Держбюджет: свій до свого по наше

Держбюджет: свій до свого по наше

Понеділок, 9 липня 2012, 13:08 -
Карта розподілу субвенції має чимало спільного з картою електоральних симпатій до Партії регіонів. П’ять із шести ощасливлених регіонів - Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Луганська області та Крим - належать до "синьої зони" території країни.

У нашій начебто ринковій економіці так склалося, що в галузі комунального господарства державний орган затверджує тарифи на послуги цих підприємств, тобто, визначає їхні доходи.

Державний же орган затверджує й ціни, за якими ці підприємства купують газ та електроенергію, тобто частину їхніх видатків.

І завдяки такій державній політиці видатки комунальних підприємств майже повсюдно перевищують їхні доходи, тому вони не мають коштів на ремонт аварійних труб та обладнання, а страждають від цього громадянах.

Крім того, накопичуються борги цих підприємств перед енерго- та газопостачальними компаніями, які за даними уряду, перевищили 9 млрд грн, а ті, домагаючись ліквідації боргів, час від часу відключають комунальні підприємства від газу чи електроенергії, а нас - від води і тепла.

Правда, Конституцією і законом "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що видатки комунальних підприємств, спричинені непередбачуваними рішеннями державних органів, повинні компенсуватися з держбюджету.

Держава зазвичай не поспішає виконувати і цей свій обов’язок, тому борги підприємств усе зростають. Однак іноді закон таки спрацьовує. От і 12 квітня цього року Верховна рада внесла зміни до закону про держбюджет на 2012 рік, передбачивши субвенцію 4,6 млрд грн місцевим бюджетам.

Її призначено на погашення заборгованості з компенсації державою різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Ця субвенція покриває загальну суму боргу таких підприємств за енергоносії лише наполовину, але й за те, як мовиться, спасибі.

Отже, правильний закон прийнято. Уряду залишилося його правильно виконати. І вже 11 червня Кабмін постановою №517 затвердив порядок та умови надання у 2012 році коштів зазначеної субвенції місцевим бюджетам, а також визначив розподіл цієї субвенції між регіонами країни.

Регіон

Виділені кошти, тис грн

Регіон

Виділені кошти, тис грн

Київ

2 515 377, 0

Черкаська

4 430,9

Донецька

885 207,2

Одеська

8 273,9

Дніпропетровська

498 033,5

Житомирська

4 268,8

Луганська

208 076,2

Київська

5 718,2

Харківська

235 159,0

Чернігівська

3 488,4

АРК

124 003,2

Сумська

3 596,7

Севастополь

4 503,2

Закарпатська

3 479,3

Полтавська

12 026,4

Херсонська

2 916,7

Львівська

15 514,5

Вінницька

4 197,5

Запорізька

10 413,3

Рівненська

2 488,9

Чернівецька

4 500,7

Тернопільська

2 125,0

Волинська

4 154,2

Івано-Франківська

2 269,3

Кіровоградська

3 973,5

Миколаївська

1 920,2

Хмельницька

4 975,3

Всього

4 575 091,0

Однак навіть при побіжному перегляді цього розподілу впадають в око величезні диспропорції в частках субвенції, виділених різним регіонам. Так, майже 95% від загальної суми направлено лише п'ятьом регіонам - Києву, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Луганській областям.

Причому критерії такого розподілу в урядовому документі годі й шукати.

На наш погляд, одним з можливих справедливих підходів до розподілу субвенції міг би бути її розподіл відповідно до частки населення регіону в населенні України. Погляньмо, чи саме такий підхід було застосовано в цьому випадку.

Частки регіонів у загальній чисельності населення України та в загальній сумі розподіленої урядом субвенції

Бачимо, що найбільше грошей отримав Київ - 55% від загального обсягу. В той же час у цьому місті проживає лише 6,2% від загальної чисельності населення країни. Отже, столиці виділено частку субвенції, що аж у дев'ять разів перевищує його частку в населенні країни.

Удвічі більше за свою частку населення отримала Донецька область, у півтора рази - Дніпропетровська. Кошти субвенції, виділені Харківщині та Луганщині, приблизно відповідають частці цих областей у населенні країни, а АРК виділено близько 50% частки, яка б належала їй за демографічним критерієм.

На території п'яти найбільш ощасливлених регіонів, що отримали майже 95% від загальної суми субвенції, живе лише 34% населення країни.

З решти регіонів найбільше від належної за критерієм чисельності частки отримали Севастополь -12% та Полтавська область - 10%, а найменше - Миколаївська область - 0,042%. В середньому на 22 регіони, де живе 66% населення країни, виділено лише 5% обсягу цієї субвенції.

Якби розподіл субвенції на погашення боргу з різниці в тарифах відбувався відповідно до чисельності населення, то для переважної більшості з цих 22 областей надані суми зросли б у 12-60 разів, а зменшення сум відбулось би лише для Києва, Донецької та Дніпропетровської областей.

Однак споживачами послуг централізованого опалення, водопостачання та водовідведення є переважно жителі міст. То, може, кошти субвенції поділено відповідно до чисельності саме міського населення у кожному з регіонів?

Отримана субвенція у відсотках до тих її обсягів, які б отримали регіони за її розподілу пропорційно до чисельності міського населення регіонів

Видно, що й цей критерій не допомагає зробити картину розподілу зрозумілою. Обсяг субвенції, наданий Києву, більше ніж у шість разів перевищує частку населення столиці в міському населенні країни.

Більше, ніж належало б їм за критерієм чисельності міського населення, отримали Донецька та Дніпропетровська області. Понад половину належної їм частки отримали Харківська і Луганська області та АРК. Решта ж областей отримали від 9,1% - Полтавщина - до 1,7% - Миколаївщина - від обсягу належної їм субвенції.

У разі розподілу субвенції залежно від кількості містян для більшості регіонів суми субвенції зросли б у десятки разів - всього на 2,28 млрд грн. Миколаївщина отримала б майже в 60 разів більше, Сумщина - у 30 разів більше.

Цікаво порівняти отримані регіонами кошти і з розмірами комунальних тарифів.

Розмір тарифів на водопостачання та водовідведення, обласні центри, грн за кубометр

Джерело: Україна комунальна

Найвищий тариф на ці послуги - у Донецьку. Очевидно, він має бути і найближчим чи одним з найближчих до економічно обґрунтованого рівня, тож потреба в державних компенсаціях мала б бути не однією з найвищих, а значно меншою порівняно з містами, де державними органами затверджено нижчі тарифи.

Порівняно невисокі тарифи на ці послуги у Києві та Миколаєві. Однак Київ отримав на їх компенсацію більш ніж 179 млн грн, а Миколаївщина - 0,5 млн грн, що у 330 разів менше, хоча її населення лише втричі менше за населення столиці.

Може, уряд керувався не чисельністю населення регіонів, а іншим критерієм - сумою боргу підприємств, яка підлягає компенсації з боку держави?

Київ, Харківська, Донецька, Луганська і Дніпропетровська області, які мають найбільший борг за газ - 72% від його загального обсягу, отримали і найбільшу, вищу за належну їм за цим критерієм, частку субвенції на тепло - 97%.

Однак, аналізуючи показники навіть у п’ятірці "лідерів", не видно зрозумілої залежності розподілу субвенції від розміру заборгованості.

Порівняння частки отриманої регіонами субвенції на погашення боргу в тарифах на теплову енергію з часткою сумарного в розрізі країни боргу підприємств ЖКГ за газ, %

Діаграма показує ситуацію, схожу на ту, що розглядалася при узалежненні розподілу субвенції в розрізі чисельності населення.

Загалом лише Київ отримав субвенції на погашення різниці в тарифах на теплову енергію значно більше - у 2,5 разу, ніж належна йому частка. При цьому Луганська та Харківська області мають майже наближену до своєї частки в загальній заборгованості частку компенсації.

Серед лідерів за розміром отриманих преференцій все ті ж Донецька та Дніпропетровська області, а також Львівщина. Істотно поступаються їм області від Херсонської - 14,41% від належного - по Закарпатську - 1,09%.

У разі розподілу субвенції за критерієм розміру заборгованості Закарпатська область отримала б у 97 разів більше коштів - близько 337 млн грн.

Отже, застосовані раціональні критерії не допомагають зрозуміти пропорції здійсненого урядом розподілу. Доведеться розглянути критерії ірраціональні.

Розмір субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на одного міського жителя в розрізі регіонів

На діаграмі видно, що карта розподілу субвенції має чимало спільного, принаймні за результатами кількох останніх виборів, з картою електоральних симпатій-антипатій до Партії регіонів та президента Віктора Януковича.

П’ять із шести ощасливлених регіонів - Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Луганська області та АРК - належать до так званої синьої зони території країни.

Однак є й відмінності. Зокрема, серед парій розподілу виявилися, крім умовно помаранчевої частини території України, також половина областей синьої зони - Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька і навіть Севастополь!

Невже на їх підтримку під час виборів "регіонали" вже не розраховують? Навряд чи. Тоді, може, жителі цих територій настільки віддані режиму, що голосуватимуть за нього, навіть якщо "покращення" залишить їх без води та тепла?

Можливо, розподіл субвенції є індикатором справжнього рівня поваги-неповаги з боку уряду і президента до кожного з призначених президентом голів ОДА?

Тоді треба відзначити, що зусилля деяких голів ОДА щодо зачистки підвідомчої території від ненадійних міських голів під застосування адмінресурсу не дістали належної оцінки. Інформації ж про те, що хоча б один з губернаторів обділених областей захищав інтереси свого регіону в уряді, в ЗМІ зустрічати не довелося.

Однак чи не допоможе з’ясувати істину слоняча частка, наділена Києву - справжньому українському П’ємонту, який, м’яко кажучи, негативно ставиться до режиму? Справді, що спільного нині між Києвом та рештою облагодіяних регіонів?

Можливо, треба подумати, хто є кінцевим адресатом коштів субвенції. Адже перед ким комунальні підприємства мають борги, які їм компенсують? Перед облгазами та обленерго, власники яких і отримають, зрештою, ці бюджетні кошти.

На сході такими власниками є зрозуміло хто, але й "Київенерго" поголос тепер пов’язує з донецькими! То, може, в цьому і справа? Свій до свого по наше?

Тобто керований донецьким прем’єром уряд розпоряджається коштами нашого держбюджету на користь донецьких же власників енергокомпаній?

Чи не повинна принаймні частина цих коштів через рахунки облгазів та обленерго поповнити тіньові виборчі фонди однієї з партій, назву якої знає кожен?

Володимир Пархоменко, експерт з питань місцевого самоврядування