Бутилированную или из-под крана: какую воду пить в столице

Бутилированную или из-под крана: какую воду пить в столице

Бытует мнение, что бутилированная вода лучше для питья и приготовления пищи за воду из-под крана. На самом деле для этого нет рациональных оснований. (укр)
Вторник, 5 февраля 2019, 09:04
председатель правления — генеральный директор ЧАО "АК "Киевводоканал"

У Києві вже давно стало мейнстрімом замовляти додому бутильовану воду та купувати доочищену воду в пунктах розливу і супермаркетах.

Побутує думка, що така вода краща для пиття та приготування їжі. Насправді ж для цього немає раціональних підстав.

Отже, будемо руйнувати основний міф, пов'язаний з роботою Київводоканалу, про те, що пити воду з крана не можна.

У середньому Київводоканал щодня виготовляє 700 млн літрів чистої питної води для столиці України.

Її якість контролюється на всіх етапах підготовки та транспортування в суворій відповідності до вимог державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

На виході з очисних споруд контроль водопостачання здійснюється щодня за 22, щомісяця за 48 та щороку за 76 показниками.

На артезіанських насосних станціях перевірка проводиться у свердловинах та на виході.

У розподільних мережах якість питної води перевіряється у 33 контрольних точках на різних вулицях усіх районів Києва 365/366 днів на рік.

Щодня відбирається та досліджується близько 1000 проб води!

Лише в системі централізованого водопостачання якість води перебуває під постійним жорстким контролем кваліфікованих спеціалістів лабораторій Київводоканалу та Держспоживслужби.

Якість питної води контролюють і незалежні лабораторії. Наприклад, в минулому році Public Lab у рамках роботи проекту Kyiv Smart City було підтверджено високу якість води у водопровідних мережах столиці України.

Натомість аналіз нормативно-правового забезпечення у сфері виробництва питної фасованої води та роботи пунктів доочищення свідчить про необхідність доповнення та внесення змін до чинного законодавства України стосовно порядку контролю їх якості.

Виробники такої води не мають чітко регламентованих зобов’язань щодо відповідного контролю, тому стверджувати про гарантовану якість не можна.

Ще один міф, пов’язаний з питними доочищеними водами, стосується їх хімічного складу.

Переважна більшість постачальників, які пропонують так звану доочищену воду, беруть її з системи централізованого водопостачання і пропускають через установки зворотного осмосу.

Після такої обробки вода, на перший погляд, здається кращою від водопровідної: інший запах, смак, у чайнику після кип’ятіння не залишається осаду.

Але це тільки на перший погляд. Насправді накип у чайнику – нормальна річ.

 Якщо ви протягом тривалого часу кип’ятите воду, а накипу при цьому немає, це означає, що ви використовуєте дистильовану воду, або подібну до неї.

Саме таку воду, в якій сухий залишок становить менше 100 мг/л, пропонують більшість постачальників.  Однак така вода є демінералізованою і завдає шкоди організму людини.

Зменшення надходження мінеральних речовин до організму людини через споживання питної демінералізованої води не можна компенсувати з продуктів харчування. 

Результати зарубіжних досліджень доводять, що довготривале вживання питної демінералізованої води може призвести до захворювань, ранніми симптоми яких є втома, слабкість, головний біль.

Ще одна тема, про яку варто говорити – це брак ґрунтовних досліджень проблематики питних доочищених та фасованих вод.

Принагідно закликаю наших науковців звернути на це увагу. Чи не єдиним спеціалістом, який зараз в Україні ретельно вивчає якість питних вод нецентралізованого водопостачання та займається проблематикою нормативно-правового регулювання у цій сфері, є кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник ДУ "Інститут громадського здоров’я ім. О. М. Марзєєва НАМН України" Олеся Зоріна.

Раджу всім, хто зацікавився темою, ознайомитися з її науковими працями.

Мною наведені лише деякі аргументи на користь води, яку виготовляє Київводоканал, але питання є набагато ширшим.

Вибір – це особиста справа кожного. Я, наприклад, виріс в Києві на Воскресенці, ніколи не боявся пити воду з крана і роблю це зараз, коли приїжджаю  до батьківського дому.

Так, є випадки, коли питна вода, яку готує Київводоканал, повторно забруднюється в мережах, як міських, так і внутрішньобудинкових.

Ми про це говоримо відкрито й зі свого боку намагаємося докласти максимум зусиль, щоб виправити ситуацію.

Щодо міських мереж. Усім відомо про високий відсоток ветхих водопровідних труб в Києві.

Ця проблема збільшувалась роками, і зараз ми її вирішуємо в міру фінансових можливостей.

Постійний контроль дозволяє нам оперативно виявляти місця, де сталося зниження якості води. У таких ситуаціях воду одразу відкачують і здійснюють промивання мережі.

Утім стан зовнішніх міських мереж не є основною причиною забруднення води, як прийнято вважати.

Для багатьох, мабуть, це буде одкровенням, але у переважній більшості випадків, коли з крана тече неякісна вода, причиною забруднення є мережі внутрішньобудинкові. Особливо це стосується старих будинків.

Так склалося, що Київводоканал не експлуатує внутрішньобудинкові мережі, це – зона відповідальності обслуговуючих організацій (ОСББ, ЖБК, ЖЕД тощо). Внутрішньобудинкові мережі також необхідно промивати, а в разі необхідності – замінювати.

Якщо ви вважаєте, що з крана тече вода неналежної якості, ви можете викликати спеціаліста Київводоканалу, який відбере для перевірки в лабораторії на якість проби води у квартирі та у водопровідній підвідній мережі до будинку, щоб зрозуміти, де відбувається забруднення.

Статистика роботи пробовідбірників свідчить про те, що основним джерелом забруднення є саме внутрішньобудинкові мережі.

Як я вже зазначав, зі свого боку ми намагаємося робити все, щоб підтримувати якість питної води в Києві на високому рівні.

Для цього проводяться профілактичні промивання, планові ремонтні роботи, заміна труб.

У 2019 році розпочнуться заходи щодо захисту мереж від корозії, що посилить надійність системи водопостачання.

Закордонний досвід боротьби з вторинним забрудненням у мережах, який ми зараз вивчаємо, пропонує новітні способи захисту труб від кородування.

У країнах Європи з цією метою застосовують здебільшого ортофосфорну кислоту, в Америці – ортополіфосфати. Результати ми отримаємо до кінця поточного року.

Ще одна знакова подія в новому році – влітку Київводоканал планує перейти від використання способу знезараження води рідким хлором до застосування технології знезараження води діоксидом хлору на Дніпровській водопровідній станції.

Серед переваг – пролонгована знезаражувальна дія та захист мереж від формування біоплівки.

На жаль, вирішення багатьох проблем залежить від фінансування  і ми намагаємося "стукати у всі двері".

Зокрема, вдалося налагодити діалог міської влади з міжнародними організаціями і їх підтримка є суттєвою.

Головне завдання в новому році – донести до представників влади необхідність підтримки з боку держави.

Зважаючи на значний рівень зносу інфраструктури водоканалів, вирішувати це питання вже давно на часі.

Має бути створена державна стратегія оновлення водопровідно-каналізаційної галузі, підкріплена фінансуванням.

Усі країни, що розвиваються, активно підтримують цю галузь, оскільки водоканалам самотужки дуже важко впоратися з назрілими проблемами та викликами сучасності.

Давайте дбати про воду разом. Антуан де Сент-Екзюпері писав: "Не можна сказати, що вода необхідна для життя: вона і є життя".

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua