Недосяжні цілі: НБУ зняв рожеві окуляри і підвищив облікову ставку

Недосяжні цілі: НБУ зняв рожеві окуляри і підвищив облікову ставку

П'ятниця, 27 жовтня 2017, 08:00 -
фото нбу
Регулятор погіршив прогноз інфляції та вперше за два роки підвищив облікову ставку. ЕП пояснює, чому так сталося, і що це означає.

Останніми роками в Україні на фоні економічної турбулентності для державних органів стало нормою спочатку давати надто оптимістичні прогнози, а потім, коли реальність починає стукати у двері, їх погіршувати.

Так само НБУ з прогнозом інфляції на 2017 рік тримався до останнього, але 26 жовтня здався і погіршив прогноз інфляції до 12,2%, що на 3% більше попереднього прогнозу.

Через це регулятор змушений був уперше за довгий період підвищити облікову ставку з 12,5% до 13,5% річних.

Чому інфляція є одним з найважливіших макропоказників країни та як останні рішення Нацбанку вплинуть на депозитні ставки зокрема і на економічну поведінку населення загалом?

Те, що інфляція буде вищою за прогноз Нацбанку, для багатьох фахівців, навіть прихильників нинішньої монетарної політики НБУ, стало зрозуміло ще в червні-липні.

Навіть на фоні відносної стабільності національної валюти очікуваної літньої дефляції не відбулося. Ціни продовжували зростати. Лише у серпні була незначна дефляція на рівні 0,1%, що не могло суттєво скоригувати прогноз.

Проте вже у вересні інфляція суттєво прискорилася і сягнула 16,2%. В НБУ тоді пояснили, що це зумовлено насамперед прискоренням зростання цін на сирі продовольчі товари, підвищенням виробничих витрат та певним пожвавленням споживчого попиту.

У середу Нацбанку довелося визнати, що з попередньою ціллю він не впорався.

"З огляду на прискорення інфляції упродовж останніх місяців та нові інфляційні фактори (зокрема, більш активне відновлення споживчого попиту, стрімке підвищення пенсійних виплат і мінімальної зарплати, акцизів на тютюнові вироби) Національний банк переглянув прогноз інфляції на 2017-2018 роки.

До кінця 2017 року інфляція знизиться до 12,2% (попередній прогноз 9,1%). Надалі інфляція продовжуватиме уповільнюватися та наблизиться до центральної точки цільового діапазону в третьому кварталі 2018 року. А на кінець 2018 року інфляція становитиме 7,3% (попередній прогноз 6%)", наголосили в НБУ.

Побічні ефекти інфляційного таргетування

Відмовившись від політики фіксованого курсу, НБУ оголосив, що головною його ціллю є контроль за цінами, тобто інфляцією. За прогнозами центробанку, у 2017 році індекс споживчих цін повинен був опуститися нижче двозначного числа вперше з 2014 року, відтоді як на фоні глибокої девальвації гривні інфляція почала набирати стрімких обертів.

Так, "таргетами" НБУ був показник на 2016 рік 10% (+-3%), у 2017 році інфляція повинна була становити 8% (+-2%).

Таргетування (від англ. target — мета) — спосіб реалізації господарської політики держави або окремого підприємства. Полягає у виборі якоїсь економічної "мішені", на яку треба впливати, щоб досягти певних результатів, поставленої мети. У випадку НБУ йдеться про таргетування інфляції — монетарний режим, який передбачає відповідальність центробанку за дотримання проголошеного офіційного показника інфляції (таргету) протягом визначеного часу.

Головним монетарним інструментом НБУ називав облікову ставку. До неї прив'язана вартість фінансових інструментів НБУ (депозитні сертифікати), якими той регулює ліквідність ринку.

У нинішніх умовах, коли попит на кредити банків надто вузький, саме безризикові інструменти НБУ є одним з головних інструментів для інвестицій банків. Саме тому вартість залучення банками грошей у населення залежить від облікової ставки.

Простими словами: якщо НБУ підвищує облікову ставку, повинні підвищуватися ставки за депозитами, які останніми місяцями перебували на рекордно низьких рівнях.

Втім, попри інфляцію, яка невпинно збільшувалася, регулятор тримав облікову ставку незмінною після її тривалого зниження.

Відтак реальна облікова ставка стала від'ємною, а депозити в банках часто не покривали рівень інфляції.

Проблема в українських реаліях також полягала у тому, що рівень ставок за кредитами знижувався не так, як вартість депозитів. В Україні вартість кредитів здебільшого залежить не від облікової ставки і вартості залучення коштів, а від стану банківського сектору і захищеності прав кредиторів.

Втім, регулятор напередодні таки незначно підвищив облікову ставку, з 12,5% до 13,5%, сподіваючись на тлі посилення інфляційних очікувань створити більш сприятливі умови для залучення банками коштів населення і бізнесу.

"Більш жорстка монетарна політика допоможе знизити інфляцію через кілька каналів. Підвищення облікової ставки буде стимулювати приплив заощаджень у банківський сектор, стримуючи споживчий попит. Також підвищення ставок робить більш привабливими фінансові інструменти в національній валюті порівняно з аналогами в іноземній валюті, що матиме позитивний вплив на майбутню інфляцію через канал обмінного курсу", — офіційно наголосили в НБУ.

Досягнення чи вгадування

Головною проблемою для НБУ лишається те, що він так і не зміг приборкати інфляцію. Якщо у 2016 році показник перебував у заданому коридорі, то в 2017 році інфляція його остаточно покинула, навіть на фоні відносної курсової стабільності.

На адресу інфляційного таргетування і раніше лунало багато критики з боку експертів. Тепер можна очікувати, що критика лише посилиться.

Читайте також
Керівник НБУ Яків Смолій: Депозити не повинні бути основним джерелом доходів українців
Найбільш "токсичні" українські банки

"На мою думку, інфляційного таргетування в Україні не існує. Це лише мантра, яку любить повторювати НБУ. Регулятор намагається лише вгадати показник інфляції за якийсь прогнозний період. Сьогоднішнє підвищення ставки особливо ні про що не говорить, крім того, що НБУ офіційно "викинув" білий прапор", — каже фінансовий аналітик Іван Угляниця.

За його словами, підвищення ставки не вплине на ситуацію на грошовому ринку, оскільки за такого високого абсолютного рівня ставки незначне підвищення, яке залишається нижче рівня інфляції, не дозволить ефективно зв'язати об'єми, що емітуються, оскільки вони одразу використовуються на поточне споживання.

"В Україні відсутні атрибути реальної економічної, бюджетної, фінансової та боргової політики. Все відбувається в режимі ручного керування — задля тактичних, політичних цілей. Фактично НБУ проводить грошову політику стримування, за винятком початку і середини 2014 року. Разом з тим, регулятор ніяк не реагує на "емісію" (підвищення пенсій, зарплат, монетизація ОВДП) з боку уряду", — наголошує аналітик.

Втім, окремі експерти налаштовані щодо політики НБУ більш оптимістично.

Член Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран наголошує, що інфляція вийшла з-під контролю саме через чинники, які не залежали від НБУ.

"Йдеться про зовнішні відносно НБУ чинники — елементи популізму від уряду, який прагнув підвищити спочатку мінімальну зарплату, потім пенсії. Робили вони це в більших обсягах, ніж зростав наш ВВП і всупереч бажанню регулятора.

В НБУ не люблять це визнавати, але між Кабміном і ними немає взаємодії щодо контролю за інфляцією і здійсненням витрат з Єдиного казначейського рахунку. Це дві болючі теми, стосовно яких їм потрібно домовитися заради підтримки стабільності гривні.

Серед додаткових чинників, які впливали на інфляцію, — зростання цін на продукти харчування у світі (український експорт) і процес підтягування цих цін до експортних з боку місцевих виробників", — наголошує Шапран.

Загалом інфляційне таргетування в Україні працює далеко не так, як в розвинених країнах. Це складна монетарна політика, яка залежить від ефективної роботи багатьох державних інститутів та узгодженості їх політики.

Поряд з цим у населення, яке і так зазнало значних економічних шоків за останні три роки, залишається все менше інструментів для заощадження коштів та збереження їх від інфляції.


powered by lun.ua