"Укрпошта" — главный почтовый газотрейдер страны

"Укрпошта" — главный почтовый газотрейдер страны

Только за три месяца мы сэкономили более 3,5 млн грн, поэтому ответ на вопрос, зачем "Укрпошті" газовая лицензия, надеюсь, понятен. (Укр.)
Четверг, 25 января 2018, 08:30
заместитель генерального директора по закупкам "Укрпошти"

У січні 2018 року ціна блакитного палива на ринку перевищила 10 тис грн за тис куб м, а "Укрпошта" досі споживає власний газ, що коштує 8,5 тис грн.

Яким чином? Все тому, що тепер ми не лише головна пошта країни, а ще й газотрейдер.

Відповідну ліцензію "Укрпошта" отримала 7 вересня 2017 року за рішенням НКРЕКП. До речі, коштувала вона всього 2 тис грн.

А тепер про те, чому ми ухвалили таке нестандартне рішення та який маємо результат.

Як державна компанія ми здійснюємо всі закупівлі публічно, а в рамках відповідного закону маємо чіткі обмеження щодо перегляду умов укладених договорів. Зокрема, ціни можуть збільшуватися лише за умови документального підтвердження їх ринкового коливання та не більше, ніж на 10%.

Чому ця умова нормально працює для більшості товарів, але робить закупівлю газу однією з найскладніших та потенційно ризикованих?

По-перше, ціна газу на ринку об'єктивно змінюється й інколи виходить далеко за межі 10% за місяць. За даними Української енергетичної біржі, впродовж 2017 року котирування були в діапазоні 6,4-9,1 тис грн за тис куб м, а ціни у прейскурантах найбільшого гравця — "Нафтогазу" — були у межах 8,2-10,1 тис грн за тис куб м.

По-друге, законодавство і правила роботи газотранспортної системи вимагають подавати заявки на наступний місяць з 15-го по 20-те число попереднього. При цьому можна мати лише одного постачальника на точку споживання, а укладати договір з новим постачальником можна тільки після повного розрахунку з чинним.

Отже, про зміну постачальника треба дбати заздалегідь та за умови відсутності суперечок з попереднім — і це при безперервному процесі споживання газу.

По-третє, наразі нема ні нормативно визначеного, ні прийнятого сторонами публічних закупівель, включаючи контрольні органи, способу розрахунку ціни на ринку газу, коливання якої могли би бути підставою для перегляду цін в договорах поставки, укладених відповідно до закону "Про публічні закупівлі".

Ці три фактори змушують майже кожного покупця газу стикатися з об'єктивною вимогою постачальника підвищувати ціну в період сезонних коливань, але нема ні надійного механізму її документального обґрунтування, ні практичної можливості розірвати договір та змінити постачальника — з усіма відповідними наслідками.

Учасники ринку постійно наголошують на необхідності хоча б визначення "ринкової ціни" та механізму її обрахунку, але поки цього не відбулося, шукають доступні рішення. Мені відомі три шляхи вирішення даної проблеми.

1. Укладання договору з фіксованою ціною протягом усього періоду, але такі умови часто закінчуються маніпуляцією з боку постачальника.

У більшості випадків учасники заздалегідь знають, що проігнорують цю умову. Вони знижують ціну, щоб виграти на аукціоні, а потім змушують переглядати її, бо "ціна на ринку виросла, а ми не можемо працювати у збиток".

Якщо ж постачальник сумлінний, то майбутнє зростання ціни відразу буде закладене в цінову пропозицію, і замовник укладає договір за відверто завищеною ціною. Після цього він змушений протягом "низького сезону" сплачувати надвисоку ціну. Успішні приклади такої реалізації є, скоріше, винятками з правила.

2. Прописування формули зміни ціни. Такий прецедент у 2017 році створив один з найбільших споживачів — "Укртрансгаз". У своєму договорі колеги прописали умови розрахунку фактичної ціни на газ на основі біржових котирувань одного з найбільших європейських газових хабів.

Підхід в цілому правильний і міг би стати загальною практикою, але наразі бачимо в ньому дві проблеми: обмежений доступ до надійної інформації про котирування та розрахунок фактичної ціни після закінчення розрахункового періоду.

За умови спрощення механізму перерахунку і підтвердження можливості застосування він міг би стати основним для численних державних замовників.

3. Третій варіант закупівлі газу, який ми успішно протестували у цьому опалювальному сезоні, — закупівля необхідного обсягу за один раз, закачування його до газосховищ та подальше використання свого газу кожного місяця.

Цей механізм теж не надто простий.

По-перше — отримання ліцензії постачальника газу. Досі не розумію, для чого це потрібно, хоча зробити це вдалося швидко і майже безкоштовно.

По-друге — укладення угоди з "Укртрансгазом" на зберігання газу. До речі, тариф на закачування, зберігання і відбір газу становить 134 грн за тис куб м за сезон.

По-третє — внесення фінансового забезпечення.

По-четверте — проходження щомісячної процедури номінації в "Укртрансгазі". Мабуть, у перший місяць це найскладніша частина.

По-п'яте — оперативний моніторинг і реномінація протягом місяця у разі потреби.

Безумовно, для адміністрування такого механізму потрібні фахівці та багато зусиль, але в результаті ми вже третій місяць споживаємо власний газ за вересневими цінами, не псуючи собі нерви через постійні перегляди ціни. Краще було купити газ ще раніше, але підготовчий етап зайняв багато часу.

Тільки за перші три місяці споживання ми зекономили понад 3,5 млн грн, тож відповідь на питання, навіщо "Укрпошті" газова ліцензія, сподіваюся, зрозуміла. Використовувати один з механізмів чи просто чекати врегулювання питання — вирішувати кожному замовнику, але "Укрпошта" вже може поділитися досвідом.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua