Влияние на власть - наше право или обязанность?

Влияние на власть - наше право или обязанность?

PROMOTED. Последние недели информационное поле Украины запестрело словами "деолигархизация", "влияние бизнеса", "лоббизм". (укр)
Вторник, 15 июня 2021, 09:00
Эксперт, консультант и тренер по вопросам лоббирования и адвокации

Влада оголосила наміри врегулювати процес впливу бізнесу на владу. Проте, 28 травня в інтерв’ю Радіо НВ спікер Верховної Ради України Дмитро Разумков зазначив, що  наразі в парламенті немає фінального варіанту законопроєкту про деолігархізацію і запропонував боротися з корупцією за допомогою правового регулювання лобіювання за прикладом США.

Про легітимізацію лобіювання в Україні говорять вже не перший рік. І поки правової відповіді на це питання нема, українці плутають лобіювання й адвокасі, сам термін "лобіювання" набув негативного забарвлення, але саме лобіювання нікуди не зникло, а просто стало тим, що ми зазвичай сьогодні називаємо: "корупція" та "рєшалово".

Яким же має бути врегульоване лобіювання? Навіщо воно потрібне і чим відрізняється від адвокасі, ми спробували розібратися в цій статті.

 Лобіювання - це   цивілізований прозорий та легітимний підхід до діалогу між бізнесом та владою і нічого спільного не має із позаправовим корупційним влпивом.

Відомий американський профспілковий діяч Саул Алінський полюбляв говорити, що "у цьому світі існують лише дві сили: організовані гроші й організовані люди". До цих двох сил варто додати ще організоване переконання. І вона не менше за двох інших. І якщо перші дві сили із своїми завданнями в Україні більш-менш пораються, то саме із переконаннями ми дуже кульгаємо.

Епоха нової нормальності і стрімкого цифрового розвитку для нас обертаюється і новими явищами, в яких ми, на жаль, на передовій світових процесів. Візьмемо той же deepfake. Фейсбук надав Україні п’яте місце з дезінформації як всередині країни, так і за кордоном.

Відчуваєте рівень переконань? А як формуються рішення в таких умовах? Як в таких умовах застосовувати критичне мислення? Як у вирі інформації сьогодні якісно і вчасно виявити маніпуляції і софізми? Як дати раду застосуванню цих двох сил?

На допомогу приходять лобісти - досвідчені професіонали своєї справи, які мають досвід публічної адміністрації, а також роботи по іншій бік - у бізнесі або консалтингу.

Скільки спроб було в американських президентів посилити обмеження щодо впливу лобістів на процеси прийняття рішень у своїх адміністраціях? Безліч. Чим це закінчувалося? Черговими призначенням колишніх лобістів на ключові посади у виконавчій владі.

Саме лобісти у цивілізованих країнах є носіями глибокої експертної думки, вміло розмовляють із посадовими особами однією бюрократичнию мовою, тому що знаються на функціональних повноваженнях та регламентних процедурах, допомагають будувати альянси та коаліції навколо важливих суспільних рішень і, не менш головне, - сприяють обранню та переобранню  депутатів вищих законодавчих органів. Лобісти чують зворотній зв’язок, опрацьовують його та надають системні пропозиції.

Відомий вислів адмірала Ямамото "щойно ви починаєте брехати, вважайте, що війна програна" є абсолютно релевантним і для сфери лобіювання.

Проходячи у свій час стажування у Конгресі США, я був глибоко вражений рівнем компетентності, обережності та відповідальності лобістів.

Вони знали, що як тільки в інформації, яку вони надали можновладцям, буде знайдено щось, що не відповідає дійсності, двері перед ними зачиняться не тільки до офісу цього конгресмена або сенатора, а й до десятків інших. Репутацію, що будується роками, може бути знищено вщент за лічені години.

Звісно, були й пройдисвіти  і, ймовірно, ще будуть, проте для тих, хто приймає рішення, інформація та експертиза лобістів залишається безцінним джерелом для підготовки якісних рішень. Але для цього і посадовій особі важливо бути арбітром, а не гравцем на тій або іншій стороні.

Тепер що стосується світового досвіду правового регулювання. Відомо, що досконалого, навіть ефективного, законодавства не існує в жодній країні.

У Сполучених Штатах, на досвід яких посилаються періодично вітчизняні політики, жаліються на вкрай низьке правозастосування існуючих законів. Інакше таких скандалів як у свій час із Джеком Абрамоффим, і ще свіжими із Полом Манафортом вдалося б уникнути. Проте, кожний із скандалів призводить до заповнення прогалин та подальшого розвитку правового підґрунтя.

У Європейському Союзі абсолютно інший підхід до врегулювання взаємодії із посадовими особами на рівні ключових інституцій.

Так, будь-яка особа, яка виконує представницькі функції від імені як-от комерційного підприємства, неурядової громадської організації або навіть академічного закладу чи релігійної організації має бути зареєстрована у Європейському реєстрі прозорості.

Жодна посадова особа Європейської Комісії, наприклад, не зможе з тобою зустрітися, якщо тебе немає у цьому реєстрі, не зазначена інформація про твою організацію, інтереси, які ти представляєш, бюджет, на який ти розраховуєш тощо.

Що стосується Європарламенту, то включення тебе до Реєстру надає право отримання перепустки до адміністративних будівель цієї інституції, а зустрічі із тобою фіксуються та публікуються на сторінках відповідних депутатських фракцій.

