Сировинного експорту – більше, нових технологій і малого бізнесу – менше. Що Україні треба міняти?

Сировинного експорту – більше, нових технологій і малого бізнесу – менше. Що Україні треба міняти?

Вівторок, 21 липня 2020, 10:30 -
agroportal.ua
Чому Україні потрібна нова експортна стратегія, та з якими державами Україні вигідніше налагоджувати торговельні стосунки на наступні п'ять років.

У 2021 році закінчується п'ятирічний період дії Експортної стратегії України, ухваленої у 2017 році.

Цей та наступний роки – період, коли Україна повинна визначити свою подальшу роль на економічній мапі світу. Тож за два роки потрібно дати відповіді на питання, що, куди, на яких умовах Україна зможе експортувати, і з ким потрібно домовитися про безперешкодний експорт.

Це надзвичайно складне системне питання. Україна, як і решта світу, не розуміє, як розвиватиметься торговельна суперечка між Китаєм і США та Євросоюзом.

Незрозумілі масштаби китайської ініціативи "Один пояс, один шлях". Її розширення може спричинити політичну реакцію великих геоекономічних гравців, що матиме наслідки для багатьох країн Євразії.

Також незрозумілі масштаби вірогідної хвилі протекціонізму: за два роки кількість торговельних обмежень у світі зросла майже вдвічі.

Учасники ринків дедалі частіше говорять про очікувану деглобалізацію, регіоналізацію ринків та можливе зниження ролі СОТ.

Крім того, за перші місяці пандемії коронавірусу інвестори вивели з малорозвинених ринків понад 80 млрд дол. Цей інвестиційний ресурс у найближчі роки піде в інші прибуткові економіки.

Вісім трендів, які натякають

В Експортній стратегії на 2016-2021 роки описане становище України на торговельній мапі світу.

Ситуація з 2016 року за більшістю пунктів не змінилася, якщо не погіршилася. Ось кілька тенденцій українського експорту, які потрібно взяти до уваги при розробці нової експортної стратегії.

Перше. Частка сировинного експорту з 2015 року зросла з 69,6% до 72,1%. У 2001 році на сировину припадало 64,5% експорту.

 

Друге. Частка продукції з використанням технологій середнього та високого рівнів з 2015 року впала з 19,1% до 15,4% (у 2001 році – 25,1% експорту).

Третє. Економіка України технологічно продовжує старіти. Частка підприємств, які впроваджують нові технології, скоротилася з 14,8% у 2001 році до 13,8% у 2019 році. Середній показник у Євросоюзі – 51%.

Частка реалізованої інноваційної продукції від усього обсягу випуску промислових підприємств України скоротилася з 9,4% у 2001 році до 1,3% у 2019 році. У ЄС цей показник становить 17%.

Четверте. Продуктивність праці в Україні становить 20,5 тис дол створеного ВВП на одного зайнятого. Це в рази менше, ніж в Угорщині (63,4 тис дол) чи Болгарії (44,6 тис дол).

П'яте. Кількість зайнятих у промисловості за вісім років зменшилася на 1 млн людей до 2,1 млн у 2018 році.

Заяви деяких політиків про стрімке зростання кількості робочих місць, особливо у сфері високотехнологічного експорту, виглядають як злий жарт. Створення робочих місць – дуже затратний процес.

Ціна одного робочого місця в промисловості в Польщі становить 100 тис дол. За п'ять років у спеціальні інвестиційні зони в Польщі було залучено 30 млрд дол інвестицій, що дозволило створити 300 тис робочих місць.

Шосте. Обсяги половини експорту з України залежать від умов десяти країн: Китаю, Польщі, Росії, Білорусі, Туреччини, Індії, Єгипту, Німеччини, Нідерландів, Італії.

 

Сьоме. За останні десять років експорт України суттєво зріс в Австралію та Нову Зеландію, країни Африки, ЄС та Північної Америки. Окремо варто відзначити значне зростання експорту а Китай та Індію.

Якщо говорити про основні регіональні ринки, то суттєве зростання показали ринки Китаю, Індії, країн, що входять до Африканської континентальної зони вільної торгівлі, країни ЄС, АСЕАН, Тихоокеанського партнерства та NAFTA.

Зростання експорту до великих регіональних ринків можливе лише за умови розвитку системного діалогу. Це показує досвід побудови відносин з ЄС та Китаєм.

 
 
 

Восьме. Частка мікробізнесу, малого та середнього бізнесу в експорті знизилася з 29% у 2015 році до 24% у 2019 році.

 

Зниження відбулося через зменшення кількості експортерів-ФОП, мікропідприємств та малих підприємств, падіння обсягів поставки ними товарів за кордон. У 2015 році вони забезпечили надходження 13% експортної виручки, у 2019 році – 9%.

 

Саме ФОП, мікропідприємства та малі підприємства наразі в зоні найбільшого ризику не тільки щодо збереження обсягів експорту, а й існування.

Дослідження показують, що в середньому МСБ в Україні випускає для експорту п'ять-шість одиниць продукції, яку купують два-три іноземні партнери.

Тобто втрата навіть одного покупця за кордоном може мати серйозні наслідки для перспектив таких підприємств.

 

Що може Україна

Разом з тим, Україна може стати рушійною силою в глобальній економіці. За певних обставин країна може стати центром виробництва для Європи та вигравати на глобальному ринку не тільки як експортер зерна та металу.

Існують можливості створення довших виробничих ланцюжків з високою доданою вартістю в АПК, важкій промисловості, виробництві енергетичного обладнання.

Досвід європейських та азіатських країн показує, що темпи економічного розвитку та зростання експорту мають величезне значення. Вони неможливі без стабільного економічного середовища.

Незважаючи на пандемію та можливе виникнення інших "чорних лебедів", Україна повинна працювати над залученням інвестицій, бо в сучасних умовах альтернативних варіантів для прискореного економічного зростання не існує.

Очевидно, що нові часи вимагають нестандартних дій. Традиційні дії навряд чи принесуть результат.

Стратегію проходження цього складного періоду необхідно позначити в експортній стратегії України на 2022-2026 роки.

Для цього Торгово-промислова палата України створює робочу групу, до якої входитимуть науковці, маркетологи, фахівці із ЗЕД українських підприємств, представники бізнес-асоціацій і влади.

Учасниками робочої групи будуть представники ТПП у 55 країнах світу, керівники Центрів підтримки експорту при регіональних ТПП.

Не виключено, що одним з елементів стратегії будуть перемовини про розвиток торгівлі, передусім експорту, не тільки з найбільш перспективними країнами, а і з економічними надоб'єднаннями.

Крім ЄС, таких зараз щонайменше шість: Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA), Асоціація держав південно-східної Азії (ASEAN), спільний ринок країн Південної Америки MERCOSUR, договір Тихоокеанського партнерства та Африканська континентальна зона вільної торгівлі.

Ефективний імпульс збільшенню експорту дає прямий системний діалог.

 

Геннадій Чижиков, президент Торгово-промислової палати України


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!