Золотые недра Украины

Золотые недра Украины

Как привлечь инвесторов на украинский рынок добычи золота и редкоземельных элементов. (укр)
Вторник, 23 июня 2020, 18:28
ОО "НРД", экс-руководитель Госгеонадр

У березні 2021 у Торонто відбудеться потужна Всесвітня конвенція з розвідки та видобування корисних копалин PDAC

Для України — це можливість стабілізувати економіку країни за рахунок залучення інвесторів та розвитку ринку надр.

Щороку в Торонто з'їжджаються десятки тисяч учасників. Зокрема, у 2016-17 роках захід відвідало понад 45 тис інвесторів, бізнесменів, представників державного сектору зі 130 країн світу. 

Тому надважливо, щоб у наступному році на ній були представлені українські підприємства у тандемі з "Держгеонадра" і Мінекоресурсів, які мають підготувати цікаві об’єкти для інвестування.

У 2020 році у заході взяла участь ГО "НРВ". Це суттєво допомогло проаналізувати потреби й вимоги світового ринку надр, а також українські об’єкти (ліцензовані та ті, що є потенційними лотами на держаукціон з продажу спецдозволів).

Наразі я впевнений, що європейським надрокористувачам будуть цікаві золоторудні ресурси України, а також руди рідкоземельних металів. 

Саме ці два сектори ринку наразі мають високу ціну й попит. 

Золото має рекордну ціну за останні 6 років (понад 1,7 тис дол. за унцію, а ринок рідкоземів у 2025 оцінюватиметься у 14 млрд дол). 

Золоті надра України

До 1991 року перспективи золотоносності українських територій не представляли державного інтересу і майже не оцінювалися.

Ситуація різко змінилася після здобуття незалежності. За підрахунками науковців, золоторудний потенціал України — близько 3 тис.т. 

Наразі державним балансом запасів корисних копалин України враховані запаси золота на шести родовищах: Мужіївське, Сауляк (Закарпатська обл.), Бобриківське (Луганська обл.), Сергіївське, Балка Золота (Дніпропетровська обл.) та Клинцівське (Кіровоградська обл.)

За офіційними джерелами видання "Металічні корисні копалини України" (Том 1), Карпати є найбільш вивченим регіоном. Тут розвідано майже 55 тонн запасів золота (Мужіївське, Сауляк).

Берегівське золотополіметалічне родовище має руди аналогічного складу. Тут вже на першому етапі видобутку можна довести запаси до 80-100 тонн золота, 1000 тонн срібла та близько 2,5 млн тонн свинцю та цинку.

Золотоносність Донбасу вивчається давно, але через відсутність ґрунтовних досліджень немає однозначної оцінки. 

Загальні прогнозні ресурси Донбасу визначаються у 400 тонн золота. Тут також відкрито невелике за запасами Бобриківське родовище золото-сульфідних руд.

Головною золотоносною територією країни є Український щит, загальні прогнозні ресурси якого визначаються у 2 400 тонн золота. Тут найбільше вивчено шість родовищ: Майське, Клинцівське, Юр'ївське, Сергіївське, Балка Золота та Балка Широка. Ресурси, оцінені в їх межах, становлять понад 620 тонн золота.

Задля того, щоб завершити геологічне вивчення цих родовищ, треба залучити інвестиції світових гірничих компаній. Подібне фінансування можливо в рамках інвестицій в ризиковані проєкти, що передбачає додаткове вивчення об’єктів.

Спеціальні дозволи на видобування золота надані п’яти підприємствам:

  1. ПРАТ "Карпатська рудна компанія" (Мужіївське родовище);
  2. ТОВ "Сауляк" (родовище Сауляк);
  3. ТОВ "Камнеобробна компанія України" (Сергіївське родовище);
  4. ТОВ "Донецький Кряж" (Бобриківське родовище).
  5. ТОВ "Ліра Майн Мінералз" (Клинцівське родовище, Центральна та Губівська ділянки).

Згідно зі звітом ДНВП "Геоінформ України" (2017 рік), видобуток на жодному з цих родовищ не проводиться.

За міжнародними стандартами оцінки і класифікації ресурсів і запасів корисних копалин (наприклад Jorc) рівень вивчення жодного з перелічених родовищ не відповідає світовим стандартам. 

Більшість перелічених родовищ можуть бути класифіковані, за міжнародними стандартами, як потенціал для розвідки. У зв'язку з цим залучення іноземних інвестицій для їх промислового освоєння, на даному етапі, вбачається проблематичним.

"Золото", що не блищить — рідкоземи

Окрім золота в буквальному сенсі, в Україні є інші "золоті" надра, світовий ринок яких стрімко розвивається ще з 2010 року. Мова йде про ринок рідкоземельних металів. 

Експерти прогнозують його зростання на світовому ринку з $8,1 млрд у 2018 році до $14 млрд у 2025 році. Причиною тому є їх вирішальне значення для різних сучасних технологій, зокрема, магнітів (за версією Zion Market Research.) У середньому ринок зростатиме на 8,6% в період між 2019 і 2025 роками.

