Часы тикают: у больниц мало времени, чтобы начать экономить на "коммуналке"

З досвіду роботи з лікарнями та лікарями як юрист знаю, що вони мало опікуються витратами на комунальні послуги.

Так, це величезна стаття в бюджеті кожного медичного закладу, але поки що її покривають міська чи селищна ради.

Тож якщо в головного лікаря є можливість "продавити" якусь інвестицію, то оптимізація енергетичних витрат буде останньою у такому "списку бажань".

Однак є обставина, яка змінить усе. З 2020 року всі медичні заклади першої ланки (поліклініки та амбулаторії) вирушають в автономне плавання, тобто будуть платити за комунальні послуги самостійно. Тож "список бажань" перевернеться догори дриґом, і заходи з енергетичного зберігання стануть на перше місце.

Можна припустити, що головні лікарі за рік до цього моменту вже щось роблять. Зараз, коли витрати фінансує місцева рада, можна інвестувати в ефективне опалення та заміну інфраструктури, адже автономному закладу шукати гроші набагато складніше. Ні, такі кейси з можна перерахувати на пальцях.

У цьому ми переконалися восени 2018 року, коли допомагали посольству Німеччини в Україні провести українсько-німецький форум "Біоенергетика, енергоефективність та агробізнес" (BEA). Для нас і для німецьких партнерів, GIZ, енергоефективність у медицині була однією з основних тем дискусій та воркшопів.

Шукаючи кейси напередодні та обговорюючи ці теми на форумі, ми побачили: ні для лікарняного менеджменту, ні для лідерів громад питання енергоефективності медицини не стало пріоритетним. Утім, один чудовий і знаковий кейс ми знайшли.

У Харківському районі завдяки ѓрантовій підтримці обладнали сонячними електростанціями фельдшерсько-акушерські пункти в семи прикордонних селах, зокрема Борисівці, Глибокому і Липцях. Обійшлися без бюджетних коштів.

Одна така станція забезпечує електроенергією ФАП (живить холодильник з вакцинами, стерилізатор та кардіограф), а в деяких селах — ще й дитячий садок, бібліотеку та школу. За розрахунками адміністрації району, проект окупить себе за десять років. Це перший такий кейс в області та й, схоже, у всій Україні.

Тут усе "поїхало" завдяки ентузіазму не медиків, а голови районної ради. Максим Литвиненко, "зірка" нашого форуму, зрозумів: прикордонні селища потребують не лише енергоефективності, а й енергетичної безпеки — автономних джерел енергії.

Ініціаторами змін можуть бути і лідери громад, і головні лікарі. Можна піти шляхом Харківського району й отримати ѓрант, можна скористатися іншими варіантами.

Для досягнення енергоефективності у медичному закладі законодавство передбачає три моделі, і головний лікар мусить обрати свій шлях.

Перший варіант — договір підряду на впровадження енергоефективних заходів.

Медичний заклад замовляє утеплення стін, заміну освітлення, нові вікна, а компанія виконує ці роботи. Це найпростіший шлях, у якому зміни будуть помітні вже у першому рахунку за комунальні послуги, отриманому після модернізації.

Однак платити за ці роботи треба відразу. Виконавцю байдуже, чи буде користь з нових вікон та дверей. Він просто виконує замовлення. Цей шлях для того, хто чітко знає, що робити, й знає, як отримати від місцевої ради гроші на ремонт.

Другий варіант — договір з енергосервісною компанією (ЕСКО).

Тут головному лікарю не треба шукати гроші та робити аудит — усе зроблять в ЕСКО. Компанія вивчить стан медичного закладу, обере найефективніші методи зниження енергетичних витрат і втілить їх. За це ЕСКО від п'яти до п'ятнадцяти років буде отримувати від медичного закладу 80-100% зекономлених грошей.

Так лікарня отримає модернізовану будівлю, не витративши жодної гривні. Це ситуація з подвійною вигодою, і кількасот бюджетних установ користуються послугами ЕСКО. Однак медичних закладів серед них — одиниці. Чому?

В ЕСКО розуміють, що після автономізації медичний заклад втратить невичерпне джерело бюджетних грошей і навіть може бути ліквідований. Тимчасом витрати ЕСКО треба компенсувати. Тому цей шлях для того, хто зможе довести: його медичний заклад буде платоспроможним протягом найближчих десяти років.

Третій варіант — державно-приватне партнерство (ДПП).

Це перекладання проблем і завдань щодо енергоефективності на інвестора. Головний лікар керує медичними питаннями, управитель — адміністративними. Обов'язки й винагорода управителя описуються в договорі. У ньому ж вказуються вимоги до будівлі: якою вона повинна бути під адмініструванням управителя.

Управитель може бути інвестором, оплачувати витрати на модернізацію, наймати підрядників, проводити тендери, підписувати договори. Управителем може бути не тільки людина, а й юридична особа. Недолік цього варіанта — потрібні згода місцевої ради, конкурс на роль управителя та затвердження результатів конкурсу у раді. Навіть якщо почати зараз, можна не встигнути до початку 2020 року.

Ключове питання для більшості тих, хто обрав найпростіший перший варіант, — де брати кошти. Крім місцевих рад, гроші, принаймні на професійний енергетичний аудит, можуть виділити недержавні інституції чи проекти.

Для дев'яти медичних установ Чернігова й восьми — Сум такою інституцією став проект "Партнерство з модернізації: енергоефективність у лікарнях". Підтриманий урядом ФРН проект профінансував аудит 87 лікарень. Німецькі експерти кажуть, що інвестовані 14 млн євро допоможуть економити 1 млн євро щорічно.

Проте економити, схоже, ніхто не прагне, і це мусить усіх нас непокоїти. У поліклінік та амбулаторій залишилося мало часу. Найближчі місяці конкуренція за гроші з місцевих бюджетів буде дуже високою. Ті, хто змарнують свій шанс, залишаться наодинці з величезними рахунками за опалення та електроенергію.

Залишається четвертий варіант: ліквідація, але я не хотів би на ньому зупинятися.