Жизнь после 2024: какое будущее украинской ГТС

Жизнь после 2024: какое будущее украинской ГТС

Контракт с российским "Газпромом" гарантирует Украине около 7 млрд долларов дохода. Какие перспективы для ГТС после окончания контракта? (укр)
Среда, 13 января 2021, 13:17
генеральный директор ООО "Оператор ГТС Украины"

2020 рік був незвичним для багатьох країн і цілих галузей. На тлі COVID-19 ми спостерігали не тільки падіння виробництва, а й переосмислення багатьма країнами свого економічного циклу й управління ключовими ресурсами. 

Природний газ все ще залишається одним з ключових першоджерел енергії для Європи, але ми спостерігаємо великі зміни в тому, як саме він використовується і транспортується. 

Це означає, що Україна, яка забезпечує транзит газу в Європу, має враховувати нові тренди та швидко до них адаптуватися.

У 2020 році "Газпром" скоротив транзит через Україну на 38% до 55,8 млрд м3. Це багато чи мало? 

З одного боку, "Газпром" сплатив за потужності у розмірі 65 млрд м3, бо у контракті Україна домоглася присутності норми "качай або плати". 

З іншого, це найменший показник за останні 30 років. Навіть у 2014-му, коли "Газпром" докладав усіх зусиль для зниження поставок газу в ЄС, щоб не допустити реверсу газу з Європи в Україну, транзит склав 62 млрд м3

При проєктній потужності газотранспортної системи в 146 млрд м3 транзиту, це означає завантаження ГТС менше ніж на 30%. Такими є нові реалії нашого транзиту.

Загрози будівництва обхідних газопроводів

Поточний контракт гарантує Україні близько 7 млрд доларів доходу. Беручи участь в усіх тристоронніх переговорах з РФ, я чітко пам'ятаю, що до середини грудня 2019 року позиція представників російської сторони була чітка – транзиту через Україну після 2019 року не буде зовсім. 

Тільки потужна підтримка ЄС і США, а також сильна переговорна позиція України (арбітражні розгляди, заповнені сховища газу та проведені реформи на ринку газу, включно з відділенням Оператора ГТС), дозволили українській стороні отримати новий п'ятирічний контракт з істотними обсягами транзиту. 

Переломним фактором тоді стали санкції США проти обхідного газопроводу "Північний Потік-2", чергового політичного проєкту Росії. Це перемога 2019-го, але 2024-й – не за горами, і ми зобов'язані планувати наступні кроки.

Нові санкції США, прийняті Конгресом на початку січня 2021 року, мають поставити фінальну крапку в цьому політично заангажованому проєкті. 

Але загрозою для українського транзиту є не тільки "Північний потік-2". "Газпром" активно добудовує нові обхідні газопроводи у Південній Європі. У 2020 році була запущена перша черга "Турецького Потоку-1", у 2021-му може вийти на проєктний режим роботи "Турецький потік-2" разом зі своїми продовженнями через Болгарію і Сербію. Це може призвести до втрати транзиту до 15 млрд м3 – обсяги, які раніше йшли в Угорщину, Сербію і Хорватію.

На жаль, інші російські видобувні компанії або постачальники з Середньої Азії не мають можливості експортувати газ в ЄС через Україну.

Нові можливості для газотранспортної системи

Ми розуміємо, що бізнес-середовище змінилося, і, ймовірно, обсягів транзиту через Україну в 90-100 млрд м3 вже не буде, якщо істотно не зміняться попит в Європі або геополітика в регіоні. 

Тому наші ключові завдання на найближчі п'ять років – оптимізація газотранспортної системи відповідно до потреб ринку і пошук нових можливостей для додаткового завантаження ГТС або зниження витрат при існуючому. 

Наприклад, завантаження ГТС можливе за рахунок залучення до транзиту альтернативних постачальників з Російської Федерації та Середньої Азії. Не варто очікувати, що Кремль дозволить вільний експорт газу в Європу. 

Потрібно докласти зусиль, щоб європейські антимонопольні органи забезпечили доступ цих додаткових постачальників газу на європейські ринки. Це і справедливо, і в інтересах підвищення конкуренції з точки зору диверсифікації джерел енергоресурсів.

Важливим стратегічним завданням Оператора ГТС України залишається безпека та доступність поставок газу всередині України. Кажуть, що бідніші країни стурбовані енергетичною безпекою, у той час як більш заможні зосереджені на sustainability. 

Це логічно, тому що ми повинні не просто забезпечити фізичне постачання природного газу, який є ключовим ресурсом для опалення та промисловості, а й переконатися, що ціна цього ресурсу і наші витрати на його транспортування є оптимальними. 

Нам потрібен не газ за всяку ціну, а доступний газ без політичних зобов'язань. Найкращий варіант розвитку подій – зростання власного видобутку газу. 

Якщо внутрішній видобуток буде розвиватися належним чином, то Україна зможе не тільки покрити власні потреби, а й бути більш маневреною у частині закупівель газу, імпорту, експорту та використання потенціалу сховищ газу. 

Збільшення обсягів видобутку українського газу – це ще один фактор оптимістичнішого майбутнього для Оператора ГТС України.

Ще одним перспективним напрямком використання ГТС є транспортування відновлюваних газів, таких як водень і біометан. 

ЄС в межах "зеленого переходу" активно розвиває напрямок вуглецево-нейтральних газів, і Україна може зайняти гідне місце серед постачальників такого ресурсу в Європу. 

Важливо, щоб Україна після загальних політичних декларацій на самому ранньому етапі активно долучилася до роботи європейських колег з визначення ринкової моделі циклу виробництва декарбонізованих газів, регуляторної бази всього циклу, включаючи транзит/внутрішнє транспортування, і технологічні особливості використання нових ресурсів. 

Усі розрахунки за кліматичними програмами у світі не виключають газ у найближчому майбутньому, а позиціонують його як перехідне паливо між вугіллям і нафтою до відновлюваних джерел енергії. 

Особливо це актуально для країн з наявною газовою інфраструктурою, тепловою генерацією на вугіллі, складними кліматичними умовами і більш низьким рівнем розвитку економіки. 

Українська ГТС готова стати потужною базою і для "зеленого енергопереходу" країни. Першим кроком має стати зниження викидів СО2 за рахунок більш активного використання газу на теплових станціях замість вугілля. 

Ще один європейський тренд – створення балансуючих потужностей на базі газових електростанцій.

Більш екологічною альтернативою є також використання транспорту на газі. Сьогодні метан може активно використовуватися як перехідне газомоторне паливо. 

Це дозволить Україні знизити залежність від дизеля, який більш ніж на 80% імпортується, в першу чергу з Росії та Білорусі.

Безумовно, багато в чому майбутнє газотранспортної системи України залежить від здатності зберегти обсяги транзиту газу. Цей фактор є одним з вирішальних, але не визначальним. 

Енергетика змінюється, з'являються нові напрямки й можливості. Вони знижують вплив "Газпрому" та створюють перспективи для української ГТС. 

Сьогодні наше ключове завдання – підготуватися до різних сценаріїв після завершення транзитного контракту та використовувати всі можливості. Саме над цим працює менеджмент компанії разом з акціонером та іншими стейкхолдерами. 

Це відображено у корпоративній стратегії розвитку бізнесу і вже реалізується у межах стратегічних ініціатив і проектів. Усередині кожної кризової ситуації, кожного виклику – перспектива, і ми робимо все, щоб використовувати її максимально.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!