Найбільш поширені області застосування REЕ (рідкоземельні елементи): постійні магніти, електричні та електронні схеми, каталізатори вихлопних газів, лазерне обладнання, мобільні телефони, барвники для скла і кераміки, лінзи з високим показником заломлення і металеві сплави. 

Мінерали, що містять рідкоземельні елементи, важко добувати, що збільшує їх собівартість.

Міжнародна економічна кон'юнктура

Незважаючи на зростання цін в останні роки, світовий ринок рідкоземів все ще не розвинений у порівнянні з іншими ринками, такими як нафта і залізна руда. 

Таким чином, побудова інтегрованого виробничого ланцюжка, яка управляє великою агрегацією вартості, має вирішальне значення.

Підраховано, що загальні запаси рідкоземельних руд (виміряні і зазначені) складають до 135,7 млн тонн. Понад 40% — у Китаї. Другий за величиною запас має Росія (18%), що складається в основному з лопаріта і апатитів. 

Бразилія має 16,17% світових запасів, після чого йдуть США, Австралія, Індія, Малайзія та інші країни.

Наразі, в Китаї знаходиться більше 90% глобального виробництва стратегічно важливих металів, які потрібні для виробництва більшості сучасного обладнання. 

Пекін скоротив експортні квоти на ці природні копалини на 40% ще в 2010 році, пояснивши це екологічною безпекою.

У березні 2012 року США, які в питанні доступності цих металів практично повністю залежать від Китаю, подали позов у СОТ. 

Потім до них приєдналися ЄС і Японія. Зокрема, було піднято питання про обмеження з боку Китаю експорту на 17 рідкоземельних елементів, а також молібдену і вольфраму. СОТ визнав порушення торгових відносин з боку Китаю. 

Рідкоземи України

На державному балансі корисних копалин перебуває 24 родовища з покладами стратегічних, у тому числі рідкоземельних корисних копалин. Сім з них не мають оформлених спецдозволів на користування. Крім того, відкрито значну кількість рудопроявів з різним ступенем геологічної вивченості.

Геологічна інформація про об’єкти з балансовими запасами перебуває в обмеженому доступі, маючи гриф ДСК або таємно.

Власниками спецдозволів є приватні компанії та державні підприємства (ОГХК, Надра України). На переважній більшості чинних спецдозволів (70%) видобуток наразі не ведеться.

Проекти з розвідки та видобутку рідкоземельних корисних копалин є відчутно дорогими. Можна витратити мільйони доларів, але ділянка виявиться "пустою", або розробляти її в сучасних умовах буде економічно не вигідно. 

Тому інвестування за міжнародним принципом, коли вкладають гроші в надропроєкт одразу декілька інвесторів, а не тільки власник спецдозволу, найприйнятніший. Це мінімізує фінансові ризики і підвищує ставки щодо прибутковості об’єкту. 

Також не останнім є питання екочутливості. Тому тут важливі сучасні технології.

Рідкоземельні метали використовуються у високотехнологічних галузях, у тому числі для потреб військово-промислового комплексу. 

Зважаючи на швидкий технологічний прогрес, у найближчі десятиліття золото та рідкоземельні метали будуть більш затребуваними і цінними, надаючи країнам-виробникам конкурентну перевагу на міжнародному ринку. 

Головним постачальником сировини на світовий ринок є Китай. Тож, існує велика залежність високотехнологічного виробництва США від поставок рідкоземельних елементів з Китаю. 

Україна має всі шанси отримати ці переваги, за умови блискавичної орієнтації та підготовки до PDAC 2021.

Варто створити робочу групу "Держгеонадра", до складу якої залучити спеціалістів Державної комісії з запасів, представників власників спецдозволів

Власники компаній мають підготувати тизери про свою компанію і пропозиції щодо залучення інвестицій. Важливо зрозуміти, що існує критично різна оцінка родовищ у його власника та представників світового ринку надрокористування. 

На міжнародному ринку не рідко ділянки вважаються пасивами через високі ризики бізнесу. Насправді вважається, що тільки кожен 10-й об’єкт стає прибутковим.

Варто розробити прийнятні для себе форми співпраці (часткова участь за інвестиції тощо) з компаніями, які афілійовані на біржах, де залучають інвесторів. 

Бо стати самостійним учасником біржі, український надрокористувач не може через відсутність feasibility study (техніко-економічне обґрунтування) міжнародного зразка.

Вартість міжнародного ТЕО тільки для одного родовища коштує 10 млн дол. Наразі жоден ліцензіат/потенційний надрокористувач не готовий витрачати такі кошти. 

Тому PDAC прекрасна можливість для пошуку інвесторів, потенційних партнерів для підготовки pre/feasibility study і виходу на біржу (з партнером або самостійно). 

Україна повинна представити потенційні об’єкти, які має підготувати Держгеонадра для торгів на національних аукціонах з продажу спецдозволів, а також вже заліцензовані.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!