Пенсійна реформа, рівень другий. Чи готова Україна
Нинішня солідарна пенсійна система справляється з навантаженням. Дефіцит Пенсійного фонду перевищує 140 млрд грн, посилюючи тиск на держбюджет.
Пенсійна реформа життєво необхідна, адже через 20-30 років кількість працездатних українців скоротиться з 25 млн до 16 млн, а число пенсіонерів виросте з нинішніх майже 9 млн до 12 млн.
Влада розробила необхідні законопроекти щодо пенсійної реформи. Зокрема, передбачається запровадити другий рівень пенсійної системи.
За задумом, з моменту його запуску у 2019 році український ринок капіталу протягом трьох років отримає 100 млрд грн відрахувань, що дозволить забезпечити мільйонам українців безтурботну старість.
Однак приводу для радості нема. Є проблема, яку складно пояснити більшості українців через їх низьку фінансову грамотність: у країні відсутній ринок капіталу.
Експерти й учасники ринку б'ють на сполох. Вони переконані, що другий рівень пенсійної системи — це не тільки додатковий тягар для вітчизняного бізнесу, а й удар по пенсіях майбутніх пенсіонерів країни.
Що за звір
В Україні з часів СРСР існує солідарний рівень пенсійної системи в вигляді Пенсійного фонду України. Цей фонд формується від надходжень з єдиного соціального внеску — 22% від заробітної плати.
У країні майже півтора десятка років функціонує третій рівень пенсійної системи у вигляді недержавних пенсійних фондів — НПФ. Проте цей рівень не став популярним. За даними Нацкомфінпослуг, на 31 березня 2018 року в Україні існувало 62 НПФ. Їх учасниками стали 843,2 тис. українців, які сплатили 1,9 млрд грн.
НПФ — це своєрідний мішок з грошима, яким управляє компанія з управління активами — КУА — з ліцензією Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку — НКЦБФР. Завдання КУА — вигідно інвестувати гроші НПФ, розклавши кошти в акції, облігації, депозити, нерухомість.
При цьому діє принцип диверсифікації: гроші розкладаються в різні кошики, що знижує імовірність їх знецінення. Цю діяльність строго регламентує закон про недержавне пенсійне забезпечення.
Обліковує вкладників НПФ адміністратор під контролем Нацкомфінпослуг, також є банк-зберігач під наглядом Нацбанку. Наявність кількох регуляторів забезпечує жорсткий взаємний контроль за роботою НПФ.
Пенсійні фонди можуть бути приватними, корпоративними і професійними. Наприклад, Нацбанк має свій корпоративний НПФ.
Аби пенсійні вклади в НПФ не з'їла інфляція, КУА мусить постійно інвестувати гроші НПФ, купуючи і продаючи фінансові інструменти. В результаті вкладник, вийшовши через 20-30 років на пенсію, отримує пенсійні виплати і насолоджується безбідною старістю, як це відбувається в розвинених країнах.
Між солідарною та недержавною пенсійною системою є другий рівень. У різних країнах він має свою специфіку. Фактично це дуже великий пенсійний фонд, що працює за принципом недержавного пенсійного фонду.
Однак є відмінність: якщо в НПФ йдуть добровільні відрахування, то другий рівень зобов'язує роботодавця робити виплати. Згідно з депутатським законопроектом №6677, відсоток буде поступове збільшуватися — з 2% до 7%. У проекті Кабміну, де розробником була НКЦПФР, пропонується підняти цю виплату до 15%.
Передбачається, що адмініструвати другий рівень буде Пенсійний фонд України, а активи будуть розподілені між КУА недержавних пенсійних фондів. Однак остаточного варіанту поки нема — триває процес обговорення. У будь-якому випадку бізнесу доведеться платити більше — 28% або 37%, включаючи ЄСВ.
Чому Україна не готова
Збільшення виплат може призвести до скорочення зарплат, що знизить загальну купівельну спроможність та рівень інвестицій в реальний сектор, стверджує заступник директора Центру економічної стратегії Марія Репко.
На її думку, це пов'язано з відсутністю в країні повноцінного ринку капіталу. "У найближчі роки доступними для інвестицій інструментами будуть тільки державні облігації та банківські депозити", — вважає експерт.
Запуск другого рівня пенсійної системи вимагає міцного фундаменту у вигляді повноцінного ринку капіталу, який забезпечив би диверсифікацію активів, особливо з огляду на очікувані обсяги вивільнених коштів.
"Протягом першого року після запуску ринок може отримати до 20 млрд грн, а за три роки розмір активів другого рівня може досягти 100 млрд грн з урахуванням зростання ставки внеску і розміру середньої заробітної плати.
Така сума є потужним стимулом для розвитку економіки: кредитування бізнесу і розвитку інфраструктурних проектів. Наприклад, власником 39% міжнародного аеропорту Брюсселя є пенсійний фонд Teachers' Pension Plan з Онтаріо", — каже глава підрозділу з управління локальними активами групи ICU Григорій Овчаренко.
На що підуть вклади
На українському ринку капіталу вибір для інвестицій і заощаджень активів скромний: облігації внутрішньої державної позики, депозити і, можливо, нерухомість. Ринок акцій в Україні формально існує, тому що в країні є акціонерні товариства, але він відсутній як інвестиційний інструмент.
У розвинених країнах пенсійні фонди інвестують в акції успішних компаній. Пенсіонери західних країн, на відміну від українських, отримують вигоду від результатів діяльності Facebook, Google, Apple та інших корпорацій.
Протягом останнього десятиліття на ринку акцій США спостерігається ралі. Аналітики Wall Street відзначають другий за післявоєнний період темп зростання американського ринку акцій. Ті, хто на початку 2017 року вклали в акції Amazon, Facebook і Google, отримали 100%, 60% і 35% прибутку в доларах відповідно.
Чи можливо це на українському фондовому ринку? Ні. Чи можуть українці отримати вигоду від інвестицій у ринок США? Теж ні. Як стверджує керуючий активами ІГ "Арт-капітал" В'ячеслав Король, за законом НПФ можуть інвестувати в іноземні цінні папери, але на практиці це неможливо.
Без лібералізації валютного законодавства та можливості інвестувати за межі України успішної пенсійної реформи не буде, впевнений Овчаренко.
"Зарубіжні ринки відкривають більше можливостей для зростання пенсійних заощаджень, це обов'язковий елемент для запуску накопичувального рівня. Нам треба орієнтуватися на більш тривалий період інвестування. Незважаючи на кризу 2008 року, за останні десять років індекс Доу-Джонса показав середньорічну прибутковість 6,42%, європейський DAX — 5,09%", — зазначив він.
За словами Короля, частину українських цінних паперів піддадуть процедурі "сквіз-аут" — примусовому продажу акцій міноритарними акціонерами, а решта паперів неліквідна, тому вони не підходять для пенсійних активів.
Інвестиційна безвихідь
На українському ринку найбільш надійним фінансовим інструментом для вкладення пенсійних активів є облігації внутрішньої державної позики — ОВДП. У них дозволять вкласти 60% пенсійних активів з другого рівня, тобто по суті буде фінансуватися державний борг.
Однак в разі погіршення економічної ситуації, наприклад, МВФ вирішить не виплачувати черговий транш, пенсійні активи можуть знецінитися.
Розміщувати гроші на депозитах — можна буде 50% активів — після десятків банкрутств фінансових установ не надто розсудливо. Ніхто не гарантує, що через 20-30 років пенсійні активи будуть збережені.
"Пенсійні накопичення не будуть захищені, бо в нас неефективна судова практика щодо захисту інтересів споживачів фінансових послуг та прав інвесторів. Глибина банківської кризи показала, що фінансовий сектор ненадійний", — каже Репко.
Також експерти попереджають про можливу націоналізацію пенсійних вкладів, наприклад, ОВДП можуть конвертувати у безстроковий борг.
"У низці європейських і пострадянських країн частину накопичених коштів громадян переводили назад до солідарної системи, оскільки державі було складно виконувати свої зобов'язання перед пенсіонерами", — нагадала Репко.
Можна також інвестувати у сільськогосподарську землю або нерухомість, але з урахуванням високого рівня корупції в судовій системі тут теж високі ризики. "Земля — це слаболіквідний актив з величезним спредом скрізь, не тільки у нас. У нас же ліквідність в рази нижча", — сказав Король.
Чому нема ринку
Висока корупція і незахищеність інвестицій відлякують іноземних інвесторів, які раніше формували основні обсяги торгів на українському фондовому ринку.
На думку учасників ринку, більш локальні процеси теж не сприяють позитивним змінам. Влада розглядає фондовий ринок як інструмент обслуговування бізнес-схем і розподілу власності серед олігархату.
"Винна НКЦПФР, яка лобіювала внесення забаганок олігархів у закон про акціонерні товариства. Зокрема, там з'явилися нововведення щодо сквіз-ауту. В результаті це закриє корпоративний сектор країни, знищить ринок акцій і самі акції як клас активів", — побоюється Король.
За його словами, ніяких перспектив фондовий ринок не має, бо українські компанії не бачать вигоди розміщувати свої акції в Україні. "НПФ якщо і будуть купувати акції українських компаній, але тільки за кордоном", — нарікає експерт.
Зараз на внутрішньому ринку можна купити лише депозитарні розписки Миронівського хлібопродукту. При цьому на іноземних ринках поза зоною доступу залишається багато акцій українських компаній, серед яких — Astarta, Kernel, Milkiland, Agroton, Sadovaya Group, Ferrexpo.
З 6 лютого 2018 року іноземні компанії отримали можливість заводити свої акції на українські фондові біржі через Національний депозитарій.
Навряд чи цим шансом скористаються Tesla чи Apple. Однак українські компанії, зацікавлені в тому, щоб в них інвестували пенсійні фонди в Україні, можуть запустити депозитарні розписки на свої акції.
Петро Шевченко, журналіст