Чи відбудеться "сланцева революція"

Чи відбудеться "сланцева революція"

Вівторок, 26 березня 2013, 10:36 -
Угода передбачає більш ніж комфортні умови для того, щоб Shell нікуди не поспішала. Хоча, здавалося б, Україна повинна її квапити, адже існують кабальні газові умови. Отже, щось тут не складається, і вчергове можна припустити, що перші особи держави роблять все, щоб якомога довше купувати дорогий російський газ.

Угода про розподіл продукції між Україною та Shell не є першою, і не є останньою в історії нашої країни.

До неї існував, наприклад, договір з Vanco на видобуток вуглеводів на шельфі Чорного моря. А невдовзі нас очікує підписання домовленості з Chevron.

Але "шеллівська" угода є, мабуть, найрезонанснішою.

Її укладення подається в багатьох ЗМІ як запорука швидкого звільнення України від газової залежності, яка існує дякуючи газовим угодам Юлії Тимошенко. І яку продовжують підтримувати президент Віктор Янукович та віце-прем'єр Юрій Бойко, допомогу яким надає прем'єр Микола Азаров.

Реклама:

Іншим проектом, який начебто має зняти Україну з "газпромівської голки", є побудова (чи арендою) LNG-терміналу. Хоча і тут ми спостерігаємо дивне гальмування. Проекту вже два роки. Здавалося б, нехай держава витратить мільярд доларів, і вже побудує рятівний термінал, який забезпечить нас 10-ма мільярдами кубометрів зрідженого газу на рік.

Але ні, досі час втрачається у пустих розмовах, як само цей проект має розвиватися. Останні новини – начебто виявилося, що турки не хочуть пропускати танкери із зрідженим газом через Босфор, а сам термінал вирішили не будувати, а орендувати за 60 млн доларів на рік.

Ну добре. І що далі? Нічого.

Отже, насправді влада України не поспішає щось робити для того, щоб позбавитись газової залежності від Росії. Ось тут виникає питання – а чому? Відповідь лежить вже не у сфері економіки, а у сфері психології кількох осіб. Януковича, Бойка, Азарова. Ці особи продовжують робити все, аби "Газпром" продовжував качати мільярди з України, а наша країна втратила контроль над газотранспортною системою.

Наприклад, нещодавно Азаров нарешті публічно заявив, що газові угоди з Росією не можуть бути оскаржені у суді. Реакція на ці слова була на диво млявою, хоча ціла низка європейських країн мала подібні контракти, і в 2012 році отримали через суд поступки від Росії. Отже, "немає зачіпок" чи "не хочемо"?

При цьому в суспільстві продовжуються гарячі дискусії щодо доцільності та ефекту видобутку нетрадиційного газу. Зокрема, нещодавно представники Shell на Донбасі не змогли провести зустріч з місцевим населенням. Люди від самого початку дуже критично поставилися до іноземців, які застосовуватимуть технології, що начебто жодним чином не шкодять навколишньому середовищу.

Фото vk.com

І справді, як можна вважати безпечним гідро розрив, який призводить до потрапляння газу до ґрунтових вод? Ми не здивуємось, що всі висновки екологів про безпечність подібної технології від самого початку складені на замовлення газовиків. Причому, мова йде про дослідження закордонних фахівців, думка яких в Україні вважається непохитно авторитетною. А шкода.

Частково градус дискусій підвищується через режим конфіденційності і втаємниченості навколо угоди. І справді, як можна ховати від населення країни угоду, в якій приймає участь аж надто дивна структура "СПК-Геосервіс".

Адже насправді угода щодо видобутку сланцевого газу укладена не між Україною та Shell. Угода про розподіл продукції має бути утверджена між Україною, "Шелл Експлорейшн Енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В." та ТОВ "Надра Юзівська". А остання, як відомо, на 90% належить НАК "Надра України", а на 10% - СПК "Геосервіс".

Яка, на думку деяких осіб, є вмонтованим механізмом, за допомогою якого "Сім'я" президента свого часу отримає великі доходи від видобутку газу та супутніх продуктів.

Один з представників компанії на питання про режим секретності заявив, що це пов’язано з тим, що досі не підписана операторська угода. Тобто, угода, за якою "Шелл" буде вкладати гроші, та вести розроблення отриманого родовища.

Але в нашій країні багато секретів швидко опиняються на файлообмінниках, а згодом обговорюються в чергах та маршрутках. Так трапилось і з файлами, на підставі яких "Комерсант" писав про податкові пільги, які отримає проект з "Шеллом".

Подейкують, що джерелом витоку того тексту угоди про розподіл продукції є депутати Харківської облради.

Частина перша
Частина друга

Цей варіант угоди - неважливо, він є реальним або вигаданим - користувалися попитом. За лаштунками IV Українського енергетичного форуму Адама Сміта жваво обговорювали деякі аспекти документу, який курсував в інтернеті.

Ми звернулися за коментарями до прес-служби компанії Shell, Міненерговугілля та НАК "Надра України", щоб з'ясувати, чи є ці документи достовірними. Єдиною відповіддю, що ми отримали була реакція Shell:

"У відповідь на Ваш запит повідомляємо, що угода про розподіл продукції (УРП), укладена між Державою Україна, компанією "Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В." та ТОВ "Надра Юзівська", є конфіденційною та не підлягає оприлюдненню. Ми не коментуємо проекти УРП, що можуть з’являтися у відкритому доступі".

Як повідомив один із юристів, дуже схоже, що у відкритому доступі опинився один із робочих варіантів документа. За його словами, в нього могли вноситися деякі зміни, втім загальна канва і основні пункти документу можна вважати цілком достовірними.

Фото dozor.kharkov.ua

Дещо пізніше в розпорядженні "Економічної правди" опинився варіант, який, за даними наших джерел, є справжнім. Саме його ми і використовували для цього аналізу.

Ми вирішили розібратися, наскільки швидкою буде сланцева революція, про яку так багато говорить діюча влада.

Що за звір УРП?

Угода про розподіл продукції не є новітньою вигадкою. Перші подібні угоди укладалися ще наприкінці 1960-х років.

Зараз ця форма угоди використовується по всьому світу. УРП дуже розповсюджені на території пострадянських країн: Російська Федерація, Казахстан, Туркменістан, Азербайджан.

В дуже загальному вигляді, схема взаємодії виглядає наступним чином. В розпорядженні держави є поклади корисних копалин. Але з тих чи інших причин їх розробка є проблематичною. Наприклад, національна видобувна компанія не має достатньо грошей. Або немає технологій глибинного буріння для видобутку на шельфі. Тому держава залучає одного чи більше інвесторів, які мають можливості, технології та ресурси для розвідки та видобутку корисних копалин.

Сутність УРП полягає в тому, що залучена компанія/компанії беруть на себе ризики витрат, які необхідно буде витратити на початкові етапи робіт. Тому що є шанси не знайти достатніх покладів копалин для того, щоб вважати відкриття комерційним. Тоді вони не можуть повернути витрачені кошти.

Але якщо копалини будуть знайдені, то інвестор має дуже гарні перспективи. Він не лише поверне витрачені кошти, а і отримає значну винагороду. Звісно, не одночасно, а протягом часу, коли буде отримувати частину доходів від продажу кожної тисячі кубометрів газу.

В багатьох випадках, переважну більшість витрат на в геологічне вивчення та розвідку несе інвестор. Проте, існують країни, які вважають за доцільне зберігати істотну частку національних компаній в подібних проектах, тому ті також беруть участь в цих витратах. В нашому випадку усі витрати фінансуються за рахунок інвестора. Тобто, за рахунок Shell.

Але, що цікаво, інвестором виступає не лише британсько-голандська компанія. Співінвестором виступає також ТОВ "Надра Юзівська". Яка, нагадаємо ще раз, на 90% належить НАК "Надра України", а на 10% - СПК "Геосервіс".

Розподіл майбутніх прибутків між ТОВ "Надра Юзівська" та Shell закріплений у пропорції 50/50. Проте, вкладати кошти на етапі розвідки має лише Shell. Це цікава особливість цієї УРП.

В разі, якщо будуть розвідані запаси копалин, які придатні для комерційної експлуатації, всі ці витрати будуть відшкодовані не обом спів інвесторам, а лише Shell. Це справедливо.

Крім того, на кожному з етапів – початку дії угоди, розвідки, початку видобутку та інших – Shell має сплачувати премії державі. Згодом йому буде відшкодовано і ці кошти.

Ці видатки – в разі успішності проекту - будуть відшкодовані за рахунок видобутої продукції. Наприклад, Shell ще до підписання угоди витратила чималі кошти на підготовку угоди та проведення переговорів - в тому  числі, на оплату радників-консультантів. Крім того, буди витрати на геологічне вивчення. Загалом, Україна вже винна Shell 5,57 млн дол. І це лише початок.

Чи сланцевим буде газ?

Зараз з’являється безліч публікацій, які поряд з іншим сповіщають нас про сланцеву революцію в Україні. Складається враження, що достатньо працівнику Shell встромити дрючок в родючу українську землю, і звідти одразу дмухне сланцевим газом.

По-перше, ця революція не обов’язково буде сланцевою. В угоді прописано, що компанії отримують ліцензію на видобуток:

  • покладів  газу центрально-басейнового типу, 
  • газу сланцевих товщ, 
  • газу (метану) вугільних родовищ,
  • природного газу, нафти та конденсату.

Іншими словами, у що втраплять, те й будуть видобувати.

Ось, наприклад, цитата з одного із спеціалізованих видань: "Те, що називають "в пошуками сланцевого газу", розуміючи під це якийсь нетрадиційний газ, насправді є просто бурінням на газ в межах Дніпровсько-Донецької западини. На карті Usgs Assessment зазначено, що в тих районах вже є діючі газові родовища".

Джерело: livejournal.com

Хоча, за оцінками професора Рейнхарда Заксенхофера з кафедри нефтегазової геології Университет Леобен, шанси на виявлення запасів вуглеводнів на Юзівській ділянці можнуть складати до 70%. Тобто, з дірки в землі, скоріше за все, щось піде.

Тобто, "сланцева революція" в Україні – більше ніж під питанням. Але, безумовно, щось треба робити.

По-друге, революція буде довгою. Низька ціна американського нетрадиційного газу пояснюється, серед іншого, і відносно неглибоким його заляганням. В Україні ж відповідні пласти знаходяться на значно більших глибинах, тому витрати будуть більшими. А значить, розвідка потребуватиме більше часу. І грошей.

Це, серед іншого, припускає, що іноземна компанія не буде квапитися. Мало хто знає, що Shell вже має спільний проект з "Укргазвидобуванням". Він триває вже доволі довго, але іноземці не надто поспішають вкладатися в розробку копалин.

А нещодавно пролунали чутки, що на вишці "Біляєвська" відбувся виток метану та невеличкий вибух. Щоправда, офіційно це не підтверджено, а міністр енергетики Едуард Ставицький назвав цю інформацію "провокацією".

Фото dozor.kharkov.ua

Вивчення проекту УРП підтверджує наші припущення. Угода передбачає більш ніж комфортні умови для того, щоб Shell нікуди не поспішав. Хоча, здавалося б, Україна має квапити його – адже існують кабальні газові умови. Отже, щось тут не складається, і вчергове можна припустити, що перші особи нашої держави роблять все можливе, щоб якомога довше купувати дорогий російський газ.

Якщо пробігтися по всіх етапах, то строки, які передують початку промислового видобутку, вражають. За умов, що геологічне вивчення та розвідка будуть успішними, має минути щонайменше близько 8 років до того, як в Україні відбудеться "революція".

Це, безумовно, збігається з тим, що казав Ставицький – він обіцяв, що Україна матиме власний газ за десять років. Але, скоріше за все, власний газ ми побачимо лише на десятий рік.

Етапи реалізації УРП

Також не можна виключати, що цей гучний проект може завершитися набагато раніше, наприклад, на одному з початкових етапів, що прописано в угоді.

В досить узагальненому вигляді, плин подій розвиватиметься наступним чином.

Першим етапом є період початкового геологічного вивчення. Згідно угоди він триватиме 5 років.

Суто технічним є питання визначення оператора угоди, та відкриття рахунку, через який будуть підраховуватись усі витрати на розробку родовищ. Також на цьому етапі держава має створити механізм контролю за діями інвесторів та оператора, та відсікати всі витрати, які не мають відношення до прямого виконання УРП.

Компанія-оператор (а це буде Shell) бере на себе зобов’язання щодо обсягів робіт в цей період. Зокрема, це будуть роботи з дво- і трьохвимірного сейсмічного дослідження. До речі, їхня вартість може коливатися дуже суттєво – залежно від того, хто їх виконуватиме.

Загалом передбачається, що буде проведене буріння 15 свердловин, 2 з них - на перспективних ділянках.

Власне, якщо свердловини виявляться "сухими", то на цьому усе може скінчитися. В угоді передбачено, що якщо витрати зрівняються або перевищать позначку в 410 мільйонів доларів, то Shell має право припинити дію угоду ще до завершення першого етапу.

В такому випадку, Україна не буде відшкодовувати витрати з бюджету. Але тут є тонкощі. ТОВ "Надра Юзівська" є співінвестором. В разі невдачі не виключено, що вона повинна буде сплатити Shell частину витрат.

Інший можливий варіант розвитку подій - подовження першого періоду геологічного вивчення. Угодою не заборонено подовжити ці роботи в межах дії угоди – 50 років.

Тобто, теоретично мова може йти далеко не про 5 років затримки розвитку проекту. 50 років – це непогано для Shell . Скажімо, через 30 років у світі з'являться технології, які дозволять видобувати газ у інший спосіб. І те родовище, яке сьогодні виявиться безнадійним, перетвориться на перспективне.

До речі, затягнути строки – цілком в інтересах Shell. Компанія дуже зацікавлена лише підтвердити запаси, а після цього зможе сидіти на них до кращих часів. І тут єдиний, хто має підштовхувати іноземців – це українська держава.

Наприклад, в Азербайджані з цим питанням не виникає жодних проблем. Але Азербайджан – то інша країна, і там до УРП ставляться як хазяї. Як буде поводити себе Україна – побачимо. Поки що надії на нашу владу небагато – судячи принаймні з проекту "Укргазвидобування" та Shell.

В разі, якщо перший етап завершився успішно, то впродовж місяця оператор має зробити повідомлення про відкриття. Після цього компанія матиме ще 9 місяців на підготовку і подання програми робот з оцінювання.

Фото dozor.kharkov.ua

Термін самих робіт з оцінювання визначається оператором виходячи з досвіду, необхідності та інших факторів. В озвучених вище 8 роках тривалість цих робіт не врахована.

Після завершення цього етапу оператор матиме ще півроку, щоб підготовити звіт про оцінювання.

На цьому етапі у Shell з’являються одразу чотири альтернативи. Компанія-оператор може зробити заяви про те, що:

  • відкриття не є потенційним комерційним відкриттям. В даному випадку все завершується, а революція відміняється;
  • потенційне комерційне відкриття, яке потребує додаткової оцінки. Цей варіант означає повернення до попереднього етапу. Відбудеться нове подання програми робіт з оцінювання, і так далі;
  • відкриття не є, але в майбутньому може бути потенційним комерційним відкриттям і додаткове оцінювання не є виправданим на даний момент. В такому разі, інвестор має кілька опцій подальших дій, в тому числі повернутися на ділянку згодом;
  • потенційне комерційне відкриття. В даному випадку, найбільш вигідному для України, відбувається просування далі.

Всі ці невизначеності є типовими для світової практики. Але, тим не менш, вони показують, що "сланцева революція" в Україні – далеко не одностайна річ.

Перехід до наступного етапу означає підготовку наступних документів, як-то Проект плану розробки, Програма робіт, повне Техніко-економічне дослідження розробки.

В угоді не міститься визначених строків щодо кожного документу. Але зазначено, що за бажанням інвестора можна пройти шлях до ТЕО за 15 місяців.

Лише після цього складається та затверджується перший план розробки, і відбувається оголошення комерційного відкриття.

З цього моменту другий співінвестор – ТОВ "Надра Юзівська" – має вкладати гроші у проект. За рахунок яких коштів – час покаже.

Зробімо підсумок. Як бачимо, досить складно прогнозувати, коли саме почнеться промисловий видобуток вуглеводнів на Юзівській ділянці. І чи почнеться він взагалі.

Навіть якщо компанія дотримуватиметься цілком легітимних строків, цей процес затягнеться на роки. А вірогідне звільнення від газового ярма відбудеться не так швидко.

Отже, російський газ Україна купуватиме ще довго.

Реклама: