Ставки зроблені. Яке майбутнє чекає на "Північний потік 2" і що робити Україні

Ставки зроблені. Яке майбутнє чекає на "Північний потік 2" і що робити Україні

Вівторок, 8 серпня 2017, 08:30 -
www.nord-stream2.com
Київ та його партнери з ЄС прагнуть зупинити будівництво газопроводу "Північний потік 2", який збільшить частку російського газу в Європі до 80%. Чи зможуть вони переконати Німеччину та Австрію — основних лобістів проекту?

Росія продовжує вдаватися до відвертих маніпуляцій для реалізації свого стратегічного проекту "Північний потік 2". Це відбувається попри опір деяких країн Європи, американські санкції та економічні втрати, яких зазнає і сама РФ.

Напередодні стало відомо, що ЄС прагне отримати від держав-членів мандат на проведення переговорів з Росією щодо проекту

У такій ситуації Україна та її партнери повинні докладати більше зусиль для протидії цьому проекту, об'єднуючи партнерів з Європи. Інакше вийде, як з референдумом у Нідерландах. Наразі є два варіанти.

Перший — працювати з Єврокомісією та урядами країн-членів ЄС і доводити, чому проект загрожує енергетичній безпеці Європи. Другий — презентувати кращий варіант, який врахує можливості української ГТС та підземних сховищ газу. Для цього Україні потрібно долати корупцію та впроваджувати реформи.

Реклама:

"Північний потік 2" після Стокгольму і санкцій

З останніх подій українського та європейського газового ринків важливим для розуміння нинішнього стану реалізації "Північного потоку 2" є рішення арбітражу у Стокгольмі та ухвалений Сенатом США пакет санкцій.

Перший чинник — окреме рішення арбітражу в Стокгольмі. Як відомо, арбітраж розглядає дві суперечки між "Нафтогазом" та "Газпромом". Одна з них стосується контракту на купівлю газу Україною, який був підписаний під час газової кризи 2009 року, інша — транзитного контракту між Україною та Росією.

В оприлюдненому 30 травня рішенні арбітраж задовольнив основні вимоги "Нафтогазу". Суд визнав недійсним принцип "бери або плати", за яким Україна мусила сплачувати Росії штраф за недобір передбачених контрактом об'ємів газу.

Саме цими коштами "Газпром" хотів покривати свої збитки від реалізації проектів "Північний потік" та "Турецький потік" (до 2014 року — "Південний потік").

Рішення щодо другої справи обіцяють оприлюднити восени. Якщо Україна отримає перемогу, це означатиме зміну підходів до обов'язковості застосування регуляторних актів ЄС до проектів та контрактів "Північного потоку 2".

Другий чинник — санкції США. Вони розширюють чинні обмеження та накладають додаткові, зокрема на компанії, задіяні у реалізації "Північного потоку 2".

Майк Крепо, сенатор-республіканець і співавтор закону, визнав необхідність накладання додаткових санкцій на РФ: "Закон накладає санкції на тих, хто інвестує або підтримує будівництво російських енергетичних експортних газопроводів".

Дональд Трамп підписав закон 2 серпня. Майже одностайно проголосувавши за закон, що буває украй рідко, Конгрес залишив йому мало місця для маневру.

Послідовна підтримка проекту закономірна, адже він зможе вирішити кілька стратегічних проблем республіканців та демократів.

По-перше, санкції дозволяють республіканцям завершити сесію перемогою після невдач з реформами у сфері охорони здоров'я. Також це можливість продемонструвати тиск на РФ в ході розслідування російського впливу на вибори.

По-друге, республіканці з Сенату та Палати представників успішно захистили поправки, які не дають можливості Трампу змінити санкції або скасувати їх. У цьому аспекті вони також дійшли згоди з демократами обох палат.

По-третє, для Конгресу санкції — це нагода надіслати повідомлення про наміри і надалі тиснути на Росію та відкривати додаткові можливості для своїх компаній, навіть з огляду на можливість залучення в проекти останніх компаній з РФ.

Про те, що США будуть і надалі відстоювати інтереси вільного ринку та енергетичної безпеки в Європі, які розділяє й Україна, повідомила на події з енергетичної безпеки у Верховній Раді посол США в Україні Марі Йованович.

"Штати продовжують активно говорити про наше занепокоєння щодо "Північного потоку 2", оскільки жодна країна не може домінувати у постачанні природного газу в Європу", — підтвердила посол наміри Вашингтона.

У результаті ухвалення закону шанси на реалізацію проекту суттєво зменшаться, адже європейські компанії не горітимуть бажанням потрапити під санкції і платити багатомільйонні штрафи. Тим не менш, німецькі та австрійські газові гіганти активно працюють над тим, щоб проект "Північний потік 2" був реалізований.

Їм потрібно поставити риторичне запитання: чи потрібен європейському ринку "Північний потік 2"? Ні. Газотранспортні маршрути мають достатню потужність для транзиту газу. Ось що про це пише народний депутат Ольга Бєлькова.

"ГТС України працює на 50% від її можливостей, однак "Газпром" хоче витратити 10 млрд дол на "Північний потік 2". Хтось скаже, що це не аргумент, тому варто згадати ще один факт: "Північний потік 1", який працює п'ять років, завантажений лише на половину проектної потужності. Навіщо тоді ще один газопровід?".

 

Європа проти двох

У питанні оцінки газопроводу Європа розділилася на два табори: прихильників і противників проекту. Найбільш жорстку позицію, крім України, зайняли Болгарія, Чехія, Греція, Угорщина, Естонія, Латвія, Литва, Польща та Румунія.

Лідери цих країн вважають, що збереження транзиту газу через Україну важливе не лише з точки зору енергетичної безпеки, а й з огляду на забезпечення стабільності у східноєвропейському регіоні.

"Більшість країн-членів ЄС проти цього проекту. Не тому, що вони переймаються інтересами України. Вони усвідомлюють: проект руйнує Євросоюз зсередини", — відзначив президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

Активно критикують проект США. По-перше, Штати не раз застосовували санкції проти компаній, залучених у цей проект. По-друге, чітку тезу про неприпустимість реалізації проекту висловив Трамп під час свого візиту до Варшави. Він зазначив, що жодна країна не може здійснювати енергетичний шантаж.

Політика Сенату полягає у тому, аби не допустити будівництво "Північного потоку 2", який негативно вплине на енергетичну безпеку Європи та стримає розвиток газового ринку в Центрально-Східній Європі.

З іншого боку, американська адміністрація зацікавлена в конкурентному європейському ринку, зокрема в експорті американських вуглеводнів, особливо скрапленого газу, перші партії якого вже потрапили у Європу.

Україна та США також активно співпрацюють у газовій сфері, повідомила Йованович: "Ми у США працюємо дуже тісно з українськими партнерами, щоби постачати із США до України скраплений газ через Польщу".

Президент Європейської Ради Дональд Туск також висловлювався на підтримку України. За його словами, проект суперечить законодавству ЄС і не відповідає стратегічним інтересам Європейської спілки та України.

Європейський політик зазначив, що за даними Єврокомісії будівництво "Північного потоку 2" призведе до збільшення частки російського газу в Європі до 80%, а "Газпром" отримає контроль над 60% німецького газового ринку.

За словами заступника керівника Енергетичної групи підтримки України Йоханнеса Бауера, Росія і так домінує на європейському ринку природного газу. "РФ у 2014 році постачала 38% газу, тоді як Норвегія — 32%", — сказав він.

Залежність від російського газу зменшується від сходу до заходу Європи: Словаччина — 84%, Австрія — 70%, Польща — 64%, Німеччина та Угорщина — 62%, Чехія — 58%, Данія — 55%, Італія — 40%, Франція — 25%.

Єдиними країнами на континенті, які можуть похвалитися відсутністю залежності від газу з Росії, є Швеція, Норвегія, Іспанія, Португалія, Албанія та Україна. Частково залежні — Румунія, Нідерланди, Бельгія та Хорватія.

На боці "Північного потоку 2" — уряди Німеччини та Австрії. Обидві країни мають економічні та політичні інтереси. Одразу після прийняття нового пакета санкцій Сенатом міністр закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель та канцлер Австрії Крістіан Керн різко засудили це рішення. "Енергетичне забезпечення Європи — справа Європи, а не Сполучених Штатів Америки!" — написали політики.

Глава "Нафтогазу" Андрій Коболєв пояснив, що така позиція викликана інтересами великого бізнесу обох країн: "Пропозиція "Північного потоку 2" приваблива для Німеччини та Австрії, оскільки забезпечить місцевих підприємців дешевим газом".

Справді, серед партнерів "Газпрому" за цим проектом — дві найбільші компанії: німецькі Wintershall та Uniper і австрійська ÖMV. Крім цього, значний інтерес проявляють нідерландсько-британська Royal Dutch Shell та французька Engie. ФРН здавна підтримує "Північний потік 2" і це пояснюється кількома причинами.

По-перше, Німеччина отримуватиме газ із Росії в обхід транзитних маршрутів. Як наслідок, Берлін отримає контроль над розподілом російського ресурсу в Європі, стане основним газовим хабом і країною-транзитером, зможе впливати на ціни.

По-друге, імовірно, ціна на російський газ для Німеччини зменшиться. Однак через монополізацію ціна на газ для інших країн виросте, а "Газпром" отримає суттєвий важіль впливу на економіку та формування політичних рішень.

По-третє, німецькі компанії візьмуть на себе роль польських та словацьких і стануть не споживачами, а продавцями.

По-четверте, Берлін посилить своє стратегічне значення в Європі як найбільшої економіки та потужного політичного центру. Саме тому італійський уряд все жорсткіше протистоїть планам "Газпрому". У разі реалізації цього сценарію Рим втратить своє важливе значення газового хабу і поступиться місцем сильній ФРН.

Крім того, Італія досі "має зуб" на Берлін, який у 2014 році підтримав санкції проти "Південного потоку" — "близнюка" "Північного потоку". "Південний потік" повинен був проходити дном Чорного моря і доставляти газ до південних країн ЄС. Італія в такому разі могла значно посилити своє стратегічне значення.

У разі реалізації проекту Австрія зможе стати газовим буфером Центральної Європи та постачати газ на Балкани і в Східну Європу. Маючи доступ до газопроводу OPAL, Австрія зможе перетворитися на транзитну газову державу і разом з Берліном визначати правила гри на ринку блакитного палива.

Не обійшлося тут і без російського впливу. Німецькі та австрійські компанії здавна є партнерами "Газпрому". Wintershall має активи в Росії, а "Газпром" є інвестором та власником значної частини акцій компанії. Те саме можна сказати і про ÖMV.

З іншого боку, хоча обидві країни посилять своє значення газових хабів, симетрично зросте політичний вплив на ухвалення рішень у Берліні та Відні, а це пряма загроза економічній та політичній безпеці для обох урядів.

Поки що вони не бачать майбутніх стратегічних проблем. Оскільки "Північний потік 2" має винятково геополітичні цілі, він більше нашкодить ЄС, ніж допоможе.

Хоча кілька компаній зможуть отримати зиск, решта європейських компаній та країн зазнають неабияких збитків, що підірве європейську енергетичну безпеку та створить сприятливі умови для шантажу з боку Кремля. Його тактика — метод батога і пряника: на словах — пряник, на ділі — лещата московської політики.

"Будівництво "Північного потоку 2" є фактором, спрямованим на дестабілізацію Європи. У кінцевому результаті цей проект має на меті послаблення енергетичної безпеки всієї Європи", — наголосив голова Верховної Ради Андрій Парубій.

Потрібні швидкі рішення

Україна та її партнери в Європі роблять багато для протидії "Північному потоку 2".

Одна з останніх перемог — рішення Європейської Ради про призначення переговорів між Єврокомісією та Nord Stream 2 AG щодо пошуку юридичного компромісу. Хоча ця група не має повноважень для зупинки реалізації проекту, переговори дають час вибудувати чітку стратегію та вдатися до необхідних кроків.

Країни ЄС, які виступають проти проекту, звертаються з листами до керівних органів Євросоюзу та порушують це питання на зустрічах усіх рівнів.

Польський уряд та польська компанія PGNiG ведуть судову справу у Європейському суді проти "Газпрому" і вимагають від Єврокомісії визнати порушення російським монополістом конкурентного законодавства ЄС. PGNiG також виступає проти надання "Газпрому" доступу до потужностей OPAL.

Україні варто активніше співпрацювати з міжнародними екологічними організаціями і фермерами регіону, які висловилися проти будівництва газопроводу. Зокрема, йдеться про Всесвітній фонд дикої природи, який обрахував негативні наслідки реалізації проекту на екосистему Балтійського моря.

Лише у винятковій морській економічній зоні ФРН буде виділено 239 тонн фосфору, не кажучи про шкоду для флори і фауни. Також у Балтійському морі лежать тисячі тонн небезпечних речовин, хімічної зброї, вибухових пристроїв. "Північний потік 2" пролягатиме по дну саме у таких районах.

Україні та її партнерам варто зосередити увагу європейців на іншому аспекті газового ринку: розвитку LNG-інфраструктури та сховищ газу. "Пріоритетами Євросоюзу є скраплений газ та створення сховищ газу, що підсилить енергетичну безпеку Європи", —- підкреслив Йоханнес Бауер.

Слід посилити зусилля і в юридичній площині. Народний депутат Наталія Кацер-Бучковська пропонує розробити закон про енергетичну безпеку, де прописати загрози енергетичній безпеці і механізми протидії, створити координаційний центр. За її словами такий проект може з'явитися восени 2017 року.

Варто також занотувати у календарі 19 вересня, коли відбудеться саміт міністрів з питань енергетики Європейського Союзу. Таким чином, доля "Північного потоку 2" буде вирішуватися уже найближчим часом.

Олександр Ярощук, Центр досліджень енергетики

Реклама: