Индустриальный императив для Украины

Индустриальный императив для Украины

Целью проактивной роли государства должно быть изменение структуры экономики в направлении новой индустриализации - стимулирование высокотехнологичных производств. (укр)
Четверг, 29 ноября 2018, 12:38
академик НАН Украины

22 листопада - день народження генерала Шарля де Голля, засновника і першого президента П'ятої французької республіки.

Його вважають взірцем служіння батьківщині під час окупації країни нацистами, визнають принциповим політиком, який послідовно відстоював інтереси Франції у відносинах з союзниками - Великобританією і США.

Віддають належне і економічним успіхам Франції, досягнутим в період, коли де Голль грав ключову роль в політичному житті держави.

Друга світова війна завдала Франції колосальних економічних збитків. Обсяг промислового виробництва скоротився в 2,5 рази порівняно з довоєнним рівнем, були виведені з ладу 2/3 залізничних колій, 80% потужностей нафтопереробної промисловості.

Втрати, пов'язані з війною і окупацією, оцінювалися в 1 трильйон франків у цінах 1938 року. Це становило 27% національного надбання (для порівняння - у результаті Першої світової війни Франція втратила 10% національної економіки).

На це накладався негативний ефект тривалої відсутності технологічного оновлення промисловості - шести рокам війни передував десятирічний період економічної стагнації.

Тому завдання було не тільки в тому, щоб відновити довоєнний економічний потенціал, а й у тому, щоб здійснити, як писав французький економіст Р.Буен, "великі мутації", що і стало основною метою економічного розвитку Франції після Другої світової війни.

У 1945-1948 роках середньорічне зростання економіки Франції становило 1,1%, чого безперечно було недостатньо для післявоєнної відбудови.

Вирішальні зміни відбулися в 1949-1969 роках (більшу частину цього періоду важливу роль в політичному житті країни грав де Голль - або як лідер партії "Об'єднання французького народу", або як президент Франції).

За ці 20 років ВВП Франції в середньому збільшувався на 4,6% на рік, промислове виробництво - на 5,3% на рік. Що сприяло такому бурхливому економічному зростанню?

Теоретичні основи відновлення Франції базувалися на поглядах і роботах Ф.Перру про принципи індикативного (рекомендаційного) державного планування в ключових секторах економіки. Така модель отримала назву "дирижизм" і зводилася до трьох ключових напрямів:

- стимулювання економіки за допомогою інвестицій в сферу високих технологій і науково-дослідних робіт;

- маневрування держвидатками залежно від економічної кон'юнктури;

- індикативне планування економіки, яке забезпечує умови для довгострокових інвестицій, а також підтримку домінуючих на національному ринку підприємств і експортерів.

Основним об'єктом уваги стали галузі високих технологій і стратегічного призначення - літакобудування, космічна промисловість, ядерна енергетика, електроніка, телекомунікації.

У ці галузі уряд Франції спрямовував майже половину державних асигнувань на наукові дослідження і розробки, вони в першу чергу отримували гарантовані державою замовлення.

Держава дала поштовх до розвитку стратегічно важливих виробничих секторів. Ф.Перру в дирижизмі бачив можливість структурної перебудови економіки Франції, забезпечивши ті самі "великі мутації".

Франція представляла собою яскравий приклад країни науково-технологічного типу розвитку, основні зусилля концентрувалися на програмах розробки стратегічно важливих напрямків в науці, техніці і високих технологіях. З реалізацією цих програм тісно погоджувалося і рішення проблем національної безпеки.

Як результат, найбільш швидкими темпами у Франції в 1950-1960-ті роки розвивалася авіаційна, автомобільна, атомна, нафтопереробна промисловості, виробництво радіоелектроніки, обчислювальних машин.

Різко зріс обсяг технологічного експорту. Це дало можливість до середини 1960-х років ліквідувати традиційний для Франції протягом кількох попередніх десятиліть зовнішньоторговельний дефіцит.

Досвід Франції 1950-1960-х років цікавий для України тому, що нам необхідно вирішувати схожі завдання - структурна перебудова економіки, перехід до більш високих темпів економічного зростання, нарощування технологічного експорту, вирівнювання сальдо торгового балансу, підвищення рівня національної безпеки (в тому числі за рахунок застосування високих технологій у військово-промисловому комплексі).

Поспішаю заспокоїти прихильників Laissez-faire - я не маю на увазі регулювання економіки в канонічному розумінні.

Йдеться про ініціативний вплив держави на динаміку і структуру кількох ключових для стратегічного розвитку України галузей.

Маю на увазі вплив не стільки регулярний, скільки точковий, а головне, здатний ініціювати - задавати темпи, порядок і вектори функціонування, а не ручне керування. Можливо, це варто назвати "неодирижизмом", можливо, "індустріальним імперативом".

Але не в назвах суть, а в тому, що метою проактивної ролі держави має бути зміна структури економіки в напрямі нової індустріалізації - стимулювання високотехнологічних виробництв.

Пріоритетних галузей має бути небагато - п'ять-шість. У їх число, з моєї точки зору, повинні увійти авіаційне і ракетно-космічне машинобудування, військово-промисловий комплекс, транспортне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування.

Чому саме вони? Тому що Україні потрібна така індустріальна політика, яка дозволить розкритися потенційно найбільш перспективним галузям промисловості.

Запропоновані мною галузі є високотехнологічними, виробляють або здатні виробляти продукцію з високою часткою доданої вартості, яка користується або може користуватися попитом на зовнішніх ринках.  

За успіхами в технологічних галузях піде і поліпшення макроекономічних показників України - технології "просочуються" в тіло економіки, ведуть до більш високих темпів її зростання, в тому числі і відносних показників (ВВП на душу населення).

Країна, яка у свій час (УРСР в складі СРСР) мала безпосереднє відношення до прориву в космос і оволодіння атомом, не повинна бути аграрно-сировинним придатком розвинених держав.

Влада тим краще справляється зі своїми завданнями, чим краще розуміє, як їх вирішувати в актуальних обставинах і нагальних завданнях.

В окремі періоди підвищення ролі держави необхідне і здатне принести позитивний ефект. Сильна роль держави у ключових високотехнологічних галузях - необхідна в даний момент тактична дія.

Головний редактор журналу China Economic Quarterly Д.Стадвелл писав, що якби спочатку Японія, а потім Корея, Тайвань і Китай розвивалися, виходячи з теорій Сміта і Рікардо, світова економіка отримала б чотирьох великих виробників рису, а не високотехнологічних індустріальних гравців.

Якщо таким гравцем хоче стати Україна (нехай і локальним), ми не можемо повністю віддати економічну політику на відкуп "невидимій руці ринку".

Цікавий прозорливий висновок був зроблений соціологом Б.Муром ще в 1954 році: "Промислова експансія в СРСР ініціюється майже виключно згори. Якщо політичне джерело промислової експансії зникне або зменшиться, немає нічого, що могло б його замінити".

Енергія, яка зробить Україну сучасною індустріальною державою не згенерується сама по собі, без проактивної ролі держави. Не вдасться цього домогтися і без політичної волі, такої, якою володів де Голль.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua