Тимошенко і металурги: класика лобіювання
Металурги погодились лише на одну неприємну для себе річ: купувати вугілля вдвічі дорожче, аніж диктує ринок.
Це допоможе шахтам, а отже, і новому електоральному полю Юлії Тимошенко - шахтарям. Але натомість прем'єр пообіцяла забезпечити збут ледве не на докризовому рівні.
Крім того, уряд заплющує очі на те, що металурги, насправді, більше ніяких обов'язків на себе не взяли.
З повним текстом меморандуму можна ознайомитися тут.
Нічого не винні
Придивіться. Що можуть означати такі пункти?
"- зберегти професійний склад та кількість робочих місць, рівень заробітної плати та інших соціальних гарантій для працівників галузі, відповідно до рішень трудових колективів;
- дотримуватися порядку скорочення працівників, визначеного галузевою угодою;
- провести збори трудових колективів щодо внесення поправок до колективних договорів та угод згідно з діючим законодавством;
- реалізовувати внутрішні заходи, спрямовані на зменшення собівартості металургійної продукції;
- прискорити завершення переговорного процесу з власниками сировини, феросплавів та паливних ресурсів щодо реалізацій на внутрішньому ринку продукції за ціною не вище світової;
- забезпечити зростання використання коксу з метою зменшення використання природного газу;
- прискорити обробку вантажів у рухомому складі залізничного транспорту на виробничих площадках підприємств;
- продовжити виконання інвестиційних проектів, пов'язаних із впровадженням енергозберігаючих технологій".
Нічого. Всі наведені слова виконують лише одну функцію: вони є популістським баластом, який уряд використає для публічних промов про порятунок економіки.
Меморандум не гарантує збереження ані робочих місць, ані заробітної платні, ані оновлення виробництва. Людською мовою, підприємства кажуть: "ми обіцяємо, що будемо намагатися спробувати робити щось. Це щось - дуже і дуже добре".
Єдине, що дійсно відчують металурги, - це зобов'язання до квітня 2009 року купувати весь обсяг коксівного вугілля від державних вугледобувних підприємств через ДП "Вугілля України".
Про які ціни домовились металурги та уряд - невідомо. Але до початку кризи вугілля в Україні коштувало більше, ніж в усьому світі. А присутність "Вугілля України" в схемі робило його ще дорожчим. Приватизовані шахти тоді ж продавали вугілля на 30-35% дешевше, ніж державні.
Цікавим також є пункт про ціни на сировину. З нього стає зрозумілим джерело лобіювання. Світові ціни на неї зараз - надзвичайно низькі, і саме за ними залізна руда купуватиметься у підприємств Рината Ахметова, а феросплави - у Ігоря Коломийського. Якщо ж вони на такі ціни не погодяться - завжди можна буде дістати імпортної сировини, цього меморандум не забороняє.
Отже, корпорація "Індустріальний союз Донбасу" в будь-якому разі у виграшній ситуації. Разом з її співвласником, улюбленим радником прем'єра Олегом Гайдуком.
Що пообіцяла Юля
Такий потворний документ - зовсім не дивина. Щойно продажі металургійної продукції впали, її виробники почали інформаційну війну. Зі шпальт газет залунали жахливі прогнози про неминуче падіння всієї економіки, якщо держава не підтримає металургію.
І ніхто не зізнавався, що за п'ять попередніх років власники метпідприємств дуже мало зробили, щоб модернізувати виробничі потужності. Зараз мова йде про те саме, що й 2003 року: держава повинна металургам допомагати.
Дечим уже допомогли. Національний банк девальвував гривню, щоб полегшити долю експортерам. Тепер від уряду додалося багато конкретних обіцянок.
Наведемо лише деякі з них.
"Кабінет Міністрів зобов'язується:
- спрямувати через попередньо визначені комерційні банки значну частину кредитних ресурсів, отриманих для стабілізації фінансової системи України, за мінімальними ставками плати за користування ними, на розвиток та вирішення проблемних питань підприємств гірничо-металургійного комплексу та суміжних галузей економіки, перш за все - фінансування завершення інвестиційних проектів, направлених на ресурсо- та енергозбереження та рефінансування заборгованостей за інвестиційними проектами;
- сприяти розширенню споживання металопродукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку шляхом впровадження балансів виробництва та споживання продукції металургійних підприємств усіма металоспоживаючими галузями економіки з використанням ресурсів Стабілізаційного фонду та цільових програм;
- постачати природний газ підприємствам гірничо-металургійного комплексу за ціною іноземного постачальника з урахуванням витрат на його транспортування територією України;
- забезпечити відшкодовування ПДВ металургійним підприємствам протягом 5-ти днів з моменту подачі декларації за минулий місяць;
- встановити та застосувати тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом для підприємств гірничо-металургійного комплексу, виходячи з рівня зниження цін на металургійну продукцію для потреб Укрзалізниці по відношенню до серпня 2008 року;
- з метою стабілізації цінової ситуації на внутрішньому ринку запровадити реєстрацію цін на гірничорудну, вугільну, коксівну, феросплавну та металургійну продукцію, що виробляється вітчизняними підприємствами та реалізується на внутрішньому ринку, та декларування їх змін;
- знизити тарифи на електроенергію;
- внести зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині підвищення норм амортизації для основних фондів групи ІІІ, які будуть придбаватися за рахунок капітальних інвестицій та реінвестицій, а також застосування зниженої до 20 відсотків ставки податку на прибуток у разі реінвестування прибутку підприємств на придбання основних фондів групи ІІІ як середньострокового заходу для підтримки підприємств усіх сфер економічної діяльності, у тому числі підприємств гірничо-металургійного комплексу, підвищення конкурентоспроможності їх продукції;
- забезпечити підтримку заходів, які ініціюватимуться підприємствами гірничо-металургійного комплексу щодо захисту внутрішнього ринку від недобросовісного імпорту;
- забезпечити погашення заборгованостей державних монополій перед підприємствами гірничо-металургійного комплексу за металопродукцію".
Можна аплодувати Віталієві Гайдуку стоячи. З будь-якого погляду, це не угода. І навіть не допомога держави підприємствам, які опинилися в скрутному становищі. Бо в такому разі металурги брали б на себе серйозні зобов'язання з жорстким графіком виконання.
Але вони не пообіцяли вкласти ані копійки своїх грошей у переобладнання виробництва. Не надали ніяких гарантій економіці, не кажучи про працівників. І натомість отримали дуже багато "смачних" обіцянок.
Дещо Кабмін може зробити гарантовано: постачати газ за мінімальною ціною, знизити тарифи на електрику та залізничні перевезення, спрямувати в галузь кредити за рахунок позики МВФ. Щодо іншого - не вистачить або часу, або адміністративного впливу, або це неможливо взагалі.
Тому навряд чи металурги розраховують на реалізацію бодай 20% обіцяного. А Тимошенко - також не в програші, найближчими днями їй буде на чому попіаритися.