоносіїв російського походження. Країни ОПЕК, США, Канада мають наростити видобуток нафти, щоб з часом взагалі усунути російську нафту на світовому ринку.
На перехідний період забезпечити принцип у торгівлі з РФ — нафта в обмін на продовольство.
2. ЄС повинен перейняти управління газових сховищ в країнах ЄС, які контролює "Газпром", щоб не повторювати ситуацію з недостатнім їх заповненням напередодні зими.
3. ЄС має конфіскувати активи, що належать російським енергетичним компаніям, або передати їх в тимчасове управління своїм національним концернам.
Це стосується газопроводів (OPAL, Nord Stream, частина "Ямал-Європа"), об’єктів хімічної промисловості, електрогенерації, нафтопереробки. Частки російських компаній в їхніх європейських компаніях-посередниках мають бути заморожені.
4. Країни всього світу мають зупинити співпрацю з "Росатом" та її дочірніми структурами. Залежність від Росії в атомній енергетиці – абсолютно те саме, що і залежність від Росії в газовому секторі.
Словаччина вже почала відмовлятись від такої співпраці, важливо, щоб інші країни також слідували цьому прикладу. Також, мають бути запроваджені санкції на постачання російського урану.
5. Відомі міжнародні PR агентства мають припинити співпрацю з російськими енергетичними компаніями, такими як "Газпром".
6. ЄС має змусити Росію виконати європейське законодавство і дати доступ до постачання газу з країн Центральної Азії.
7. Країни ЄС і США повинні вимагати більш прозорого звітування російських енергетичних компаній. Саме непрозорість їхньої роботи, ігнорування стандартів ESG (екологічні, соціальні та управлінські) дозволяла викачувати сотні мільйонів доларів на підготовку до війни, збагачення влади, корупцію, незаконне захоплення територій інших країн.
8. Країни з особливими умовами ведення бізнесу (офшорні зони), повинні закрити всі офшорні компанії з російськими кінцевими бенефіціарами. Саме офшори є способом виведення російських грошей з зони публічного контролю до зони "чорної готівки"
9. Великі нафтогазові гіганти мають продовжувати виходити з російських проектів, щоб не ділитись з Росією новими технологіями розробки природних ресурсів.
Перші компанії – ВР, Equinor, Exxon — уже почали згортати свій бізнес із Росією. Важливо, щоб це робили й інші великі компанії, які поки не поспішають відмовлятись від співпраці або обмежуються кроками із "заморожуванням" інвестицій — такі як Total, Wintershall, Trafigura та інші.
Важливо здійснювати тиск і на не західні компанії, що мають частки у російських проєктах – індійську ONGC Videsh, японські SODECO, JOGMEC, NEXI, Mitsui, Mitsubishi.
10. США, ЄС, Японія та інші країни мають заборонити банкам видавати кредити на енергетичні проекти в Росії чи спільно з російськими компаніями, заборонити експорт сучасних технологій.
Будь-які нові ініціативи чи технології, які Росія хоче запровадити, повинні бути заблоковані, щоб не створювати можливості для Росії вести свою діяльність в обхід санкцій через маніпуляції.
Окремим глобальним напрямом роботи є створення універсальних механізмів щодо запобігання отримання російських коштів іноземними політиками та займання ними посад в російських компаніях.
Аналітичний центр DiXi Group
Громадянська мережа ОПОРА
Асоціація енергоефективних міст України
Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку
Інститут соціально-економічної трансформації
Економічна експертна платформа
Інститут фінансів та права
Центр економічної стратегії
Центр соціально-економічних досліджень CASE-Ukraine
Співзасновник Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін
Екоклуб
Опубліковано з дозволу автора