Почему проведение земельного референдума противоречит интересам граждан и Конституции

Останнім часом широко обговорюються законопроекти щодо обігу аграрних земель та ймовірного зняття мораторію на їх продаж.

Одна з найгучніших тез — необхідність проведення всеукраїнського референдуму з цього питання. За що пропонують голосувати політики, які обстоюють цю ідею?

В Україні не є сталою традиція проведення референдумів. Лише один всеукраїнський референдум відбувся у 2000 році.

Зате питання референдуму не раз ставало засобом маніпуляції при намаганні реалізувати чи загальмувати важливі політичні рішення.

Так було у 2000 році при президенті Леонідові Кучмі та у 2012 році при ухваленні закону "Про всеукраїнський референдум", коли президентом був Віктор Янукович.

Як наслідок, закон 2012 року пізніше визнали неконституційним і питання референдуму не регулюється спеціальним законом — йому присвячені кілька статей Конституції. Тобто порядок проведення референдуму майже не врегульований. Страшно те, що земельне питання може бути лише початком у ланцюгу псевдореферендумів.

Проведення референдуму з будь-якого питання не гарантує, що думка населення буде врахована. Законодавство не передбачає механізму реалізації рішень референдуму.

Яскравий приклад — наслідки всеукраїнського референдуму, який відбувся у 2000 році. Тоді народ дав ствердну відповідь на всі питання: щодо обмеження депутатської недоторканості, зменшення кількості депутатів, формування двопалатного парламенту та окремих повноважень президента, але зміни до законодавства не були внесені.

Вибори президента у 2019 році обійшлися бюджету 2,4 млрд грн. Якщо порівняти вартість проведення всеукраїнського референдуму з вартістю одного туру виборів президента, то сума перевищить 1 млрд грн. Чи можна за кошти платників податків проводити дійство, результати якого, ймовірно, навіть не будуть враховані?

Додатковою ціною проведення "земельного" референдуму може бути компенсація вартості моральної шкоди та судових витрат заявникам, які звернуться до Європейського суду з прав людини за захистом свого права власності.

Імовірність присудження моральної компенсації підтверджена рішенням ЄСПЛ у справі "Зеленчук та Цицюра проти України". Компенсація судових витрат може становити 3 тис євро на одного заявника, моральної шкоди — понад 50 тис євро на заявника. Враховуючи, що потенційних заявників маємо 7 млн осіб, може вийти чимала сума.

Однією з ключових засад проведення всеукраїнського референдуму є формулювання чіткого питання, на яке громадяни можуть дати відповідь "так" або "ні". Спробуймо змоделювати таке питання: "Чи підтримуєте ви скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення?".

Припустімо, ми отримали певні відсоткові показники відповідей громадян, але думка людей може змінюватися. Як бути? Зазначити в питанні референдуму термін підтримки скасування мораторію, наприклад, протягом п'яти найближчих років, чи проводити референдуми регулярно? Однак тоді це буде анкета-опитування, а не референдум.

Найголовніше те, що у такому формулюванні питання ми просимо українців висловитися щодо долі земель, які перебувають під дією мораторію.

Сільськогосподарські землі в Україні займають близько 42,7 млн га. З них орієнтовно 37,2 млн га підпадають під дію мораторію та обмежені в обороті. Далі ще цікавіше, адже понад 27 млн га або 72,5% "підмораторних" земель перебувають у приватній власності і лише 10,2 млн га або 17,5% земель — це державна і комунальна власність.

Виходить, завдання референдуму полягатиме в тому, щоб повнолітні та дієздатні громадяни вирішили, чи дозволяти 7 млн власників землі її продавати.

Це прямо суперечить 41 статті Конституції. Там зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Саме тому, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України", мораторій порушує статтю 1 першого протоколу (захист власності) до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, норми якої є частиною українського законодавства. З рішення суду виходить, що Україна мусить вжити заходи для виконання рішення, що означає невідворотне скасування мораторію.

Таким чином, як би не звучало питання референдуму, воно фактично стосуватиметься права розпоряджатися приватною власністю громадян. При цьому, згідно з Конституцією, вони мають право розпоряджатися нею на власний розсуд.

Отже, постановка такого питання суперечитиме Конституції України та нормам міжнародного права. Ми не можемо винести на референдум питання, яке обмежуватиме зміст та обсяг права приватної власності на землю.

З цього випливає, що на референдум може бути винесене лише питання щодо дії мораторію на державну та комунальну землю. Однак в умовах продовження реформи децентралізації, процесу передавання земель на місцевий рівень, у комунальну власність, навряд чи така постановка питання потребує проведення референдуму.

Саме тому вкрай важливо, аби громадяни розуміли: говорячи про мораторій, ми, перш за все, говоримо про заборону розпоряджатися власним майном для частини наших громадян, а не про ілюзорні землі всього українського народу.