Дуже радію, коли бачу, що на сьогодні в Реєстрі значаться 38 українських суб’єктів, представники яких можуть вже спокійно зустрічатись із посадовими особами Єврокомісії, депутатами Європарламенту, легально лобіюючи свої інтереси.

В той же час, і цей інструмент не є досконалим, оскільки до сих пір не врегульований на рівні Міжінституційної угоди, а відтак - має вкрай обмежений інструментарій щодо верифікації даних Реєстру та застосування відповідних санкцій за надання неповних або недостовірних даних.

Так лобіювання чи адвокація? Напевно саме ці дефініції найбільше обросли міфами та легендами. Звісно, краще уникнути такого сумнівного терміну, як "лобіювання" і назвати свою взаємодію із владою "адвокацією".

Поширена думка про те, що лобіюванням займаються комерційні підприємства,  а адвокацією громадські організації, є в корні хибною. Ніщо не заважає комерційному підприємству мати свою контрольовану громадську організацію й одразу перейти із категорії лобістів, наприклад, до правозахисників.

У свою чергу, в нас є такі громадські організації, які лобіюють свої інтереси настільки професійно, що навіть найпотужніші комерційні підприємства можуть цьому позаздрити.

Тому ми маємо розуміти, що лобіювання має за мету безпосередній легітимний вплив на посадову особу з метою схвалення конкретних рішень в інтересах замовника і за винагороду (для лобіста, а не посадової особи), тоді як адвокація - це опосередкована взаємодія із владою, на меті якої переважно привернення уваги широкої громадськості до конкретної проблеми, проведення інформаційно-роз’яснювальної кампанії, широке висвітлення у медіа тощо.

Очевидно, що сама актуалізація проблематики в суспільстві часто змушує посадових осіб на неї реагувати відповідними рішеннями. В таких випадках адвокації стає достатньо для того, щоб привернути увагу політиків до необхідності вирішення актуальної проблеми.

Яскравими прикладами адвокації можуть слугувати ініціативи Національної бізнес-коаліції (НБК), яка була створена в жовтні 2020 року (за фасилітації CIPE) для консолідованого захисту прав та інтересів понад 90 асоціацій, що увійшли до об’єднання і розпочали адвокацію пріоритетів бізнесу до кандидатів в депутати Верховної Ради України.  Багато кандидатів включали такі вимоги навіть до текстів своїх виборчих програм.

Чи є перспективи правового регулювання в Україні. Попри заяви топ-політиків поки що залишаються досить примарними, оскільки все ще не можуть консолідувати навколо себе критичної маси однодумців - занадто розпливчате й суперечливе розуміння в суспільстві понятійно-категоріальної апарату, головної мети, завдань і форм регулювання, ролі саморегулівних організацій тощо.

В той же час, на сьогодні напрацьовано солідну міжнародну базу щодо модельних підходів до унормування лобіювання. Серед них можна виділити, перш за все, рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку, а також Transparency International.

Серед найбільш вдалих законодавчих ініціатив Верховної Ради України я, безумовно, відзначив би законопроєкт "Про лобіювання" від 2016 року, розроблений під головуванням Мустафи Найема. Він був підготовлений з урахуванням зазначених рекомендацій, і саме його варто взяти за основу під час доопрацювання за нової каденції.

Навчання лобістів та державних службовців. Певно, це головне, на чому варто було би наголосити , оскільки саме професіоналізація лобістської діяльності в Україні сприятиме схваленню якісних управлінських рішень в органах державної влади і місцевого самоврядування. У розвинутих країнах існують як окремі курси, так і потужні модулі з лобіювання в рамках  навчальних програм з державного управління при провідних закладах вищої освіти.

Зі свого досвіду можу відзначити Центр президентських та парламентських досліджень при Американському університеті, який вже близько двох десятиліть веде курси з лобіювання та адвокації як у Вашингтоні, так і Брюсселі. При цьому впродовж багатьох років ми щороку направляли на навчання до них лобістів з України.

Ну, і в Україні останнім часом спостерігається позитивна тенденція у відкриті дисциплін і запровадження курсів із взаємодії бізнесу та влади. Такі курси існують при Національному університеті "Києво-Могилянська академія", Українському католицькому університеті, а нещодавно був відкритий Центр взаємодії влади при Київській школі економіки.

Проте навчання потребує не тільки приватний сектор. Державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування також необхідні нові знання, навички та підходи до взаємодії із бізнесом та громадськістю, особливо в умовах децентралізації, коли значні повноваження перейшли до об’єднаних територіальних громад.

Певні кроки в цьому напрямі також є: нещодавно Центр міжнародного приватного підприємництва (CIPE) та Регіональний центр підвищення кваліфікації Київської області  започаткували ініціативу "Залучення державних службовців до діалогу з приватним сектором", що реалізується за сприяння Національного агентства з питань державної служби.

Програма має на меті започаткування навчання для держслужбовців методів та інструментів співпраці з бізнес-сегментом.

У підсумку - успіх реформ і нашого цивілізованого поштовху вперед у рівній мірі залежить як від тих, хто приймає рішення, так і від тих, хто на них впливає. Будьмо професійними у нашому впливі!

Денис Базілевич, експерт, консультант і тренер з питань лобіювання та адвокації

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Подпишитесь на наши уведомления!