Глобализация против украинского моратория на продажу земли

Глобализация против украинского моратория на продажу земли

Украина является частью глобальной экономики, поэтому отмена моратория на продажу сельхозземель - вопрос времени. Сколько ждать пайщики, фермеры и инвесторы? (укр.)
Вторник, 25 сентября 2018, 08:57
соучредитель инжиниринговой компании Interprojekt GmbH

У минулому році наша держава експортувала до Європейського Союзу зерна на 1,7 млрд доларів, соняшникової олії – на 1,4 млрд дол. та насіння олійних культур на 1,1 млрд доларів.

Україна входить до ТОП-10 найбільших постачальників агропродукції в ЄС. При цьому більшість українських аграріїв не можна поки назвати тими, хто фанатично працює над збільшенням прибутковості з одного гектара. Хоча логіка підказує, що це мало б бути стратегією.

Якщо порівнювати ефективність ведення агробізнесу українських компаній і, наприклад, датських, то різниця в ефективності використання одного гектара може досягати десятків разів.

Українським аграріям є куди інвестувати, щоб заробляти більше – це і земля, і створення інфраструктури, і навчання людей, впровадження сучасних технологій. Проте учасникам ринку бракує впевненості у завтрашньому дні.

Ту ж землю в Україні досі не можна ані купити, ані продати. Тоді чи є сенс вкладати в неї гроші, які повернуться, якщо пощастить, мінімум за кілька років?

На мій погляд, непрозорі правила користування землею, які ми називаємо "мораторієм", є економічним гальмом не тільки для аграріїв, але для всієї країни.

Власники землі не мають гарантій, що вона належатиме їм і надалі, що цю землю можна буде передати у власність дітям, тому не охоче вкладаються в довгострокові проекти – розбудову аграрної інфраструктури.

Хоча у нас є клієнти, які будують сільські дороги до своїх полів, але це у більшості випадків винятки з правила. Вони визнають, що з задоволенням вкладалися б в інфраструктуру, якщо б був би відкритий обіг землі.

Вільний ринок землі – це частина нової економічної моделі.

Якщо підходити до питання зі стратегічного погляду, я робив би так: створював би пілотні проекти, на базі яких відпрацьовував усі питання, пов’язані з Антикорупційним судом, земельними відносинами, децентралізацією тощо.

Зараз усі твердять про зраду, і як буде добре у майбутньому. Але потрібно робити конкретні кроки вже сьогодні.

Наприклад, можна створити у 5-6-ти областях пілотні проекти, відпрацювати там протягом кількох років законодавчі акти щодо земельного регулювання. Це свого роду тестування механізмів запуску ринку і для юристів, і для власників паїв, і для бізнесу.

Райони слід обирати там, де більше за все відбувається рейдерських атак, бо цей показник свідчить про найгірше врегульовані земельні взаємовідносини.

Я виходжу з логіки проектного менеджера: для того, щоб щось робити на великій території, треба це спочатку зробити на малій.

Чому б до цього пілотного проекту одразу не запросити венчурні фонди, й подивитися, що вони насправді зможуть зробити?

Україна є частиною глобальної економіки. Наше завдання – випускати щонайменше готовий продукт, а не сировину. Це означатиме, що на цій території залишиться вся додана вартість.

Візьмемо, наприклад, переробку кукурудзи, яка зараз є однією з експортних культур. Компанія "Bunge" на Вінничині планує будувати завод з виробництва кукурудзяного борошна.

Чомусь це не зробила жодна українська компанія? "Bunge" у глобальному економічному ланцюжку має свого споживача, і ця компанія бачить рентабельність в Україні.

Завдання влади зараз – створити такі економічні умови, щоб глобальні гравці лишали саме тут додану вартість. А це податки, робочі місця та інвестиції.

Українці вже мають думати про землю, яка залишиться їх правнукам, про те, як зберегти якість ґрунтів і підвищити їх вартість.

Звичайно, що зараз бізнес-план українського фермера дуже короткий. Він однорічний. Навесні – посадити, восени – зібрати.

Сьогодні українська земля дає змогу непогано заробити. Десь вона виснажується, десь ні. Загальна статистика в світі щодо чорнозему свідчить, що його кількість зменшується. Тому наразі потрібні інвестиції в їх збереження і відміна мораторію їх гарантує.

Я не вважаю, що з відкриттям ринку землі кардинально зміниться ціна на неї, і не вважаю, що ми маємо хвилюватися про це.

Ми маємо думати про той прибуток, який отримаємо з цього ресурсу. Нам важлива не ціна цієї землі з погляду продажу, а її капіталізація.

Адже це дозволить створювати додаткову вартість, ціну 1 га землі регулюватиме ринок, і на мій погляд, це не має значення. Ті люди, які думають про ціну, – спекулянти.

Не вважаю, що спекулянти довгостроково та стратегічно думають. Тому для себе формую питання відміни мораторію не як ціну землі, а як її капіталізацію. А це вже зовсім інша стратегія, інший підхід.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua