ОГХК уже подготовлена нами к приватизации лучше других госкомпаний
Наприкінці червня "Економічна правда" опублікувала колонку нового т.в.о голови правління АТ "ОГХК" Пітера Девіса про діяльність компанії та процес підготовки до приватизації.
У ній йшлося, зокрема, про вплив фінансово-політичних груп, які "вимивали" кошти з підприємства.
Публікуємо колонку-відповідь колишнього в.о голови правління компанії.
***
Останнім часом у ЗМІ лунає багато критики з боку нового керівництва ОГХК на адресу нашої, колишньої команди менеджерів. Та більшість з того – викривлена реальність, аби побудувати свою та виправдати зміну керівного складу компанії.
У цій ситуації, я, як колишній очільник ОГХК, вважаю доречним розповісти про досягнення, якими наша команда менеджерів, безперечно, пишається.
Адже ми створювали компанію "з нуля": з нульовим показником на рахунках, без жодних необхідних ліцензій на розробку родовищ, без жодного контракту, позик та кредитування.
Створена нами фінансова "подушка" вже п’ятий місяць поспіль дозволяє новим керівникам нарощувати витрати в компанії, не маючи серйозних надходжень за новими контрактами.
Нові договори команда Пітера Девіса почала укладати лише у червні. Тож, виходить, що наші досягнення й досі працюють.
Та щоб у читачів склалося об’єктивне бачення того, де досягнення нової команди, а де й досі використовуються наші наробки, розповім докладніше.
Отже, перше досягнення — підготовка до приватизації. "Об’єднана гірничо-хімічна компанія" створювалася саме з метою подальшого продажу на відкритому конкурсі.
За п’ять років, які вона працює на ринку, нами проведено корпоратизацію цього державного активу та переведено його на міжнародні стандарти.
Компанія з ДП перетворилася на ПАТ, а потім АТ, була акціонована у найстисліші терміни та перейшла на міжнародні стандарти фінансової звітності.
До цього процесу ми залучили компанії з всесвітньовідомої аудиторської "четвірки" — KPMG та Baker Tilly. Міжнародні аудитори вже п’ять років поспіль аналізують діяльність компанії та підтверджують її фінрезультат за МСФЗ.
У висновку — з 2016 року ОГХК — чи не єдиний актив з приватизаційного переліку, який подає фінансову звітність за міжнародними стандартами, зрозумілими іноземним інвесторам.
Щойно стартувала підготовка до приватизації з радниками від уряду у 2019 році – компанією "BDO Корпоративні фінанси", ми мобілізували усіх наших фахівців та спеціалістів у офісі та на філіях, аби сприяти підготовці усіх види аудитів: фінансовому, екологічному, юридичному, податковому, технічному та іншим, які дозволили б потенційним інвесторам скласти враження про стан справ у компанії та мати всебічний аналіз усіх процесів щодо діяльності ОГХК.
У висновку: станом на початок 2020 року ОГХК разом з компанією BDO "Корпоративні фінанси" пройдено три основні етапи підготовки до приватизації.
Якби не криза, коронавірус та зміна керівництва в ОГХК, у квітні цього року ми планували разом з радниками розпочати так звані road shows — виїзди потенційних покупців на філії компанії для знайомства з виробництвом та технологіями.
Мені відомо, що з державних компаній, які готувалися на приватизацію, мало які були готові до зустрічі з потенційними інвесторами вже на початку 2020 року.
А ОГХК була готова. І за це я вдячний нашим спеціалістам, які відповідально поставилися до роботи, та керівництву "BDO Корпоративні фінанси", які готували ОГХК до приватизації попри те, що не завжди держава вчасно розраховувалася за ці послуги.
Але мета була зрозумілю – ОГХК має стати "блакитною фішкою" приватизації, фаворитом з ТОП-5 найцікавіших активів. І ми цього домоглися!
Ще на початку 2020 року український бізнес, а саме – Олександр Ярославський та його компанія DCH, а також ряд іноземних компаній, висловили свою зацікавленість в ОГХК.
Друге – попри спроби наших опонентів "збанкрутити" ОГХК під колишнім керівництвом, відповідально заявляю, що усі п’ять років під управлінням нашої команди, а також до червня 2020 року, поки ОГХК отримувала дохід від контрактів "старої команди" — компанія була і є прибутковою.
У цьому можна впевнитися через звітність, підтверджену міжнародними аудиторами. Вона є на сайті компанії.
Красномовно демонструють ефективність нашої управлінської команди цифри.
З 2015 по 2019 рік ОГХК отримала 1,9 млрд грн чистого прибутку, понад 14 млрд грн доходу, сплатила до бюджетів усіх рівнів понад 5,5 млрд гривень податків, зборів та обов’язкових платежів, а також вклала в оновлення потужностей Вільногірського ГМК та Іршанського ГЗК понад 1,2 млрд інвестицій.
У 1 кварталі 2020 року ми очікували чистий фінансовий результат на рівні близько 245 млн грн. Цікаво, чи співпаде це з реальністю від нової команди?
Усі роки нашого управління ОГХК пройшли під гаслом оптимізації усіх виробничих та фінансових процесів.
Інвестиції в рази підвищили продуктивність вилучення корисних елементів з титанових руд та удосконалили роботу основних засобів виробництва.
Ми майже повністю оновили дві фабрики на Іршанському ГЗК, суттєво підвищили ступінь вилучення концентратів на Вільногірському ГМК.
Ці поліпшення дозволили знизити собівартість на філіях ОГХК та суттєво підвищити ефективність вже застарілого виробництва.
Суттєво був оновлений парк спецтехніки. 81 одиниця нового транспорту підвищує продуктивність процесів видобутку та перевантаження готової продукції споживачам.
Яку віддачу мав державний бюджет України від філій ВГМК та ІГЗК до ОГХК?
9 млн грн щорічної орендної плати з 2009 по 2014 рік. Саме нам, вперше, вдалося переломити тенденцію недоотримання коштів до бюджетів від ВГМК та ІГЗК і вийти на такі високі показники відрахування податків.
За це компанія неодноразово потрапляла до списків ТОП-100 найбільших платників податків та найприбутковіших державних компаній країни.
Вочевидь, комусь не сподобалась роль донора бюджету, яку взяла на себе ОГХК за нашого управління, якщо Фонд державного майна вирішив змінити керівництво компанії.
Третє — наша команда домоглася суттєвого зростання вартості активів ОГХК. Якщо у 2015 вона складала всього 800 млн грн, то на початку 2020 року досягла 3,4 млрд грн.
Зростання більше ніж у 4 рази говорить про цілеспрямовану роботу зі збільшення привабливості компанії та намагання передати інвестору не збанкрутілий металобрухт, а більш вартісний актив.
За нього держава зможе виручити більше коштів. Цікаво, з якою капіталізацією ОГХК вийде на приватизацію за нового менеджменту?
Четверте – саме наша команда отримала дозволи та розширила розробку на 150 га нових ділянок Межирічного родовища у Коростенському та Хорошівському районах у грудні 2018 року.
Подія стала історичною для іршанців, бо забезпечила Іршанський ГЗК роботою на найближчі 10 років.
Кар’єри філії №7, №8 та № 9, а також оновлені нами фабрики на кар’єрах №9 та №8 вже опрацьовують нові площі з більш високими економічними показниками по вилученню оксиду титану.
Адже заздалегідь компанією було придбане високотехнологічне іноземне обладнання – австралійські та африканські сепаратори, що відповідають останньому технологічному слову на ринку.
Уточню лишень, що обладнання на фабрику кар’єру №8 було проінвестовано нашим менеджментом ще на початку цього року. Його поставка на Іршанський ГЗК очікується у третьому кварталі цього року.
Побачимо, чи "припише" собі це досягнення нова команда ОГХК під керівництвом Пітера Девіса.
Адже практика видавати інвестиційні та фінансові досягнення нашої команди на ОГХК за свої вже вкорінилося, як погана звичка, у піарників нового керівництва.
Тому, вважаю, буде справедливим вимірювати ефективність колишнього та нинішнього менеджменту не за прес-релізами, обвинуваченнями та хибними заявами, а за реальними фінансовими та інвестиційними показниками, після того, як компанія попрацює за новими контрактами і будуть відомі нові результати роботи у третьому – четвертому кварталі цього року. Як кажуть, курчат по осені рахують.
У підсумку. Попри атаки на нашу команду зауважу, що мені та моїм колегам вдалося майже неможливе: з нічого, — невеликої купки паперів щодо створення ОГХК, — побудувати успішну, квітучу компанію, привабливу для інвесторів та готову до продажу на справедливому аукціоні.
Навіть наші опоненти факт успішності ОГХК не заперечують. За це я хочу подякувати усім, хто працював разом зі мною над цим надважким завданням.