Почему IT-сектор не вырастет вдвое без изменений в образовательной политике

Почему IT-сектор не вырастет вдвое без изменений в образовательной политике

Чтобы в ближайшие пять лет увеличить долю IT в ВВП до 10% нужно увеличить количество выпускников профильных вузов. Что государство делает не так? (укр)
Пятница, 9 июля 2021, 13:19
экономистка Центра экономической стратегии

Мінцифра планує збільшити частку IT у ВВП до 10% у найближчі п’ять років. 

При цьому, згідно з дослідженням ЦЕС, щороку потреби IT-сектору недооцінюються державою у 3-5 разів, через що випускається значно менше фахових програмістів. Для того, щоб уряд досягнув своєї мети, потрібні зміни у освітній політиці. 

Право, менеджмент та філологія — ось найпопулярніші напрямки за кількістю заяв до вищих навчальних закладів. Через кілька років український ринок праці знову отримає тисячі юристів, управлінців та перекладачів. 

Проблема полягає в тому, що ми не знаємо, чи потребує економіка стільки фахівців в цих галузях. Батьки та студенти досі користуються упередженнями при обранні професії. 

Якби вони користувалися статистикою, то знали би, що найбільш затребуваними професіями є спеціальності з ІТ-сфери. Але тут і захована проблема. Українська статистика не бачить цього факту. 

ІТ: потреба, якої не бачить тільки держава

Для того, щоб економіка зростала, країні необхідно виробляти конкурентну продукцію із високою доданою вартістю. 

Це коли компанії продають свій продукт, технологію або працю за ціною, набагато вищою за собівартість. Як результат, зростає ВВП та добробут всього населення. 

Опитування свідчать, що 78% випускників взагалі не хочуть працювати за спеціальністю. Це означає, що за 5 років навчання вони зрозуміли, що пішли не туди. 

Помилились. Держава витрачає бюджетні кошти на освіту тим, хто не планує її використовувати за призначенням, та недонавчає тих фахівців, які можуть створювати високу додану вартість. 

Сектором із високою доданою вартістю у нас вже став ІТ. Сьогодні він приносить 5% ВВП, а у планах Мінцифри -- збільшити частку до 10% у найближчі п’ять років.

Для того, щоб це реалізувати, уряду необхідно інвестувати у ключовий драйвер галузі -- людський капітал. 

Проте ринок вже сьогодні відчуває гострий брак кадрів. За даними Djinni, популярного сайту для анонімного пошуку роботи у ІТ в Україні, зараз кількість вакансій на 34% перевищує кількість шукачів. 

Пропозиція відстає попри те, що кількість айтішних ФОПів збільшується щороку на 11%. Справа в тому, що менше третини з них -- випускники комп’ютерних спеціальностей (див. Рисунок 1). Наприклад, у 2020 році було зареєстровано 38,5 тис нових ФОП-програмістів, а університети випустили лише 12,1 тис фахівців. 

Через це у ІТ йдуть люди з інших галузей. 

В інтересах держави -- готувати нові ІТ-кадри з фаховою освітою 

Є обмеження. Офіційний прогноз потреб ринку праці від Мінекономіки, на основі якого щороку визначається кількість бюджетних місць за кожною спеціальністю. Його актуалізація допоможе оцінити реальну потребу галузі у фахівцях на державному рівні. 

Але прогноз складається на основі даних про зайнятих з Держстату. Відповідно, ІТ-фахівці, більшість яких працює як ФОП, а отже й реальні потреби ринку праці, просто не враховуються в даних.

Прогноз потреби у ІТ-фахівцях та реальний запит ринку
Прогноз потреби у ІТ-фахівцях та реальний запит ринку
Єдина державна електронна база з питань освіти, Міністерство економіки, YouControl

Щороку потреби ринку недооцінюються у 3-5 разів. За прогнозом, у 2024 році потреби ринку мали б скласти 27 тис спеціалістів. Це на третину менше, ніж було створено ІТ-ФОПів ще минулого року. 

Що можна зробити, щоб держава "побачила" потребу в фахівцях? 

Зміна ситуації в інтересах кожного з нас. Держава перестане фінансувати бюджетні місця впусту, а молодь отримає можливість здобути справді потрібний фах. Два рішення виправлять ситуацію.

Перше: використання альтернативних даних з ринку праці (real-time data, або дані в реальному часі) для розробки реалістичного прогнозу потреб у ІТ-кадрах. 

На основі нових оцінок можна говорити про перерозподіл бюджетних місць у вищих навчальних закладах з менш затребуваних спеціальностей на ІТ-програми. 

Перерозподіл місць спрацює у тандемі з зрозумілою роз’яснювальною роботою: профорієнтацією у випускних класах. Для цього школи за власною ініціативою можуть налагодити пряму співпрацю з українським ІТ-бізнесом для організації сумісних лекцій, воркшопів, менторських програм тощо. 

Друге: зміна підходів до кооперації університетів із ІТ-спільнотою. Компанії зацікавлені у молодих кадрах та заохочують студентів починати працювати ще під час навчання (у цьому зацікавлені і самі студенти). 

Таку співпрацю між бізнесом та ВНЗ можна зробити більш стійкою. Для цього університети мають заохочувати бізнес інвестувати у оновлення матеріально-технічної бази кафедр, наймати практиків викладати сучасні курси, організовувати стажування студентів у форматі дуальної освіти тощо. В обмін на час студентів. 

Це рішення, які не потребують коштовних стратегій та нових законів — вся інформація є на поверхні. Потрібно лише чітке розуміння проблеми з боку уряду, директорів шкіл та університетів. 

Якщо вони і справді налаштовані на те, щоб допомогти молоді і використати бюджетні кошти на навчання ефективно.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!