Заложники игры монополистов: почему речки в Украине не работают

Заложники игры монополистов: почему речки в Украине не работают

Парламент обсуждает два проекта по развитию речного транспорта. К сожалению, они лоббируют частные интересы. Нужен третий проект. (укр)
Пятница, 27 апреля 2018, 08:30
народный депутат, "Самопоміч"

Річкова система України — золота жила.

Це ресурс, прибуток від якого приваблює всіх, хто має доступ до влади: урядовців, депутатів, бізнесменів. Деякі з них успішно поєднують політику і бізнес.

У країнах з розвинутою логістичною системою перевезення водним транспортом користуються неабияким попитом.

Вони економні — дешевші за інші типи перевезень. Вони енергоефективні — та ж кількість пального дозволяє перевезти вантаж на більшу відстань.

Тимчасом в Україні четвертий рік триває дискусія про модель управління галуззю. На жаль, ця суперечка перетворилася на битву інтересів, заручником якої стали користувачі галузі.

У Верховній Раді обговорюються два галузеві законопроекти: 2475а, який підтримує Міністерство інфраструктури, та 2475а-4. В обох є концепти та ідеї, які мають право на існування. Обидва мають позитивні і негативні норми.

Структура внутрішніх водних шляхів України — це, з одного боку, ресурси топових європейських акваторій — Південного Бугу, Дніпра, Дунаю. З іншого — радянська спадщина у вигляді зношених на 75% основних фондів. Важливе питання — хто і як фінансуватиме українські акваторії та інвестуватиме в них.

Коштів, які виділяє держава, не вистачає навіть на гідне утримання, не те що на заміну та оновлення інфраструктурних об'єктів.

Законопроект, який підтримує уряд, пропонує вирішити питання розвитку галузі коштом підприємців-користувачів. Впроваджується річковий збір, який, за прогнозами експертів, спричинить подорожчання річкових перевезень на 2%.

Це не найефективніше рішення, адже витрати українських підприємців на перевезення товарів до портів і так на 30% більші, ніж в американських підприємців, і на 40% більші, ніж у німецьких.

Законопроект №2475а-4 передбачає додаткове фінансування внутрішніх водних шляхів завдяки частині коштів від канальних зборів та Дорожнього фонду України.

Головне — обидва законопроекти у кінцевому підсумку створять у галузі монополію. Той, який підтримує уряд, — державну монополію у вигляді Адміністрації внутрішніх водних шляхів, другий — приватну монополію у вигляді господарювання на річках однієї з українських аграрних компаній.

Щоб віднайти ідеальний варіант фінансування внутрішніх водних шляхів, потрібно встановити баланс. Гармонізацію відносин між державою та бізнесом у галузі слід відобразити в окрему законопроекті, який міститиме пропозиції від обох ініціатив.

Перша — допуск в українські акваторії іноземного прапора за стандартами ЄС і як наслідок — іноземних інвестицій.

Друга — кошти, отриманні державою з галузі, не повинні осідати на рахунках державного підприємства-монополіста, а мусять надходити до місцевих бюджетів.

Третя — система державної реєстрації суден повинна бути спрощена і скорочена.

Четверта — процес отримання дозволу не повинен тривати надто довго, його треба максимально спростити та позбавити бюрократичної складової.

П'ята — задля зменшення корупційних ризиків треба скоротити кількість органів, які контролюють галузь.

Якщо об'єднати ці головні позитивні принципи, вилучити особисті інтереси певних представників бізнесу та чиновників, які намагаються утворити в галузі нову "годівницю", запуск річки принесе вигоду і бізнесу, і державі, і всім українцям.

Парламент повинен відкинути приватні інтереси окремих монополістів і знайти компроміс щодо моделі управління галуззю.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua