Работа для людей с инвалидностью: какие вызовы следует преодолеть бизнесу и государству

Работа для людей с инвалидностью: какие вызовы следует преодолеть бизнесу и государству

Есть ли в Украине проблемы с трудоустройством людей с инвалидностью и как государство поощряет бизнес брать на работу таких специалистов. (укр)
Понедельник, 6 декабря 2021, 08:04
глава ОО "Центр прикладных исследований"

Проведене Центром прикладних досліджень серед представників українського бізнесу опитування за допомогою методу індивідуальних інтерв’ю продемонструвало: головним критерієм при обранні кандидата на посаду є професійні знання та навички і аж ніяк не фізичні особливості.

У компаніях говорять про поширення практики фіктивного працевлаштування осіб з інвалідністю і пропонують варіанти боротьби з цим явищем.

Які ключові результати та висновки проведеного опитування?

Умови роботи

Найчастіше працевлаштовані особи з інвалідністю мають другу і третю групи. Випадки працевлаштування людей з інвалідністю першої групи зустрічаються у великих компаніях, але навіть там їх чисельність найнижча.

Найкращий інструмент пошуку людей з інвалідністю – "сарафанне радіо", коли кандидатів знаходять завдяки поширенню інформації серед колег і знайомих.

Опитані компанії намагаються надавати рівні можливості щодо працевлаштування для всіх, базуючись на знаннях або кваліфікації.

Рівні можливості надаються не тільки при прийомі на роботу. Кар’єрне зростання, рівень зарплати, навчання – усе це не залежить від фізичних обмежень працівника, а базується на результатах його роботи та досягненнях.

Особи з інвалідністю працюють на різних посадах: від робітничих до керівних. Серед них є торгові представники, охоронці, прибиральники, бухгалтери, інвестиційні експерти, кур'єри, працівники контакт-центру, офіс-менеджери.

Оплата їх праці не відрізняється від оплати інших співробітників. У великих компаніях зарплата формується на ринкових умовах і не залежить від інвалідності, а лише від графіка та посади.

На багатьох підприємствах нема потреби в облаштуванні особливих умов праці, але компанії готові це робити. В одній компанії відповіли, що для людей з порушенням слуху організували робоче листування в месенджерах.

Ефективність роботи осіб з інвалідністю не відрізняється від ефективності роботи інших працівників, а іноді такі особи працюють ефективніше за інших.

Одне з принципових питань опитування стосувалося фіктивного працевлаштування осіб з інвалідністю. Подекуди бізнесу важко знайти співробітників серед осіб з інвалідністю, які б хотіли працювати в штаті повноцінно. Буває, що людина хоче лише "рахуватися" в штаті, а не працювати.

Деякі компанії хотіли б скасування квот щодо найму людей з інвалідністю, бо квоти сприяють формальному працевлаштуванню. Ефективніше надавати податкові пільги залежно від кількості найнятих працівників з інвалідністю.

Питання кваліфікації

При прийомі на роботу осіб з інвалідністю компанії звертають увагу на стан здоров’я кандидата, досвід роботи, кваліфікацію, освіту, особистісні якості, бажання працювати, бути в соціумі. Найголовніше – чи зможуть кандидати виконувати обов’язки на відповідній посаді і чи не зашкодить робота здоров'ю.

При прийомі на роботу в компаній немає переваг щодо відсутності чи наявності групи інвалідності. При цьому респонденти відзначають, що кандидатів з інвалідністю на кваліфікованих посадах набагато менше.

Дефіцит кадрів, особливо із знанням іноземних мов, є не тільки серед людей з інвалідністю – це загальна проблема на ринку праці. Також мало тих, хто на достатньому рівні володіє навичками роботи на ПК, особливо в сучасних сферах цифрового менеджменту та маркетингу, роботи в соціальних мережах.

У деяких регіонах мережі великих компаній створюють понад 500 робочих місць без високих вимог до кваліфікації, тобто потенціал для працевлаштування осіб з інвалідністю чималий. Проте в місцевих центрах зайнятості зареєстровано до 30 осіб з інвалідністю – їх влаштовує отримання допомоги з безробіття.

Рівень освіти в осіб з інвалідністю різний. Особи, що займають управлінські посади, мають вищу освіту, робочі спеціальності – ні. Одні компанії надають можливість розвитку та навчання, інші підкреслюють, що всі працівники мають рівні права і додаткового навчання для ефективної праці не проходять.

Інколи компанії дізнаються про інвалідність уже після оформлення. Їм відмовляють лише якщо людина фізично не може працювати на певній посаді.

Що потрібно зробити, аби підвищити рівень працевлаштування осіб з інвалідністю? Перш за все – зробити доступнішими можливості для здобуття освіти або перекваліфікації. Зараз вартість тренінгів та курсів доволі висока, а статок людей з інвалідністю, як правило, середній або нижчий за середній.

Багато людей не можуть працювати за фахом через відсутність освіти і зацікавленості в конкретній спеціалізації. Передусім вони обирають з безкоштовного. Спершу варто проаналізувати затребувані на ринку професії, наприклад, ІТ-напрям. Зараз навіть бухгалтери працюють віддалено.

Варто робити ставку на інтернет-продажі. Багато людей з інвалідністю рухається в цьому напрямку, виконуючи індивідуальні замовлення компаній. Орієнтуватися на сучасні професії з галузей, де оперують іноземні компанії, розвивати навички роботи у віддаленому режимі, вивченні іноземних мов.

Робота – це комплекс можливостей: отримання прибутку, самореалізація, підтримка трудових колективів, поява нових друзів. Робота не лише забезпечує професійну самореалізацію, а й встановлює соціальні зв’язки та допомагає адаптуватися. Це важливо не лише для таких осіб, а й для суспільства.

Для таких осіб важливо розуміти, що вони прийняті в соціум, що вони не одні, що вони розвиваються, потрібні людям і продовжують жити. Це дозволяє не падати духом, не бути самотнім і дає можливість мати фінансовий дохід.

Головне для кожної людини з обмеженими функціональними можливостями – почувати себе рівним серед рівних, громадянином рівних можливостей, бути соціально потрібним і знайти своє достойне й успішне місце в соціумі.

У деяких компаніях є багато працівників з інвалідністю, що досягли керівних посад, продовжують свій розвиток та є надзвичайно успішними.

Державна політика заохочення бізнесу

При працевлаштуванні особи з інвалідністю держава надає компенсацію при сплаті ЄСВ (за звичайного працівника компанії платять 22%, за особу з інвалідністю – 8%). При цьому компанії в будь-якому разі мають відповідати квоті, інакше буде штраф – 100% середньорічної зарплати на підприємстві.

Заохочувальним механізмом від держави для зацікавлення бізнесу працевлаштовувати цих осіб може стати сприяння підвищенню їх кваліфікації. При цьому держава повинна орієнтуватися на затребувані сфери.

Спонсоруючи освіту, держава дасть можливість людям з інвалідністю бути більш конкурентними. Постійне навчання – запорука попиту на фахівця.

Важлива будь-яка допомога держави бізнесу. Стимулом з боку держави може стати зниження податкового навантаження та розширення можливостей пільгового кредитування компаній, що працевлаштовують осіб з інвалідністю.

У разі прийняття на роботу таких людей компанії готові забезпечити їм належні умови, особливо якщо йдеться про високу кваліфікацію співробітників. Досвід деяких представників бізнесу свідчить про їх готовність адаптувати приміщення: зробити пандуси і туалети для співробітників на візках.

Натомість бізнес скаржиться на законодавчі проблеми. Так, закон встановлює для підприємств певні квоти та штрафи за їх недотримання, проте механізму підбору кандидатів не існує – роботодавці шукають їх самостійно.

Норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю на рівні 4% від загальної чисельності не враховує особливості виробництв з великою кількістю робочих місць з небезпечними і шкідливими умовами праці. Не береться до уваги і кількість осіб з інвалідністю, готових працевлаштуватися, у конкретному регіоні.

Допомога та підтримка роботодавців, які працевлаштовують осіб з інвалідністю, має бути комплексною: це і фінансова допомога на облаштування робочого місця, і податкові пільги, і ефективна професійна підготовка та навчання людей з інвалідністю на актуальні спеціальності за замовленням компаній.

Дослідження проведене для громадської спілки "Луганська асоціація організацій осіб з інвалідністю" в рамках проєкту "Програма сприяння соціальній, трудовій та професійній реабілітації осіб з інвалідністю".

Співавтор – Микола Максимчук, заступник головного редактора "Економічної правди"

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!